РОЗДІЛ 2
ДОСЯГНЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ ЛЮДИНИ В ЇЇ КОМПЛЕКСНОМУ РОЗВИТКУ
2.1. Людина в її фізіологічних (“природних”) аспектах
У першу групу ми включили лише п’ять тенденцій:
1. Негативні зсуви в менталітеті і поведінці все більшого відсотка населення.
2. Зростання часу “підлітковості”, розрив у часі фізіологічних і соціальних
“піків”.
3. “Атака” мозку дітей неприродними збудниками, збурення норм їх розвитку.
4. Зростання загрози безпосереднього збудження септуму (активізатора “системи
емоції задоволення”) і наркоманії.
5. Рух еротики і сексоманії до провідних позицій в мас-медіа і неконтрольованих
світових потоках інформації.
У принципі, цієї теми стосуються і кілька інших явищ, але вони входитимуть в
інші групи. Важливо наголосити на тому, що по-справжньому глибоке наукове
дослідження людини в усіх її різноманітних аспектах – від
загально-фізіологічних до духовно-ментальних розпочалося лише в останні
десятиліття, коли науковці з багатьох наук зі сфери медицини і біології стали
користуватися все більш досконалими знаряддями і приладами, дія яких спирається
на досягнення фізики та інших природничих наук.
Здійснених ними відкриттів так багато, що лише їх алфавітний перелік з
мінімальними поясненнями буде значно довшим, як текст цього рукопису. Тому ми
обмежимося лише узагальненнями частини цих досягнень, які найбільш
безпосередньо стосуються філософії, психології і педагогіки.
Розпочнемо з того, що доведена помилковість досить старого уявлення про
“безсмертя” найпростіших (одноклітинних) і “смертність” багатоклітинних. У
найбільш поширеному в філософських працях варіанті це твердження набувало форму
висновку про те, що люди смертні саме внаслідок своєї надмірної складності.
Обгрунтування феномену безсмертя одноклітинних організмів, як правило,
спиралася на той факт, що їх життєдіяльність у сприятливих обставинах
постійного отримання енергії і речовин потрібного складу обов’язково приводить
до поділу певної клітини А, яку назвемо “первинною” на дві “вторинні”. Цей
поділ, як підтверджували багато експериментів минулих часів, не приводить до
того, що первинна клітина гине і зникає, давши життя клітині В. Все виглядає
так, наче клітина А цілковито зберігає своє життєву потенцію, народжуючи свою
повну подобу – клітину В.
З цього факту був зроблений висновок про те, що клітина А може здійснювати
подібні поділи необмежену кількість разів. У разі несприятливих обставин, вона
стискається, вкриває себе міцною і щільною оболонкою, яка дає змогу чекати
можливості відновлення активного біологічного обміну дуже тривалий час –
десятки і сотні років. Досить їй опинитися у сприятливих умовах – поділи
відновлюються і життя клітини А переходить в активну фазу.
Відтак, у випадку відсутності по-справжньому потужних деструктивних впливів –
механічної ліквідації цілісності клітини чи її розпаду на складові елементи під
дією дуже високих температур – цикли “активність-анабіоз” можуть повторюватися
як завгодно довго. Були прихильники того, що подібні неактивні “спори життя”
були колись принесені на молоду Землю з просторів Всесвіту, започаткувавши цим
подальший розвиток всієї біосфери Землі.
Все інакше у випадку складних багатоклітинних організмів – вони народжуються,
живуть певний час, а потім вмирають. Тривалий час на Землі може існувати не
одиничний складний організм, а чимала популяція аналогічних до нього –
біологічний вид. Завдяки розмноженню одне покоління залишає по собі нащадків,
які після дозрівання повторюють акти розмноження, забезпечуючи цим велику
тривалість існування даного біологічного виду.
Отже, все виглядає так, що одноклітинні організми спроможні і довго витримувати
несприятливі умови, і поділятися в сприятливих умовах необмежену кількість
разів. Саме за це їх і назвали “безсмертними”.
Багатоклітинні організми складніші і різноманітніші, у багатьох аспектах –
значно досконаліші від одноклітинних, бо можуть навіть мати розум,
усвідомлювати своє існування й свідомо обирати певну послідовність своїх дій з
безлічі можливих варіантів. Та “розплата” за цю досконалість – невблаганність
смерті.
Приблизно так у книгах, які написані філософами на тему “концепції сучасного
природознавства” (як [92; 154; 156] та ін.), висвітлюється вчення про
смертність складних організмів і безсмертя найпростіших (одноклітинних).
У наш час отримані незаперечні докази його хибності.
Вчені, які на молекулярному і клітинному рівні вивчали організми різноманітної
складності, врешті досягли такої досконалості експериментів, що спромоглися
простежити не один-два поділи за участю первинної клітини А, а багато десятків
(у принципі – необмежену кількість). Вони використали досягнення точних наук
для того, щоб позначити клітину А і виключити можливість її ототожнення з
вторинною клітиною В, яка виникла в результаті поділу А на дві частини.
Терплячість і точність науковців були щедро винагороджені – було доведено, що й
одноклітинні організми смертні: після приблизно півсотні поділів життєвий
потенціал первинної клітини А остаточно вичерпувався і вона не лише не могла
породити нові дочірні клітини С, D і т.д., а просто гинула (життєдіяльність
припинялася). Хоч для різних видів одноклітинних організмів гранична кількість
можливих поділів є різною, та спільним для них усіх є саме смертність.
Відтак, людині не варто жалкувати про свою багатоклітинність і боятися смерті –
смертні всі здатні до життя і спроможні відтворюватися у нащадках біологічні
системи.
Тому ми можемо висловити таку гіпотезу – в характерних для молодої чи сучасної
Землі умовах безсмертними були атоми. Ця безсмертність була втрачена не в
момент переходу від одн
- Київ+380960830922