РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Інтелектуальна праця: тенденції розвитку та роль в системі управління інтелектуальним капіталом
Важливою методологічною задачею дослідження особливостей формування і функціонування організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства є розкриття змісту інтелектуальної праці, аналіз дихотомії інтелектуального капіталу, інтелектуальної праці та інтелектуального продукту.
Інтелектуальна праця - поняття неоднорідне. Виходячи із загального поняття праці [317, с. 1323; 318, с. 387], можна дати таке формулювання: інтелектуальна праця - ціленаправлена інтелектуальна діяльність людини для створення, збереження або видозміни продуктів, надання послуг, накопичення і передачі інформації, що йдуть на задоволення матеріальних і духовних потреб. Разом із тим, як наголошується у [318, с. 387], інтелектуальна праця - засіб самовираження і самоутвердження особи, реалізації її інтелектуального потенціалу та етичної гідності.
А. Чухно, досліджуючи сучасні тенденції економічного і соціального розвитку, як ключовий фактор становлення інформаційного суспільства виділяє творчу інтелектуальну працю. Підкреслюючи, що "не всяка розумова праця є творчою", А. Чухно відзначає: "Творча праця, творча діяльність людини - одна з визначальних рис нового суспільства" [340].
Аналіз інтелектуальної праці може здійснюватися в різних її аспектах і на різних рівнях залежно від цілей дослідження. Ключовим елементом методологічної основи аналізу інтелектуальної праці є її класифікація.
Немає необхідності доводити, що найважливішою характеристикою інтелектуальної праці як об'єкта управління є її зміст. Однак, на відміну від загальної класифікації праці, класифікація інтелектуальної праці за її змістом практично відсутня у сучасній науковій літературі, що обумовлює необхідність її розробки.
Зміст інтелектуальної праці формується під впливом двох головних параметрів, які можна виділити як головні ознаки її класифікації - ступеня креативності та кваліфікаційної складності інтелектуальної праці. Ступінь креативності трудової діяльності розрізняється залежно від частки елементів творчої та нетворчої інтелектуальної праці, які містяться в ній. Ступінь кваліфікаційної складності інтелектуальної праці визначається її структурою: складом і кількістю складових її функціональних елементів (систематизація, аналіз, обґрунтування, розробка тощо), їхньою розмаїтістю, новизною, а також умовами виконання. Таким чином, креативність і кваліфікаційна складність інтелектуальної праці органічно взаємозалежні. За цими ознаками ми пропонуємо виділити такі види інтелектуальної праці: репродуктивна, алгоритмічна і творча.
Репродуктивна інтелектуальна праця застосовується при здійсненні репродуктивних видів діяльності таких, наприклад, як систематизація інформації про результати роботи підприємства, оперативний облік економічних показників, підготовка статистичної інформації для прийняття управлінських рішень та ін.
Алгоритмічна інтелектуальна праця застосовується при розв'язанні класу задач, які вимагають оволодіння умінням застосовувати отримані знання у сфері практичної діяльності, наприклад, із метою одержання інформації, що дозволяє аналізувати хід виробничого процесу, причини відхилення фактичних результатів від планованих, прогнозувати очікувані результати. Цей рівень інтелектуальної праці здійснюється у вигляді алгоритмічних дій, заснованих на використанні економіко-математичних методів обробки інформації, методів математичної статистики, комп'ютерної технології.
Творча інтелектуальна праця - це вже рівень прикладної трансформації отриманих знань і вивчення світового досвіду в різних галузях знань, наприклад, макро- і мікроекономіці, маркетингу, менеджменту, нормативних правових актів, галузевих документів. Отримані знання й уміння дозволяють фахівцю трансформувати їх у практичній діяльності щодо сформованої економічної ситуації на підприємстві, здійснювати пошук вирішення нових економічних і соціальних задач, удосконалювати існуючі методи прийняття рішень у нових виробничих умовах.
Творчу працю ми визначаємо як свідому і доцільну інтелектуальну діяльність, яка є реакцією людини на зовнішнє середовище, служить задоволенню її матеріальних і нематеріальних потреб (у тому числі в самовираженні), результатом якої є новий інтелектуальний продукт. Як відзначає у [5, с. 54] О. Адамов, "творчість є працею інтелектуальною, що створює якісно новий, раніше невідомий продукт (теорію, машину, фінансову систему, ліки, книгу, математичне вирішення проблем тощо). Творчі процеси здійснюються у будь-якій сфері людської діяльності: науці, техніці, медицині, землеробстві, мистецтві, політиці тощо. За рідкісним винятком, колективної творчості не існує. Творить завжди індивідуум, а помічники (колектив) тільки допомагають".
Наведена класифікація інтелектуальної праці відбиває рівень знань і умінь, що застосовуються у професійній інтелектуальній діяльності.
За традиційними ознаками класифікації праці як такої, інтелектуальну працю можна прокласифікувати за аналогією до загальної класифікації праці:
за характером праці можна виділити індивідуальну інтелектуальну працю і колективну; найману і приватну; за бажанням, необхідністю і примусом;
за предметом і продуктом праці: управлінську, інженерну, інноваційну, інформаційну, дослідницьку, педагогічну тощо;
за засобами праці: низько-, середньо- і високотехнологічну;
за умовами праці: вільну і з різним ступенем регламентації; стаціонарну і пересувну.
Для загальної характеристики того чи іншого виду конкретної інтелектуальної праці використовуються розглянуті вище ознаки у їхньому сполученні. Наприклад, для фахівця, який займається розробкою дизайну нового товару, ця характеристика може виглядати так: праця творча, висококваліфікована, індивідуальна, інноваційна
- Київ+380960830922