РОЗДІЛ 2
Організаційно-педагогічні умови вдосконалення навчального процесу в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів
2.1. Узагальнена модель організації навчального процесу в системі підвищення кваліфікації педагогів
Підвищення ефективності підготовки фахівців у системі післядипломної освіти пов'язане з удосконаленням навчального процесу в закладах, які його здійснюють. Як і будь-яка інша система соціального порядку, система післядипломної освіти педагогів, невід'ємною складовою якої є система підвищення кваліфікації, передбачає управління, без якого система існувати не може. Управління - це, насамперед, організація діяльності з координації, узгодження та об'єднання в систему цілеспрямованих зусиль людей. Система, якою управляють, хоча і є певною сукупністю елементів й виступає як щось ціле, але не зводиться до простої суми властивостей своїх елементів. Елементи, що утворюють систему, у своєму поєднанні та взаємозв'язках породжують нову системну якість. Тому управління, як діяльність людей, що спрямована на організацію - це не механічне поєднання зусиль певної кількості людей, а приведення їх до системи з якісно новими властивостями, що у сукупності забезпечують подальше функціонування та розвиток об'єкта управління. Управління за своєю сутністю є процесом взаємодії суб'єктів та об'єктів, його змістом виступає упорядкування взаємозв'язків та взаємовпливів елементів системи, що сприяє прогресивному саморозвиткові її у відповідності із притаманними саме цій системі закономірностями та тенденціями.
У свою чергу суб'єкт і об'єкт управління теж є складно-організованими системами зі своїми елементами. Їх об'єднують спільні управлінські закономірності. Сутність цієї взаємодії міститься у природі взаємозв'язків суб'єктів та об'єктів управління і причинно-наслідковій залежності, що виникає при цьому. Чим вищий ступінь відповідності суб'єкта об'єкту, тим ефективніше саме управління [161, с.27]. Тобто чим більше управлінська діяльність відповідає властивостям і тенденціям розвитку навчального процесу в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, тим дієвіше його результат.
За визначенням В.Г.Афанасьєва, будь-яка самокерована система складається з двох підсистем - тієї, що управляє й тієї, якою управляють [13, с.211]. Але не кожна система є системою управління. Останній властива наявність причинно-наслідкових зв'язків між суб'єктом і об'єктом управління; динамізм цих зв'язків, тобто здатність системи управління до змін, до посилення управлінського впливу, що не руйнує, а підкріплює системостворюючі зв'язки й дозволяє системі залишатися тотожною собі у суті; наявність оперативного зворотного зв'язку та низкою інших якостей. Координуюча функція управління виявляється передусім у створенні нової системної якості з індивідуальних зусиль багатьох осіб [161, с.26]. Зміст управління як соціальної функції виявляється перш за все у організаційній діяльності, що здійснюється шляхом об'єднання зусиль, узгодження, регулювання, координації, контролю та владно-регулюючими заходами. Отже управління за своєю сутністю, формами і методами має вираз у організації колективних зусиль, розподілі обов'язків між їх учасниками для досягнення встановленої мети, у регулюванні повсякденної діяльності суб'єктів управління, у контролі за здійсненням визначених завдань, у організаційному забезпеченні усіх стадій управлінського процесу [161, с.27].
Таким чином, у центрі управлінського процесу є організація. За визначенням "організація" - це, по-перше, внутрішня впорядкованість, узгодженість, взаємодія більш або менш диференційованих і автономних частин цілого, що обумовлена його будовою; по-друге, сукупність процесів або дій, які ведуть до створення або вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого [167, с.945]. Отже організація притаманна будь-якій системі, і управління як система діяльності теж передбачає організацію, але організація, у свою чергу, є й центральною функцією управлінської діяльності.
На даному етапі розвитку управлінської науки існує два підходи до визначення поняття "організація". Частина науковців розглядає організацію не як стадію, а як частину змісту управлінського процесу й визначає її як функцію управління. Так, В.А.Козаков та Д.І.Дзвінчук тлумачать управління як діяльність, що складається з низки певних функцій - планування, організація, мотивація, контроль - та зв'язуючих процесів - комунікація, прийняття рішень і керівництво [89, с.75].
В.В.Пикельна, розглядаючи теоретичні основи управління в освіті, визначає як управлінські функції: планування, організацію, координацію, регулювання, контроль, облік та аналіз [147].
Слід зазначити, що переважна більшість науковців вважають, що управлінню притаманна функція організації й обов'язково називають її у загальному переліку управлінських функцій [123, 154, 182].
Разом з тим не можна не визнати справедливим й логічним міркування іншої частини науковців, які тлумачать поняття "організація" ширше і вважають, що воно не може повністю бути охоплене змістом понять "управління", "управлінський процес" або "управлінська діяльність". Оскільки управління -це цілеспрямована взаємодія (яку теж у свою чергу слід організовувати) між суб'єктом і об'єктом управління, і є елементом організації процесу задля досягнення системою встановленої мети, то розглядати поняття "організація" можна, принаймні, у трьох площинах, від вужчої - до ширшої. По-перше, як функцію управління системою; по-друге, як необхідну умову ефективності, дієвості управління системою, оскільки сама управлінська діяльність потребує організації; по-третє, у найширшому розумінні організація є чинником функціонування системи й досягнення системою своєї мети. У цій площині організація виступає не тільки як умова функціонування системи, а й як засіб розвитку і вдосконалення її.
Стосовно навчального процесу в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів організацію можна розглядати як умову досягнення цілей навчального процесу і як засіб
- Киев+380960830922