Розділ 2 зазначеного нормативного акта визначає вимоги до паперу, що використовується для виготовлення бланків сертифікатів цінних паперів. Це і розмір формату паперу, і його щільність, а також склад паперової маси (не менше 80 відсотків волокон бавовни), і вміст у папері не менше двох видів волокон, що можна було б перевірити у видимій чи іншій частині спектра, і можливість заміни волокон на інші види включення - конфеті, полімерні нитки, капсульований люміноформ тощо, і багатотоновий водяний знак, що легко розпізнається за якістю і розміром. Положення встановлює адресовані виробникам бланків сертифікатів документарних цінних паперів вимоги при їх виробництві постійно вдосконалювати технології їх захисту від підробки, головною метою застосування яких є створення надійних технологічних і юридичних перешкод для протизаконних спроб їх підробки. В літературі спеціально-технологічними способами захисту цінних паперів від підробки називаються спеціальна поліграфія, гільйоширні елементи (геометричні візерунки, виконувані у вигляді розеток і поясів), штрихові рисунки, орнамент, фон, мікротекст, приховані знаки та особливі способи захисту, всі різновиди голограм (дифракційні ґратки, кінеграми, кіноформ, плівкові голограми) тощо [56]357. Від належного виконання цих вимог законодавства в кінцевому підсумку також залежить поява в цивільному обороті документів, на які поширюється правовий режим документарних цінних паперів. Адже документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає встановленій для них формі, не є цінним папером (ч. 2 ст. 196 ЦК України).
Такий підхід до розгляду документів не тільки набув усталеності у цивілістичних дослідженнях, але і підтверджується шляхом аналізу приписів інших актів чинного цивільного законодавства України. Згідно з положеннями ст. 27 Закону України "Про інформацію" [267]358 документ - це передбачена законом матеріальна форма отримання, збереження, використання і поширення інформації (в тому числі також і правової - В.Я.) шляхом її фіксації на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці чи іншому носії. Стосовно документарної форми цінних паперів дослідження документа як носія правової інформації і засобу юридичної техніки сумніву не викликає. Інформація стосовно змістовних параметрів посвідчених цінними паперами майнових прав, зафіксована на магнітних носіях, набуває характеру електронних документів. Проблему становить їх аналіз у розглядуваній площині як електронної (бездокументарної) форми цінних паперів.
Бездокументарна форма цінних паперів у їх значенні електронних документів визначає можливість їх розгляду як особливого різновиду засобів юридичної техніки і юридико-технологічного інструмента реалізації норм права. Питання доцільності співвіднесення бездокументарної форми цінних паперів з документами взагалі, і електронними документами, зокрема, у цивілістичній літературі є дискусійним. Можливість розгляду бездокументарної форми цінних паперів як різновиду документів заперечує Д В. Ломакін [176]359. Л Н. Єфимова і О.П. Вершинін, навпаки, послідовно її відстоюють. Показово, що О.П. Вершинін, слово "бездокументарні" в аналізованому словосполученні бере в лапки, підкреслюючи важливість визначення "раціонального правового сенсу конструкції, що з'явилась у зв'язку з новими формами посвідчення прав, які раніше уособлювались у відособлених письмових цінних паперах" [61]360. Висловлене ним бачення бездокументарних цінних паперів саме як (цивілістичної) конструкції є цілком прийнятним. Крім того, слід наголосити на доцільності їх законодавчого термінологічного визначення як "безбланкових цінних паперів", що була висловлена в літературі як пропозиція [417]361 і знайшла підтримку серед окремих російських цивілістів [28]362.
Документ (як це не парадоксально) як форма вираження волі суб'єкта в індивідуальному акті в найбільш загальному вигляді зберігає своє правове значення і для бездокументарних цінних паперів. А відтак розгляд бездокументарної (електронної) форми цінних паперів як прояву їх юридико-технологічної значущості, повністю відповідає сучасним правовим реаліям і цілком вписується в межі відстоюваної інструментальної концепції цінних паперів. "Електронна "форма" знаходить прояв у технічних елементах і якостях носія інформації. Вона створюється шляхом використання електронно-технічних засобів фіксації, обробки і передачі правової інформації. За допомогою електронно-технічних засобів фіксації, обробки і передачі інформації закріплюються відомості в документах, які мають не письмову, а "електронну форму"" [61]363. Отже, письмова і електронна форми фіксації майнових прав виконують одні й ті ж функції як засоби закріплення правової інформації, що міститься на відповідних її носіях, забезпечуючи доступність її сприйняття зацікавленими суб'єктами.
Поява у майновому обороті бездокументарної форми цінних паперів забезпечується за рахунок унікальної юридичної технології забезпечення оборотоздатності майнових прав. У техніко-юридичному аспекті вона заснована на використанні електронних носіїв правової інформації, не характерних для документарної форми їх випуску. Легальне поняття бездокументарної форми цінних паперів як здійснених зберігачем облікових записів найчастіше збігається з доктринальними підходами до формулювання їх поняття. Зокрема, В.В. Колесник визначає її як "записи, що зберігаються в комп'ютерних файлах" [140]364. Одна з переваг використання здійснених зберігачем електронних облікових записів як особливих технологічних засобів забезпечення фіксації майнових прав у бездокументарній формі полягає в значному зниженні ступеня ризику їх підробки, фальсифікації або несанкціонованого випуску в оборот.
Особливості бездокументарної форми цінних паперів визначають і специфіку схематично-модельної побудови прав і обов'язків суб'єктів відносин, що виникають у сфері їх розміщення та обігу. Розглянемо їх докладніше.
Характер модельної схеми має, передусім, бездокументарна форма цінних папері
- Київ+380960830922