РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РОБОТИ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ І ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ
ЇХ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ
2.1. Стан і перспективи розвитку вугільної промисловості України.
Визначення перспектив розвитку вугільної галузі України зумовлює, в першу
чергу, проведення досліджень щодо аналізу її сучасного стану і оцінки значення
у вирішенні питань забезпечення стійкого функціонування промислових підприємств
та енергетичної незалежності країни. Особливого значення це питання набуває у
зв‘язку з вступом України до Світової організації торгівлі, яке передбачає
істотне обмеження субсидування промислових підприємств. Таким чином, після
вступу України до СОТ господарюючі суб‘єкти, що перебувають у державній формі
власності, і в, тому числі, підприємства вугільної галузі, будуть змушені
працювати на принципах комерційних розрахунків. При цьому шахти, які не мають
інноваційного потенціалу, що забезпечує їх беззбиткову роботу, будуть закриті
або законсервовані. У зв‘язку з цим актуалізуються питання пошуку стратегічних
напрямків розвитку вугледобувних підприємств щодо забезпечення їх стабільної
роботи.
Враховуючи важливу роль вугільної галузі України у вирішенні питань
забезпечення енергетичної незалежності, яка визначається наявністю і
раціональним використанням власних енергоносіїв, багатьма фахівцями на протязі
тривалого часу досліджуються шляхи стабілізації роботи вугільної галузі, що є
базовою при створенні умов розвитку промислових підприємств інших галузей [20,
102, 115, 142, 147, 163]. Аналізуючи тенденції розвитку основних галузей
матеріального виробництва й соціальної сфери України, які формують попит на
нафту і газ, можливо спрогнозувати, що попит на цей вид палива в майбутньому
може істотно підвищитися з урахуванням потреб економіки країни, що зростають. З
огляду на ситуацію, яка склалася на світовому енергоринку, можна стверджувати,
що в паливно-енергетичному балансі країни в короткостроковій і довгостроковій
перспективі вугілля збереже своє пріоритетне значення, а вугільна галузь
залишиться базовою, про що також свідчать публікації фахівців [9, 14, 20, 147,
173].
Аналогічна тенденція збереження попиту на вугілля спостерігається і в інших
вуглевидобувних країнах, де на вугільному паливі генерується від 60 до 98%
електроенергії [64, с. 44; 72, с. 53]. Фахівці вважають, що з огляду на обсяги
світових запасів вугілля, відносно низькі і стабільні ціни на нього порівняно з
цінами на нафту й природний газ на світовому конкурентному ринку паливних
ресурсів, вугілля у даний час не втратило провідного місця у світі щодо обсягів
його використання і важливе значення цей енергоносій бути мати у майбутньому
[117, с. 119]. Виконаний експертами різних зарубіжних організацій прогноз
світового енергобалансу свідчить про збереження частки вугілля у споживаних
енергоресурсах у ХХІ ст. до 25% при середньорічних темпах зростання його
споживання протягом 20-30 років до 1, 4-1,6% [14, с. 3; 147, с. 5]. Фахівці
визначають, що на сьогодні країни із стабільною економікою, що мають значні
запаси інших енергоносіїв, продовжують розвивати вугільну промисловість і
збільшувати обсяги видобутку вугілля. Це зумовлено тим, що при обмежених
обсягах природних запасів нафти й газу і збільшення обсягів їх споживання
вичерпання запасів цих видів ресурсів здійснюється більш прискореними темпами,
а також тим, що ці держави не бажають втрачати свою енергетичну залежність,
збільшуючи імпорт енергоресурсів.
Стратегічне значення вугільної промисловості у забезпеченні сталого розвитку
основних галузей промисловості України, її економічної та енергетичної
незалежності зумовлюється, у першу чергу, значними обсягами запасів вугілля,
яких на думку деяких фахівців вистачить для забезпечення енергетичних потреби
народного господарства країни на протязі 300 років [173, с. 51]. За обсягами
запасів вугілля Україна входить до десятки країн світу, у яких зосереджені
основні родовища цього енергоносія. На 01.01.2004 р.балансові запаси вугілля на
діючих шахтах України становили 8,9 млрд. т, у тому числі обсяг промислових
запасів становив 6,7 млрд.т, з яких 1,8 млрд. т розкриті. Частка коксівного й
енергетичного вугілля в обсязі промислових запасів суттєво не змінюється на
протязі тривалого часу і становить 46,5 і 54,5% відповідно.
Разом з тим слід зазначити, що, незважаючи на те, що вугілля відіграє визначну
роль в економіці України і на її території зосереджені значні його запаси,
найбільша частка споживаної первинної енергії на протязі тривалого часу
припадає на природний газ і досягає 41%. Це обумовлює залежність функціонування
енергомістких вітчизняних підприємств від імпортних поставок енергоносіїв [101,
с. 13]. Аналіз показав, що питома вага споживання газу в інших країнах світу, у
тому числі й економічно розвинутих, становить усього 21% (рис. 2.1) [115, с.
7].
В Україні У світі
Рис. 2.1. Структура споживання первинної енергії в Україні та у світі в цілому
На відміну від деяких зарубіжних країн, Україна не може вирішити питання
забезпечення потреб економіки енергоресурсами за рахунок використання
альтернативних джерел енергії, частка яких в енергетичному балансі України
значно відрізняється від світової та становить лише 0,1% [116, с. 69]. Така
ситуація зумовлена цілим рядом суб‘єктивних і об‘єктивних факторів, і в першу
чергу, недостатньою технічною проробкою цих рішень науково-дослідними
інститутами та обмеженими обсягами фінансування досліджень у цій галузі.
Ураховуючи структуру запасів органічного палива, фахівці відносять Україну до
групи країн, які частково забезпечені традиційними видами первинної енергії, що
визначає для забезпечення роботи про