розділ 2, експериментальна частина), тому вона може бути корисною для розробки аналітичної нормативної документації.
А
Б
Рис. 5.4. Спектри ПМР продуктів реакції бромування одним (А) та двома (Б) еквівалентами брому.
При проведенні реакції N,N'-дибензиламіду малонової кислоти з бромом в середовищі льодяної оцтової кислоти відбувається знебарвлення розчину через певний час. Для ідентифікації ця реакція може бути використана, як у випадку фенолів [224] зі застосуванням реактиву бромна вода.
Для проведення цієї реакції з метою ідентифікації ми використовували розчин 0,1 г речовини в 2 мл льодяної оцтової кислоти. При додаванні бромної води спостерігається її знебарвлення. Через певний час або при розбавленні розчину утворюється білий осад, але це не можна вважати за якісну реакцію, оскільки при розбавленні в осад може випадати сама субстанція внаслідок її поганої розчинності у воді. Тобто, на нашу думку, за результат реакції слід вважати саме знебарвлення бромної води.
В літературі [313] для якісного визначення похідних малонової кислоти пропонується реакція з оцтовим ангідридом, в результаті якої утворюється інтенсивне жовте або оранжеве забарвлення із зеленою флуоресценцією. Ми спробували відтворити цю реакцію на прикладі ДИБАМКу. В результаті після кип'ятіння досліджуваної речовини з оцтовим ангідридом на протязі 10-15 хвилин виникає жовте забарвлення та фіолетова флуоресценція [316]. Таким чином, ця реакція також може бути використана для доведення в будові субстанції залишку малонової кислоти.
При вивченні літературних даних [317] про різноманітні реакції похідних малонової кислоти (5.4) нами було виявлено, що при взаємодії їх зі солями діазонію (5.5) утворюються гідразони мезоксалевої кислоти, що можуть бути використані у виробництві міцних тканинних барвників (схема 5.2), тобто ця реакція може бути використана як кольорова реакція на метиленову групу малонової кислоти.
Азобарвники (5.6), вірогідно є проміжними продуктами реакції і одразу перетворюються на гідразони мезоксалевої кислоти (5.7), структура яких є більш стабільною.
Схема 5.2
5.4 5.5 5.6
5.7
З огляду на сказане, для ідентифікації ми намагались провести таку ж реакцію для N,N'-дибензиламіду малонової кислоти, спираючись на те, що реакційна здатність метиленової групи в цій сполуці є досить високою, що обумовлює можливість синтезу його численних похідних.
Для проведення реакції ми використали загальноприйняту методику реакції утворення азобарвників [224]. До спиртового розчину речовини додавали діазореактив в присутності 30% розчину лугу. Слід зазначити, що в нейтральному середовищі забарвлення не утворюється, оскільки для реакції необхідне утворення карбаніону, як і в інших реакціях заміщення метиленової групи. Якщо луг додавати перед додаванням діазореактиву, утворюється осад. Для приготування діазореактиву ми використали різноманітні похідні аніліну: сульфанілову кислоту, стрептоцид, анілін, о-, м- і п-анізидини, о-, м- і п-толуїдини (табл. 5.1). При виготовленні діазореактиву було використано методику наведену у ДФУ. Ми оцінювали не тільки утворення забарвлення, але й тривалість його зберігання при проведенні реакції, що може бути свідченням стійкості утвореного азобарвника.
Як видно з табл. 5.1, найбільш стійке забарвлення утворюється при проведенні реакції зі стрептоцидом (сульфаніламідом), яке здатне зберігатися протягом 1 години після проведення реакції. Більш того, це забарвлення не змінювалось навіть через добу після проведення реакції.
Таблиця 5.1
Результати взаємодії N,N'-дибензиламіду малонової кислоти з солями діазонію загальної формули
п/пRЗабарвлення продукту реакціїТермін зберігання забарвлення10 хв20 хв30 хв45 хв60 хв1Нчервоне++---22-СН3червоно-фіолетове++---33-СН3червоно-фіолетове+----44-СН3червоно-фіолетове+----52-ОСН3червоно-оранжеве+++--63-ОСН3червоно-оранжеве+----74-ОСН3червоне+----84-SO3Hчервоно-оранжеве+----94-SO2NH2вишневе+++++
Тому саме діазореактив з цієї речовин є найбільш оптимальним для проведення ідентифікації. Але слід зазначити, що навіть зберігання забарвлення протягом 15 хвилин можна вважати за непоганий результат, і при відсутності за якихось причин сульфаніламіду, для цілей ідентифікації можна використовувати більшість з наведених анілінів.
Користуючись хімізмом, наведеним в літературі [317], ми інтерпретуємо продукт реакції як (4-аміносульфоніл)-фенілгідразон N,N'-дибензиламіду мезоксалевої кислоти (5.8, Схема 5.3).
Схема 5.3
Таким чином, наведені вище три реакції можуть бути свідченням наявності фрагмента малонової кислоти в молекулі (5.1).
Ще однією функціональною групою в молекулі досліджуваної речовини є амідна. Для її доведення в структурі лікарських субстанцій часто використовується реакція лужного гідролізу, а продукти реакції ідентифікуються за запахом, або за їх фізико-хімічними властивостями - температурою плавлення, тощо. Така реакція, наприклад, застосовується для ідентифікації амідів бензолсульфокислот [318]. Кип'ятіння досліджуваної речовини з розчином гідроксиду натрію [224] привело до очікуваного розкладу з утворенням бензиламіну (5.9, схема 5.4), що може бути виявлений за запахом.
Ця реакція є свідченням присутності амідного фрагменту в молекулі.
Схема 5.4
Для підтвердження наявності в амідному залишку бензольного кільця ми здійснили спробу здійснити його нітрування. Як відомо, саме ця реакція використовується для доведення фенільного радикалу в фенобарбіталі [318]. Нітрування нітритом натрію в присутності концентрованої сірчаної кислоти приводить до виникнення жовтого забарвлення розчину. Найбільш вірогідними продуктами реакціями є продукти мононітрування бензольних кілець (5.11, схема 5.5). Нітрування метиленової гру