Розділ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ ТА КЛІНІЧНИХ МЕТОДІВ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
У даній роботі вивчено і проаналізовано результати різнопланового оперативного
лікування 170 хворих на цироз печінки, ускладнений асцитичним синдромом, що
знаходились на стаціонарному лікуванні в реанімаційному, хірургічному,
гастроентерологічному, детоксикаційному відділеннях Обласної клінічної лікарні
(ОКЛ) м. Ужгорода за період з червня 1993 року по березень 2005 року. Частина
хворих (21) в ургентному порядку поступили в реанімаційне відділення
Центральної міської клінічної лікарні (ЦМКЛ) м.Ужгород, де їм надавалась
допомога співпрацівниками університету згідно стандартів, розроблених на
кафедрі госпітальної хірургії.
Облік пацієнтів вівся за розробленою нами картою формалізованого обліку
пацієнтів (додаток А).
За статевою ознакою хворих поділено таким чином: 120 (70,58%) чоловіків та 50
(29,41%) жінок віком від 16 до 58 років (середній вік – 26,3 роки від моменту
перших клінічних проявів захворювання). При цьому серед чоловіків - 83 (69,16%)
та серед жінок - 42 (84%) були у віці до 40 років. Давність захворювання
становила у середньому 3,6 роки (від 6 місяців до 11 років), причому тільки у
23 (13,52%) вона коливалася від 6 до 11 місяців, а у 147 (86,47%) хворих
становила понад 1,5 років. Етіологія захворювання встановлена у 157 хворих: 132
хворіли на вірусний гепатит, 25 зловживали алкоголем. Кровотечі з ВРВ в
анамнезі відмічалися у 169 хворих, з них одноразова кровотеча спостерігалася у
96 (56,47%), 2 і більше кровотеч – у 74 (43,52%) хворих. Вторинний
гіперспленізм різного ступеня спостерігався у 170 хворих, причому у більшості
пацієнтів наявність спленомегалії супроводжувалася проявами вираженого
гіперспленізму. У всіх 170 хворих на момент звернення у клініку відмічений
асцит, який вдалося зменшити у 51 хворого (30%) консервативними
медикаментозними засобами, у решти – 119 (70%) хворих, незважаючи на проведене
медикаментозне лікування, необхідні були інші хірургічні способи корекції
асцитичного синдрому. Клінічні ознаки портосистемної енцефалопатії різного
ступеня спостерігалися у 86 (50,59%) хворих, де у свою чергу переважали хворі з
клінічними проявами останньої (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1
Ускладнення, які спостерігались у хворих на ЦП
Кровотеча в анамнезі
Гіперспленізм
Асцит
Портосистемна енцефалопатія
Одна
Дві і більше
Помірний
Виражений
Транзиторний
Резистентний
Прогресуючий
Немає
Субклінічна
І-ІІ стадія
ІІІ-IV стадія
95
74
58
112
51
90
29
84
66
12
55,88
43,52
34,11
%
65,88
30
52,94
17,05
49,41
9,4
76,7
13,9
Серед ускладнень асцитичного синдрому частіше усього спостерігався
асцит-перитоніт (15,29%), формування неускладненої грижі (14,7%), гідроторакс
(12,35%) випадків (табл. 2.2). Як казуїстика у 2 хворих спостерігався
геморагічний асцит, в одного – розрив пупкової грижі.
Таблиця 2.2
Ускладнення асцитичного синдрому
Вид ускладнення
Кількість хворих
Асцит перитоніт
26
15,29
Гідроторакс
21
12,35
Геморагічний асцит
1,18
Розрив пупкової грижі
0,58
Формування неускладненої грижі
25
14,7
Згідно визначених задач даної роботи нами використано наступні методи
дослідження. Загальноклінічні обстеження – опитування, аналіз скарг та анамнезу
захворювання, послідовне об’єктивне обстеження. Лабораторні – загальні аналізи
крові та сечі, визначення числа тромбоцитів, коагулограма, визначення HBsAg
крові, біохімічний аналіз крові (визначення рівня загального білка та білкових
фракцій, рівень білірубіну, активність глютаміново-аспарагінової та
глютаміново-аланінової амінотрансфераз (АсАТ, АлАТ), тимолова, сулемова проби,
лужна фосфатаза, сечовина та креатинін), дослідження маркерів вірусних
гепатитів за загальноприйнятими лабораторними методиками. Біохімічне
дослідження асцитичної рідини (визначення рівня загального білка, рівень
білірубіну, сечовини, креатиніну). Апаратно-інструментальні – ЕКГ,
кардіосумісна доплерографія портопечінкової гемодинаміки на апараті
PhilipsHDI-1500, ультразвукове обстеження, ангіографічні методи обстеження,
оцінка стану верхніх відділів шлунково-кишкового тракту методом
фіброезофагогастродуоденоскопії, пункційне морфологічне дослідження печінки,
ретроградна цистометрія, спірографія (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Обсяг спеціальних методів дослідження центральної та ворітнопечінкової
гемодинаміки та спеціальних хірургічних маніпуляцій
Методи дослідження
Кількість хворих
Кардіосумісна допплєрографія
100
Ультразвукове дослідження гепатопанкреатичної зони
170
Мезентерикоспленопортографія
97
Артеріомезентерикопортографія
78
Фіброезофагогастродуоденоскопія
210
Пункційне морфологічне дослідження печінки
67
Радіоізотопне сканування печінки
63
Енцефалографія
120
Моніторинг внутрішньочеревного тиску
70
Дослідження функції зовнішнього дихання
36
2.2. Дослідження асцитичної рідини
Дослідження асцитичної рідини має на меті вияснити причини асциту. Проте
виконувати весь перелік тестів кожному хворому немає необхідності. До головних
тестів відносяться підрахунок клітинних елементів, бактеріологічний посів,
визначення концентрації альбуміну і загального білка.
Самий важливий аналіз – визначення кількості лейкоцитів, оскільки завдяки йому
можна отримати відомості про приєднання бактеріологічної інфекції. Абсолютне
число нейтрофілів ? 250 клітин/мм3 свідчить про бактеріологічну інфікованість
асцитичної рідини і потребує емпіричного лікування антибіотиками. Підвищення
кількості лейкоцитів з перевагою лімфоцитів вказу
- Київ+380960830922