РОЗДІЛ 2.
МАТЕРІАЛ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ І ЛІКУВАННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Матеріали нашої роботи засновані на обстеженні і лікуванні 184 хворих (142 жінок і 42 чоловіків) у віці від 16 до 66 років із захворюваннями, у клінічній картині яких провідним являвся АС. 74 хворих були пацієнтами неврологічного відділення, 110 перебували на лікуванні у відділенні неврозів ЦКЛ № 5 "Укрзалізниці" м. Харкова.
У відповідності з клініко-патогенетичною класифікацією Ласкова Б.І., Лобзіна В.С., Ліпгарт Н.К., Солодовнікова І.Д. [94], 1-у групу (психогенні астенії) склали 76 (41±5 %) пацієнтів з неврастенією, поява захворювання у яких була пов'язана з перенесеною психотравмою при відсутності або наявності незначно виражених ознак органічного ураження ЦНС. Найбільш частими причинами розвитку захворювання були тривога за здоров'я ближніх та власне - 34 (45±6 %) особи, незадовільні відносини у сім'ї або відсутність сім'ї - 24 (32±5 %) особи, конфліктна ситуація на роботі - 18 (24±5 %) осіб.
У 108 (59±5 %) хворих 2-ї групи АС був обумовлений енцефалопатіями атеросклеротичного - 44 (41±7 %) особи, інфекційно-алергічного - 30 (28±6 %) осіб, травматичного - 34 (25±6 %) осіб характеру, що дозволило об'єднати їх у групу цереброгенних астеній. Астенічна симптоматика у даного контингенту хворих проявлялася у вигляді так званих неврозоподібних порушень, що супроводжували органічні ураження головного мозку.
Дослідження статевого складу показало, що серед пацієнтів обох груп переважали жінки, які склали 84±4% хворих з психогенним і 72±6 % хворих з цереброгенним АС.
Як свідчать наші спостереження, основна кількість хворих - 108 (59±5%) пацієнтів перебували у віці від 30 до 49 років, 42 (23±4 %) - у віці до 29 років, решта - 34 (18±4 %) - старше 50 років (табл. 2.1.1).
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих за статтю та віком
Вік, рокиАСПсихогенний n=76 (100%)Цереброгенний n=108 (100%)чол.жін.чол.жін.абс.%абс.%абс.%абс.%до 20--23±244±344±320-2968±31418±444±387±430-3945±21621±544±31615±540-49--2634±61413±42825±650-59--45±222±21211±460 и ст.23±223±222±2109±4Всього1216±46484±43028±67872±6
Звертає на себе увагу, що переважна кількість хворих - 140 (76±4 %) пацієнтів - були у віці від 20 до 50 років, тобто являлися особами найбільш працездатного віку.
Середній вік пацієнтів з психогенним АС складав 37,26±1,13 років, у хворих з цереброгенним АС він був декілька вищим - 41,57±1,00 рік (p<0,01).
При вивченні тривалості захворювання спостерігався певний зв'язок її з нозологічною належністю АС (табл.2.1.2).
Таблиця 2.1.2
Розподіл обстежених хворих за тривалістю захворювання у залежності від етіології АС
ГрупаТривалість захворювання, роки до 5 років 5-10 років більше 10 роківВсьогоабс. %абс.%абс.%абс.%1-а50 66±8•2026±768±4761002-а3633±63835±73431±6•104100Всього8647±55832±54043±5184100 Примітка. • - р<0,01
Так, у 1-й групі переважали пацієнти з тривалістю захворювання до 5 років - 50 (66±8 %). Число пацієнтів з тривалістю захворювання 5-10 років склало 20 (26±7%) обстежених, більше 10 років - 6 (8±4 %) обстежених. У пацієнтів з енцефалопатіями вірогідних відмін розподілу хворих у залежності від тривалості АС всередині групи не виявлено: тривалість захворювання до 5 років спостерігалася у 36 (33±6 %) пацієнтів, 5-10 років - у 38 (35±7 %) пацієнтів, більше 10 років - у 34 (31±6 %) хворих. При цьому кількість пацієнтів з тривалістю захворювання до 5 років була достовірно вищою у 1-й групі, більше 10 років - у 2-й ( р<0,01) (табл. 2.1.2).
При вивченні анамнезу з'ясувалося, що 106 (57±5 %) хворих до перебування у ЦКЛ № 5 час від часу отримували медикаментозне лікування (головним чином, нейролептики, транквілізатори, вітаміни та препарати, що покращують метаболізм нервової тканини) в умовах стаціонару, 94 (51±5 %) - у амбулаторних умовах. Комплекс фізіотерапевтичних заходів містив, як правило, методи загального впливу (ванни, масаж, електрофорез седативних препаратів) у сполученні з локальними методами апаратної фізіотерапії з приводу супутніх захворювань. При цьому 104 (56±5 %) пацієнти відзначали лише незначний терапевтичний ефект.
Дослідження клінічних проявів АС показало, що провідними скаргами для хворих обох груп були відчуття слабкості, втомлюваності, розлади сну, вегетативно-судинні порушення (табл. 2.1.3).
Таблиця 2.1.3
Структура скарг у пацієнтів з АС
СкаргиАСпсихогенний цереброгенний абс. %абс. %1. Відчуття слабкості, втомлюваності76 1001081002. Порушення сну7610010698±2
Продовження табл. 2.1.3
3. Головний біль4458±6"10294±3"4.Запаморочення, хитливість при ходьбі2229±5"7468±6"5. Нудота, блювота8 10±5•3835±7• 6. Біль у лівій половині грудної клітини, області серця, за грудиною1621±71615±57. Серцебиття, відчуття перебоїв в роботі серця4053±6*3028±6*8. Відчуття нестачі повітря, неповноти подиху2229±5*1211±4*9. Біль у животі спастичного характеру1013±687±410. Порушення моторно-евакуаторної функції шлунку і кишковника410±524±311. Відчуття "клубка" у горлі 14 18±6•66±3•12. Оніміння і похолодання кінцівок, печіння, відчуття "повзання мурашок"1216±62422±613. Гіперемія обличчя, відчуття приливу крові до обличчя, голови 1013±687±414. Дистальний гіпергідроз3445±8"1817±5"Примітка. * - p<0,05; • - p<0,01; "- p<0,001
Скарги на відчуття слабкості, постійне відчуття втомлюваності спостерігалися у всіх 184 пацієнтів і, у сполученні з порушеннями сну та вегетативними розладами, були основними критеріями відбору хворих. При цьому для пацієнтів 1-ї групи характерним був зв'язок відчуття втомлюваності зі змінами психоемоційного стану. У хворих з енцефалопатіями зменшення або прогресування відчуття втоми у залежності від змін психоемоційного стану не спос