Вы здесь

Розвиток форм господарювання у приміській зоні (на прикладі приміської зони М. Харкова)

Автор: 
Литвинов Анатолій Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U002270
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Економічне обґрунтування галузевої структури виробництва в перспективних типах господарств
2.1. Розвиток нових форм господарювання у приміських зонах
Зараз в Україні найбільше поширеними формами господарювання, як ми уже відзначали вище, є колективні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативи. Отримують розвиток приватні та приватно-орендні3 підприємства, асоціації, корпорації, консорціуми, інші форми об'єднань на принципах кооперації і інтеграції.
Основним способом реформування господарств був їх перехід до акціонерно - пайових відносин шляхом перетворення господарств на КСП. Але, в силу формального характеру змін, практично недоторканою залишилась попередня система виробничих відносин, продовжується спад обсягів виробництва аграрного сектору в його суспільній частині. Це відмічається також і провідними вченими - аграрниками, -"Наймогутніші за своїми обсягами товарного виробництва зерна, цукру та деяких інших видів сільськогосподарської продукції підприємства, що ґрунтуються на колективній власності дедалі помітніше втрачають свої позиції [32]. Так в 1996 році господарствами суспільного сектору було вироблено менше аніж господарствами приватного сектору. Така ситуація спостерігається і в Харківській області.
У 1998 р. валовий збір зерна в усіх категоріях господарств Харківської області склав тільки 1,4 млн.т., що у 2,2 рази нижче рівня 1990р. При цьому виробництво зерна було на 11% нижче, аніж у 1940р., а цукрового буряку було вироблено навіть менше, ніж в 1913р. В порівнянні із 1992 виробництво цукрових буряків зменшилось на 37%, соняшника - на 12%, картоплі - на 40%, кормів - на 40%. Якщо в 1990р. господарства Харківської області виробили 1 млн. 133 тис. т. молока, з яких 1 млн. 34 тис. т. продавали державі, то в 1998 році було надоєне 614,5 тис. т., в тому числі у громадському секторі - 356 тис. т.
Аналогічний стан склався з виробництвом м'яса. Рівень виробництва основних видів сільськогосподарської продукції по Україні та Харківській області характеризується також іншими показниками (табл. 2.1):
В області створено і функціонує (за станом на початок 2001 року) 1027 фермерських господарств. Подальший розвиток отримують особисті підсобні господарства громадян. Питома вага приватного сектора у виробництві сільськогосподарської продукції збільшилось до 52%. В 1998 році за рахунок приватного сектору вироблялось 94% картоплі, 94% овочів, 64% плодів і ягід , 66% м'яса, 42% молока, 65% яєць. З 1990 по 1997 рік валова продукція сільського господарства (у співставних цінах 1996 року) у особистих підсобних та фермерських господарствах збільшилась на 3,2%. Одночасно із цим в суспільному секторі спостерігався стійкий спад обсягів виробництва.
Таблиця 2.1.
Рівень виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Україні та Харківській області
ЗерноЦукровий бурякМолокоМ'ясоРікУкраїнаХарківська областьУкраїнаХарківська областьУкраїнаХарківська областьУкраїнаХарківська область1990531673112442642414245081271435822819913867421993616824142241811364029203199238577236628783226119113957340115219934562325903371726311837690928141391994354972293281381515181378882678125199533930142429650251017274812229411119962457115122300913431592675421131101997354711813176631086136996031844103199826461139115333673129026141405891999245801373140649521336259213571321999 в % к 199026,3844,1231,7739,4454,5246,5831,1457,89 За цей період загальні темпи падіння виробництва склали 64%. Однак, незважаючи на це, в наступні роки темпи нарощування виробництва тваринницької продукції, зерна, цукрових буряків в приватному секторі та індивідуальних господарствах не зможуть компенсувати допущений в останні роки різкий спад в суспільному секторі сільськогосподарського виробництва.
Фермерські (селянські) господарства зараз у змозі конкурувати із господарствами суспільного сектору лише у частині традиційно трудомістких видів продукції, таких як картопля, овочі, фрукти. В іншому же, "Рівень технічної і технологічної оснащеності українського села, нерозвиненість інфраструктури та інші фактори зумовлюють основну роль, поряд з дрібними фермерськими й особистими господарствами, великих колективних формувань переважно кооперативного типу. Тим більше, що в аграрному світі простежується процес скорочення числа дрібних ферм за рахунок концентрації виробництва. Автоматичне перенесення в Україну досвіду США, де 13.8% крупних партнерів і акціонерних товариств дають до 70% товарної продукції, неможливе, оскільки частка зайнятих на одній фермі становить до 10 чол."[77]
Недоліки законодавства, що регулює діяльність фермерських господарств спричинюють ситуацію, коли людина за економічними ознаками веде фермерське господарство, та насправді це кваліфікується як підприємство будь-якої правової форми, або навіть особисте підсобне господарство. В цьому зв'язку слід зауважити, що в останній час поширення в Харківській області набувають приватні підприємства, як такі, що в більшій мірі відповідають сучасним економічним реаліям.
З іншого боку, приватний сектор аграрної економіки складається не тільки лише з фермерів. Навіть сьогодні він уже в змозі конкурувати з господарствами суспільного сектору майже по всіх видах трудомісткої продукції. Ось свідчення фахівців з цього питання: "Приватний сектор у формі присадибних господарств колгоспників, дрібних садових ділянок міського населення, хоча й розвивається досить жваво і нарощує обсяги виробництва, проте він далеко не компенсує втрат занепадаючого громадського сектора та й розвивається, головним чином на його базі. Майже вдвічі розширені присадибні земельні ділянки обробляються тракторними агрегатами суспільного сектора. З нього ж надходять селянам молодняк тварин і птиці, частина кормів та інших сільськогосподарських продуктів, хімічних засобів бо