РОЗДІЛ 2.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Загальна характеристика соціально-педагогічної діяльності
Проблемі соціально-педагогічної діяльності (СПД) присвячені дослідження
багатьох сучасних науковців. Вивчалися такі аспекти СПД: уточнюється і
конкретизується в широкому і вузькому розумінні об'єкт соціально-педагогічної
діяльності (М.Галагузова, О.Никитіна, Р.Овчарова, В.Семенов, М.Шакурова та
ін.); стратегії і принципи (Б.Алмазов, В.Бочарова, Т.Василькова, Ю.Гапон,
В.Загвязинський, І.Звєрєва, А.Капська, Л.Коваль, Г.Лактіонова, І.Липський,
Л.Міщик, А.Мудрик, Ф.Мустаєва, Л.Оліфіренко, Л.Штефан та ін.); функції
(О.Безпалько, Г.Вороніна, П.Шептенко та ін.); методика і технології
(Г.Вороніна, Н.Краснова, С.Маврина, Л.Мардахаєв, Р.Овчарова, С.Харченко,
М.Шакурова та ін.); соціально-педагогічна діяльність із сім'єю (Н.Краснова,
Р.Овчарова, А.Сєрих, Л.Харченко та ін.).
Соціально-педагогічна діяльність як різновид професійної педагогічної
діяльності здійснюється педагогами і соціальними педагогами в різних освітніх
та інших установах, організаціях, об’єднаннях, в яких перебуває дитина, та
спрямовується на надання допомоги дитині в соціалізації, засвоєнні нею
соціокультурного досвіду. В широкому розумінні об'єктом СПД виступають
взаємодія, зв'язки, способи і засоби регуляції процесу соціалізації,
соціального виховання, поведінки соціальних груп і особистостей у суспільстві.
У визначенні об'єкта СПД у вузькому значенні існує неоднозначність поглядів.
Так, об'єктом соціально-педагогічної діяльності М.Шакурова вбачає ситуації
ризику, проблеми, порушення соціалізації тих, хто потребує допомоги
(дезадаптовані, обдаровані, соціально незахищені і т.ін.) [329]. Зазначимо, що
ризик як ситуативна характеристика діяльності, вказує на невизначеність її
перебігу та результатів, у зв'язку з чим ті групи неповнолітніх, які в силу
поєднання об'єктивних і суб'єктивних причин максимально підлягають ризику,
називають групами (категоріями) ризику. Об’єктом СПД, за М.Галагузовою, є діти
і молодь, що потребують психолого-педагогічної допомоги, а також діти, які
мають фізичні, психічні, інтелектуальні й інші види порушень у розвитку [294].
Згідно Р.Овчарової, об'єктом СПД виступають діти і молодь у мікросоціумі [225].
У руслі нашого дослідження щодо виокремлення об'єкта СПД дотримуємося
останнього підходу, позиції Р.Овчарової, тобто розглядатимемо об'єктом дітей і
молодь в умовах мікросоціуму. Порівняльний аналіз педагогічної і
соціально-педагогічної діяльності згідно такого підходу доводить, що
соціально-педагогічна діяльність є складовою педагогічної діяльності (див.рис.
2.1).
Рис. 2.1. Взаємозв'язок педагогічної і соціально-педагогічної діяльності
Узагальнення досвіду практичної роботи і наукових джерел дозволило обґрунтувати
провідні стратегії СПД: включення людини в соціум (соціалізація, соціальне
виховання); педагогізація соціуму (використання педагогічного потенціалу
середовища, підвищення ефективності його використання); управління взаємодією
людини та соціуму на принципах оптимізації згідно мети соціально-педагогічної
діяльності [48; 54; 100; 107; 124; 202; 209; 293; 296]. Отже, загальною метою
СПД є гармонізація взаємодії особистості і соціуму для збереження, відновлення,
розвитку її соціальної активності; створення оптимальних умов для соціалізації
дітей і молоді, їхньої самореалізації в суспільстві.
Триває науково-теоретична робота (Б.Алмазов, О.Безпалько, О.Вакуленко,
Г.Вороніна, М.Галагузова, І.Звєрєва, А.Капська, Н.Краснова, Ю.Кузнєцов,
А.Наточій, Р.Овчарова, Ж.Петрочко, В.Поліщук, Є.Постовойтов, П.Шептенко та ін.)
з метою уточнення принципів, змісту і завдань соціально-педагогічної
діяльності, вияву умов їх ефективної реалізації. Склалися такі принципи СПД:
природо- і культуровідповідності; особистісно-діяльнісного підходу до аналізу і
перетворення соціуму, системи взаємодії людини з соціальними інститутами;
соціокультурної спрямованості соціально-педагогічної діяльності з різними
категоріями дітей і молоді; превентивності, профілактичного впливу при
реалізації соціальної політики на різних рівнях; пріоритет сім’ї у всіх видах і
сферах СПД у соціумі; міжвідомчої (міжінститутської, міжорганізаційної)
координації СПД у соціумі; відкритості соціально-педагогічних систем; єдності
практичного (перетворюючого), теоретичного (пізнавального, дослідницького) і
освітнього змісту СПД [294; 295; 335].
Соціально-педагогічна діяльність - особистісно орієнтована, оскільки
зосереджується на розв’язанні індивідуальних проблем, що виникають у процесі
соціалізації конкретної людини, засобами вивчення її особистості та довкілля,
складання індивідуальної програми допомоги. У спільній діяльності педагог і
дитина вступають у суб’єкт-суб’єктні стосунки, дитина стає активним учасником
процесу розв’язання власних проблем. Оскільки проблеми дитини мають як
внутрішні, так і зовнішні аспекти, то у процесі СПД здійснюється як
безпосередній уплив на людину або групу (взаємодія з ними), так і
опосередкований - через використання виховних можливостей середовища,
цілеспрямоване створення (перетворення) педагогічної ситуації середовища,
фасилітаційну діяльність у взаємодії дитини з середовищем, що забезпечує
досягнення конкретних соціально-педагогічних цілей.
Вивчення і узагальнення теоретичних доробків у галузі СПД дозволило нам
виокремити провідні її функції: аналітико-діагностична, прогностична,
організаційно-комунікативна, соціально-профілактична, охоронно-захисна,
коре