Розділ 2
Дослідження конкурентного потенціалу в системі
управління конкурентоспроможністю підприємства
2.1. Визначення сутності конкурентного потенціалу та дослідження його
взаємозв’язку з основними категоріями теорії конкуренції
Теорія конкуренції вивчається і розвивається багатьма дослідниками, тому на
сьогоднішній день категоріальний апарат є досить розвинутим. Широко
використовуються такі поняття, як ,,конкурентний потенціал”, ,,конкурентний
механізм”, ,,конкурентна політика”, ,,конкурентна позиція”, ,,конкурентні
переваги” та ін.
Очевидний взаємозв’язок між цими категоріями потребує проведення аналізу щодо
тлумачення та визначення механізму їх взаємозв’язку й взаємозалежності.
Сучасні підприємства мають зберігати можливість протистояти конкуренції під
загрозою збільшення конкурентного тиску з боку конкурентних сил, тобто бути
конкурентоспроможними. Конкурентоспроможність підприємства визначається його
потенціалом, який повинен бути достатнім для того, щоб утримати або розширити
частку ринку, яку воно займає в умовах конкурентної боротьби.
Широке коло питань, пов’язаних з концептуальними засадами та розробкою підходів
до аналізу та оцінки потенціалу підприємства, висвітлено в працях Р. Акоффа,
І. Ансоффа, Л.В. Балабанової, І.П. Бузько А.Е. Воронкової, В.М. Гавви,
В.М. Геєця, В.Г. Герасимчука, І.П. Отенко, В.С. Пономаренко, Є.В. Попова,
Л.Д. Ревуцького, О.М. Тридіда, Є.В. Лапіна, С.М. Ілляшенко та ін.
На сьогодні у наукових дослідженнях не існує єдиного теоретичного підходу щодо
дослідження явища ,,потенціал підприємства”. Тому для дослідників він виступає
,, ... дещо абстрактною категорією. Його межі розгалужені, фактори не достатньо
визначені, вплив на поточні процеси посередній. Разом з тим ця ж категорія дуже
конкретна, оскільки практично кожне рішення може чинити на нього (та через
нього) позитивний чи негативний вплив” [62, с.94].
Поняття ,,потенціал” походить від латинського слова ,,potentia”, яке в
перекладі означає ,,сила”, ,,потужність”. Дослідження визначення вказує на
протиріччя в тлумаченні поняття: з одного боку, його розглядають як ступінь
потужності [95, с.506], а з іншого – як сукупність можливостей, засобів в
якій-небудь сфері, що спрямовані на досягнення поставленої мети [38, с.13],
причому ці засоби можуть взагалі не мати ні сили, ні потужності. Це свідчить
про суперечливість підходів до трактування сутності ,,потенціал” в економіці.
В.Я. Чевганова і Ю.В. Карпенко виділяють три точки зору економістів щодо
тлумачення цієї категорії [144, с.226]: потенціал – це соціально-економічна
категорія; потенціал – це результат рівня розвитку та використання продуктивних
сил; потенціал – це узагальнююча категорія.
О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, досліджуючи сучасні бачення сутності і природи
потенціалу, виділяють такі напрямки: потенціал – це сукупність необхідних для
функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів; потенціал – це
система матеріальних і трудових факторів (умов, складових), що забезпечують
досягнення мети виробництва; потенціал – це здатність комплексу ресурсів
економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання [138, с.6-8].
І.П. Отенко та Л.М. Малярець [98, с.24] відмічають наступні теоретичні напрямки
в дослідженні категорії ,,потенціал підприємства”: ресурсний підхід – саме
ресурси (фактори виробництва) визначають можливості або потенціал підприємства
[16, 61]; функціональний підхід – види діяльності підприємства визначають його
потенціал [6, 65, 107, 110]; інституціональний підхід – потенціал підприємства
характеризують здібності і можливості персоналу, що визначаються його
інтелектуальними і морально-етичними якостями, а також накопиченим досвідом,
знаннями, традиціями [119, 127].
Ресурсна складова потенціалу – не вичерпна його характеристика, оскільки саме
мета функціонування підприємства визначає систему ресурсів, спрямованих на її
досягнення, а тому функціональний і ресурсний підходи мають бути
визначальними.
З одного боку, потенціал є потужністю та здатністю підприємства до маневру в
умовах мінливості ситуації на ринку, з іншого, він позитивно корелює з ціною
підприємства [112, c.96]. А тому власник завжди зацікавлений у підвищенні
потенціалу підприємства. При цьому під потенціалом підприємства слід розуміти
інтегральний показник, що характеризує сукупність ресурсів, властивостей та
особливостей підприємства. Інтегральний показник потенціалу підприємства є
певним узагальненням потенціалів підсистем підприємства – локальних
потенціалів. При цьому важливим є те, що інтегральний показник не є простим
підсумовуванням оцінок складових частин потенціалу. Це показник, що крім рівня
розвитку окремої частини, враховує збалансованість різних складових, їх
взаємний вплив. Наявність так званих, вузьких місць у потенціалі підприємства
буде зводити нанівець сильні сторони, що існують в інших складових потенціалу
[123, с.39].
Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що конкурентний потенціал має
проявлятися в конкурентоспроможності, а тому очевидною стає необхідність
дослідження його як категорії.
Проведений аналіз визначень конкурентного потенціалу (табл.2.1) свідчить, що
головним завданням управління конкурентоспроможністю підприємства є створення
власного конкурентного потенціалу з чіткою орієнтацією на ринкову ситуацію й
урахуванням конкурентного ризику.
Це загальне завдання можна виокремити на два окремих: у короткостроковому плані
на перше місце висувається проблема поточної ефективності, тобто перетворення
існуючих ресурсів у ринкові конкурентні переваги, тоді як у довгостроковій
перспективі проблема полягає в пошуку резервів, р
- Київ+380960830922