Ви є тут

Формування правової свідомості майбутніх учителів у процесі навчальної діяльності

Автор: 
Романова Інна Анатоліївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
3402U001765
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
Дослідно-експериментальна робота
з виявлення впливу форм навчальної діяльності на рівень сформованості правової свідомості майбутніх учителів

2.1. Методика організації експерименту

Педагогічний експеримент по темі дисертаційного дослідження проводився у два етапи.
Завданням експериментального дослідження було дослідити головні напрями правової освіти і виховання у вищих педагогічних навчальних закладах; розкрити і проаналізувати рівень і специфіку правової свідомості студентів цих освітніх закладів; експериментально перевірити взаємозв'язок між форми навчальної діяльності та рівнем сформованості різних компонентів правової свідомості студентів.
Базою експерименту було обрано IV-V курси різних факультетів Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. Загальна кількість студентів, яка брала участь у експерименті, склала 1128 осіб.
Метою констатуючого експерименту, який проходив у 1997-1998 р., було всебічне вивчення рівня сформованості правової свідомості студентів на гуманітарних факультетах, а також з'ясування того, які форми навчальної діяльності використовуються у роботі зі студентами.
Для досягнення цієї мети було використано такі методи: спостереження, анкетування, тестування, бесіди з викладачами, вивчення документів (робочих програм, студентських конспектів, результатів контрольних і самостійних робіт, екзаменів), відвідування занять провідних викладачів.
У ході констатуючого експерименту здійснювався збір фактичного матеріалу. Так, в результаті анкетування було з'ясовано, що провідними мотивами правомірної поведінки студентської молоді є :
1) дотримання законів перетворилося у звичку, у звичайну поведінкову вимогу (60%);
2) глибоке переконання у правильності і необхідності правових норм (15%);
3) тому, що так поступають інші (15%);
4) страх перед відповідальністю, перед осудженням з боку оточуючих (10%).
Серед головних джерел правової інформації більшість назвали телебачення (50%), періодичні видання (35%) і до нормативних актів звертаються лише 20% опитуваних.
Для з'ясування рівня правових знань студентів було проведено аддітивний тест. Сутність цієї форми контролю полягає у поглибленому анонімному письмовому фронтальному опитуванні не окремого студента, а групи або потоку, за результатами якого можна з'ясувати фоновий рівень знань студентів.
У першому розділі було встановлено, що у структурі правосвідомості можна виділити такі компоненти: правові знання, оцінні судження, правові переконання. Враховуючи це положення у ході констатуючого експерименту, ми виділили три рівня правосвідомості, кожному з яких відповідають свої критерії, які співвідносяться з компонентами правосвідомості. Так, низький рівень правосвідомості відрізняють: фрагментарні правові знання, нездатність давати вірну оцінку життєвим діям з точки зору закону, конформістська або маргінальна правова поведінка. До середнього рівня правосвідомості ми віднесли студентів, які мають деякі знання у галузі права, але досить часто ці знання взяті з випадкових джерел; можуть вірно оцінювати ситуації з точки зору букви закону, проте не завжди погоджуються з розв'язанням цього питання законом. Високий рівень правосвідомості характеризується правовими знаннями, які базуються на законах і нормативно-правових актах, глибоким переконанням у правильності і необхідності правових вимог та єдністю знань і оцінних суджень про право (див. табл.2.1, с.86).
Спираючись на проведене дослідження, ми з'ясували, що майже 60% студентів мають низький рівень правової свідомості, біля 30% - середній і лише 10% - високий. Крім того, більшість студентів не вміють отриманні знання використовувати на практиці, давати вірну оцінку конкретним діям; у значної частини студентів спостерігається розрив між знаннями, переконаннями і особистою поведінкою.

Таблиця 2.1
Правова свідомість студентів
Рівні правової свідомостіКомпоненти правосвідомостіЗнання праваОцінні судження про правоМотиви правомірної поведінкиПравові переконаннянизькийПравові уявлення досить наївні, знання практично відсутніНе вміють давати вірну оцінку конкретним життєвим діям з точки зору законуКонформістська позиція - роблять як всі; маргінальна позиція - мотиви страху перед відповідальністю, перед осудженням з боку оточуючихНесформовані, оскільки існує розрив між знаннями і оцінними судженнямисереднійЗнання є, але поверхневі, часто взяті з випадкових джерелВірно оцінюють ту чи іншу ситуацію з точки зору закону, проте не завжди погоджуються з рішення цього питання закономДотримання законів перетворилося у звичку, у звичайну поведінкову вимогуНестійкі, при визначених обставинах спостерігається розрив знань і оціноквисокийЗнання глибокі, грунтовні, базуються на законах і нормативних актахУміння дати оцінку власної поведінки, зайняти принципову позицію в конкретній ситуаціїГлибоке переконання у правильності і необхідності правових вимогЄдність знань і оцінних суджень про право визначають сформованість правових переконань

Як зазначалося у першому розділі, більшість дидактів (М.М.Скаткін, А.М.Алексюк, В.К.Дьяченко та інші) додержуються думки про те, що "загальні форми навчання (індивідуальні, фронтальні, групові та колективні) існують тільки в конкретних і через них" [41, с 234; 3, с.10]. У дослідженні Н.А.Сємьонова досить влучно відмічається, що "конкретні форми навчання визначають загальні, однак останні мають зворотну дію на конкретні форми" [146, с.69]. Наприклад, конкретна форма навчання - бесіда передбачає використання групової та фронтальної форм навчальної діяльності. Проте, як зазначає автор, не слід робити висновок про те, що "якій-небудь конкретній формі навчання відповідає визначена і до того ж єдина форма навчальної діяльності" [146, с.69].
Спираючись на ці положення, ми провели аналіз бесід з викладачами і відвіданих лекцій, семінарських і практичних занять з курсів "Основи правознавства України" та