РОЗДІЛ 2
ПОЗАНАУКОВІ СУБ’ЄКТИВНО-ПРАКТИЧНІ ЗНАННЯ
Усі ненаукові та позанаукові знання можна поділити (щоправда досить умовно) на
дві основні, хоч і нерівноцінні, частини: суб’єктивно-практичні знання та
символічні об’єктивно-практичні знання. В основу такого поділу покладається
процедура кореляції усього знання з науковим, і не тільки з науковим знанням,
але і способами (методами) його отримання.
По-перше, серед ненаукових та позанаукових знань існують такі, які в наш час
перебувають в принциповому конфлікті з наукою. Одначе, серед ненаукових та
позанаукових знань існує інша група знань. Вона складається з таких знань, які
на сьогодні не перебувають, а також взагалі принципово не повинні перебувати в
конфлікті з наукою.
Статус ненаукових та позанаукових знань, як таких, що вони перебувають в
конфлікті з наукою, чи ні, залежить не тільки і не стільки від еволюції самих
ненаукових та позанаукових знань. Він залежить насамперед від усієї еволюції
науки.
Значна частка знань, які в наш час можна називати альтернативними щодо науки, а
також відповідних їм вчень, перебувають в конфлікті з наукою та науковими
знаннями. І цей конфлікт з шістнадцятого до кінця двадцятого сторіччя постійно
поглиблювався.
Саме такі альтернативні щодо науки знання, прийнято звично називати
антинауковими. І, коли мова йде про назву “антинаукові знання”, справа не в
позиції якихось окремих людей і не в ставленні до таких форм знання, що також
може проявитись у використанні назви “антинаукові знання”, а в самій природі
таких знань.
Названі вище, а також інші, форми альтернативного щодо науки знання, які в наш
час знаходяться в принциповому конфлікті з наукою, є одним із основних аспектів
цього дисертаційного дослідження.
Крім того, потрібно враховувати, що більшість з сучасних форм і способів
отримання альтернативного (позанаукового) знання по-різному взаємодіють з тими
позанауковими знаннями, які не перебувають в конфлікті з наукою. Тому для
повнішого аналізу альтернативного знання доводиться аналізувати також
позанаукові знання, які не перебувають в конфлікті з наукою.
§2.1. Традиційні суб’єктивно-практичні позанаукові знання.
Усі існуючі в наш час форми альтернативного (позанаукового) знання, так само,
як і усі відповідні їм вчення можна поділити загалом на: 1) традиційні
суб’єктивно-практичні форми позанаукового знання, 2) нетрадиційні
суб’єктивно-практичні позанаукові знання, а також квазізнання.
Не дивлячись на те, що зазначений поділ є досить-таки умовним, його можна
вважати цілком виправданим в межах даної досліджуваної теми, оскільки він, крім
усього іншого, також дає можливість розрізняти відносне значення тих чи інших
форм позанаукового (альтернативного) знання.
Зрозуміло, що традиційні форми позанаукового знання мають набагато давню
історію свого походження та існування, ніж будь-які з нетрадиційних форм
позанаукового знання. Традиційні, з одного боку, та нетрадиційні форми, з
іншого боку, навіть важко було б якось порівнювати у цьому відношенні.
Походження деяких з традиційних форм позанаукового (альтернативного) знання,
мабуть, треба вважати настільки давнім, що про час їх виникнення навіть важко
щось впевнено говорити.
Очевидно, що традиційні форми знання, альтернативного щодо науки, а також
відповідні їм вчення, мають певні особливості порівняно з нетрадиційними
формами альтернативного знання, а також порівняно з відповідними їм вченнями.
Частина з цих особливостей традиційних форм альтернативного знання, є цілком
очевидними. Інша – набагато менше кидається у вічі.
Значна частина з цих особливостей традиційних форм альтернативного знання
безпосередньо пов’язана з їх більш давньою історією, а також, відповідно, з їх
традиційністю. На нашу думку, саме такі особливості заслуговують на найбільшу
увагу при дослідженні статусу та функцій альтернативного знання в культурі.
В усіх випадках традиційних форм альтернативного знання ми маємо повне право
говорити про деяку традицію у використанні цих знань. Іноді таку традицію
виявляється можливим прослідкувати хоча б в загальних її рисах. Крім того,
зрозуміло, що повинні існувати також традиції в способах отримання таких
знань.
З причини існування давніх традицій будь-які зміни (новації) в традиційних
формах альтернативного знання, завжди вважались небажаними. Тому немає нічого
дивного у тому, що будь-яких новацій повинні були уникати усіма можливими
способами.
Все ж таки, як би там не було, але і в традиційних формах альтернативного
знання якісь зміни так чи інакше не можуть не відбуватись. Однак у всіх таких
випадках будь-які зміни традиційних форм альтернативного знання маскуються під
традицію.
Однією з таких традиційних суб’єктивно-практичних форм позанаукового знання є
шаманізм.
В сучасній науковій літературі, яка присвячена вивченню шаманізму, не існує
якоїсь єдиної загальноприйнятої точки зору щодо давності походження цього явища
порівняно з іншими традиційними формами знання, які можуть вважатись
альтернативними щодо науки. Причин для такої невизначеності щодо давності
шаманізму існує досить багато і зрозуміло, що не всі їх варто називати в цьому
дослідженні.
Шаманізм в науковій літературі досить часто ототожнюють з іншими формами
позанаукового (альтернативного) знання. Так, в науковій та науково-популярній
літературі шаманізм ототожнюють з магією [349, с. 557]. Крім того, шаманізм або
ж шаманство може розглядатись також у якості ранньої форми містицизму [17].
Однак очевидно, що таке ототожнення шаманізму, з одного боку, і магії, з іншого
боку, було б неправильним, оскільки насправді здавна прийнято вважати, що
магією, може займатись кожний, хт
- Київ+380960830922