РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
Проаналізовано сучасні підходи до визначення професіоналізму вчителя; розкрито професійні характеристики педагога в контексті особистісно орієнтованої парадигми освіти; проаналізовано моделі особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії учасників навчального процесу; сучасні технології особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх учителів.
2.1. Сучасні підходи до визначення професіоналізму вчителя
У науковій та науково-методичній літературі знаходимо розмаїття поглядів на сутність та структуру професіоналізму вчителя. Вивчення проблеми особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх учителів вимагає аналізу категоріального апарату цієї педагогічної діяльності, з'ясування і визначення таких понять як "професійна освіта", "професійне самовизначення", "професійне становлення", "професійна підготовка", "професійна підготовка вчителя", "професійно-педагогічна підготовка вчителя", "професійна спрямованість", "професійно-педагогічна діяльність", "професійна самосвідомість", "професійне самовизначення майбутнього вчителя".
У педагогічних словниках поняття "підготовка" витлумачується по-різному: 1) як навчання, передача необхідних для чогось знань; 2) як запас знань, отриманих в процесі навчання чомусь; 3) сукупність знань, умінь, навичок, оволодіння якими дає змогу бути фахівцем в певній галузі. У енциклопедії професійної освіти професійна підготовка визначається як сукупність спеціальних знань, умінь і навичок, якостей, трудового досвіду і норм поведінки, які забезпечують можливість успішної праці за обраною професією; процес повідомлення учням відповідних знань і умінь [347, с. 381].
"Професійна освіта (спеціальна освіта) - результат оволодіння певним рівнем знань і навиків діяльності з конкретної професії та спеціальності. Базується на загальній освіті. Забезпечує підготовку робітників вищої і середньої кваліфікації, робітничих кадрів; здійснюється у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, професійно-технічних училищах, на професійних курсах, шляхом навчання на виробництві. Рівень професійних знань удосконалюється в процесі виробничої діяльності, через систему підвищення кваліфікації" [347, с. 381].
Професійна підготовка є по суті синонімом "професійної освіти" і розглядається як "невід'ємна складова частина єдиної системи народної освіти" [347, с. 274-275]. А її зміст включає поглиблене засвоєння наукових основ і технології обраного виду праці, розвиток спеціальних практичних навичок і вмінь, формування особистісних якостей, важливих для роботи у певній сфері людської діяльності.
Поняття "професійна освіта", на думку Т.М. Десятова, "відрізняється від поняття "професійна підготовка" тим, що професійна підготовка не супроводжується підвищенням загальноосвітнього рівня учнів, а здійснюється в цілях навчання виконанню певного виду роботи" [133, с. 390]. Відзначається, що "ця відмінність з точку зору результату навчання - навчання професійним знанням, умінням і навичкам" [133, с. 390]. Т.М. Десятов вважає, що "професійна освіта являє собою процес і результат оволодіння певним рівнем знань, умінь і навичок, норм і цінностей з конкретної професії з одночасним формуванням загальної культури особистості" [133, с. 390].
Основні вимоги щодо професійної підготовки спеціалістів полягають у тому, що випускники вищих навчальних закладів зобов'язані знати те, що складає основу їх професійної практики. Це - теоретичні основи, основи професійних знань та їх поєднання. Вони зобов'язані мати спеціальну підготовку, що дозволяє виконувати основні завдання, зумовлені професійною практикою; повинні уміти робити узагальнення і висновки, що дають можливість поєднувати теорію з практикою, знати, які теоретичні положення можна застосовувати до розв'язання конкретних завдань чи проблем. Випускники вищих навчальних педагогічних закладів зобов'язані володіти навичками міжособистісного спілкування - уміти ефективно спілкуватися в усній і письмовій формі. Вони зобов'язані знати професійну етику та вміти застосовувати етичні принципи і норми поведінки в практичній діяльності; прагнути до підвищення свого наукового рівня, бути готовими до участі в дослідженнях та в інших видах науково-дослідницької діяльності, що сприяє удосконаленню професійної практики. Вони зобов'язані також володіти мотивацією до неперервної освіти - займатися активним пошуком можливостей підвищення рівня професійних знань [347, с. 472].
Професійна освіта передбачає озброєння студентів певною сукупністю знань про соціально-економічні та психологічні особливості різних професій; про умови правильного вибору однієї із них. Формується також і позитивне ставлення у студентів до різних видів професійної і суспільної діяльності, формування мотивованих професійних намірів, в основі яких лежать усвідомлення ними соціально-економічних потреб суспільства і своїх психофізіологічних можливостей.
Як тлумачить соціолого-педагогічний словник, освіта професійна - 1) підготовленість людини до визначеного виду діяльності, професії, засвідчена документом (атестатом, дипломом) про закінчення відповідного навчального закладу; 2) система професійних навчальних закладів, у сучасних умовах освіта професійна один з необхідних етапів формування особистості, передумова її включення в систему суспільного і виробничо-технічного поділу праці. Загальна доступність освіти професійної, гнучкість її структури забезпечує соціальну гарантованість самореалізації особистості, можливість розвитку індивідуальних здібностей, таланту. Освіта професійна - одна з ланок єдиної системи безперервної освіти [409, с. 167].
Аналізуючи тенденції розвитку сучасної професійної освіти, А.П. Беляєва в якості одного іх провідних напрямків розвитку професійної освіти виділяє упорядкування термінології. При цьому вона підкреслює, що у сучасних умовах розвитку професійної освіти в педагогічній науці зароджуються нові поняття,
- Київ+380960830922