Вы здесь

Ендоскопічне лікування міхурово-сечовідного рефлюкса у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура.

Автор: 
Каліщук Олесь Аркадійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002730
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Матеріали та методи дослідження
2.1. Загальна характеристика хворих.
В основу роботи покладено результати проведеного комплексного обстеження і
лікування 150 (198 сечоводів) дітей у віці від 1,2 до 15 років з МСР I-IV
ступеня за період 2002 - 2005 рр. Дівчатка хворіли значно частіше ніж хлопчики,
кількісне співвідношення становило - 139 (93%) до 11 (7%), що співпадає з
даними літератури [18, 22, 27]. Однобічний МСР діагностовано в 110 (73%) дітей,
двобічний - у 40 (27%) дітей. Сторона ураження частіше була зліва - 65 (43%),
справа, відповідно - 45 (30%), що підтверджується даними літератури [18, 22].
Повне подвоєння нирки відмічалося у 8 пацієнтів, неповне - у 9 дітей. Середній
вік дітей становив 7,4 ± 3,5 роки. Вірогідно, найбільшу групу склали діти від 6
до 8,11 років (30,7% ± 3,7). Дані наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл дітей (сечоводів) по віку
Вік, роки
Кількість
дітей
сечоводів
абсолютна
%, ±m
1,2 – 2,11
22
14,7 ± 3,1
33
3 – 5,11
27
18,0 ± 3,1
34
6 – 8,11
46
30,7 ± 3,7
59
9 – 11,11
32
21,3 ± 3,3
42
12 – 15
23
15,3 ± 2,9
30
Всього
150
100%
198
Примітка. m - середня похибка.
Детально зібраний анамнез дав змогу встановити всі компоненти патологічного
процесу, що можуть призводити до появи МСР або бути його ускладненням. Аналіз
скарг показав, що найчастіше хворих турбувало підвищення температури – 115
випадків (76,6%), а у дітей раннього молодшого віку (до 3 років) це була
основна причина звертання за медичною допомогою – 22 дітей (100%). Майже кожен
другий пацієнт мав прояви НДСМ у вигляді нічного нетримання та денного
нетримання або неутримання сечі – 73 дітей (48,6%). Решта 77 дітей (51,4%) без
проявів НДСМ склали контрольну групу. Третина хворих склали найбільш важку
групу: у них поєднувалися прояви запального процесу сечової системи та НДСМ –
49 дітей (32,6%). В 21 пацієнта (14%) МСР протікав безсимптомно і був виявлений
випадково при обстеженні з приводу патології інших органів. Тривалість
захворювання від перших скарг в анамнезі до моменту лікування МСР складає від
одного місяця до 12 років. Виконано розподіл хворих за проявами нейрогенної
дисфункції сечового міхура в залежності від віку пацієнта (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за проявами нейрогенної дисфункції сечового міхура в залежності
від віку дитини
Вік,
роки
Кількість
дітей
Прояви нейрогенної дисфункції сечового міхура, абс.%, ± m
нічне нетримання сечі
денне нетримання сечі
денне неутримання сечі
3-5,11
18
100%
25,0±7,2
33,3±21,1
22,6±7,5
6-8,11
31
100%
17
47,2±8,3
16,7±6,7
13
41,9±8,7
9-11,11
19
100%
25,0±7,2
33,3±21,1
25,8±7,9
12-15
100%
2,8±1,7
16,7±6,7
9,7±5,3
Всього
73 (100%)
36 (100%)
6 (100%)
31 (100%)
Примітка. m - середня похибка.
Враховуючи той факт, що діти раннього молодшого віку (до 3 років) фізіологічно
не можуть контролювати акт сечовипускання, ми не включали цю вікову групу для
оцінки функціонального стану сечового міхура. Аналіз даних таблиці 2.2 дозволяє
заключити, що вірогідно частіше нічне нетримання сечі було у дітей від 6 до 9
років (47,2±8,3%), найменш часто – у віковій групі від 12 до 15 років
(2,8±1,7%) і однаково у вікових групах з 3 до 6 та 9 до 12 років (25,0±7,2%).
Денне нетримання сечі практично однаково зустрічається у всіх вікових групах
(16,7±6,7% та 33,3±21,1%), тобто немає достовірної різниці (р>0,05). Денне
неутримання сечі практично однаково, вірогідно частіше, турбувало дітей у
перших трьох вікових групах (22,6±7,5%, 41,9±8,7%, 25,8±7,9%), що також вказує
на відсутність достовірної різниці (р>0,05). Тільки у дітей 12-15 років найменш
часто зустрічається денне неутримання сечі (9,7±5,3%) та існує достовірна
різниця (р<0,05) з іншими віковими групами.
Оскільки одним із критеріїв ефективності ендоскопічного лікування хворих із МСР
була частота проявів запального процесу, з метою подальшого порівняльного
аналізу, нами детально досліджена ця ознака протягом року до корекції.
Конкретні результати представлені в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Розподіл хворих за частотою рецидивів пієлонефрита і цистита протягом одного
року
Прояв запального процесу
Частота провів за один рік
Всього
випадків
1раз
2-5 разів
6 і > разів
абсо-
лютна
%, ±m
абсо-
лютна
%, ±m
абсо-
лютна
%, ±m
Пієлонефрит
17
14,8±3,3
84
73,0±4,1
14
12,2±3,0
115
Цистит
16,1±5,5
14
45,2±9,0
12
38,7±8,7
31
Примітка. m - середня похибка.
З таблиці 2.3 видно, що частота атак пієлонефриту переважно була 2-5 разів на
рік – 84 випадків (73±4,1%). Загострення циститу тільки у 5 (16,1±5,5%)
випадках спостерігалося раз на рік, у решти - вона була від 2-5 разів та
більше. При циститах частота проявів запального процесу 2-5 разів та 6 і
більше, вірогідно не різниться (р>0,05).
Розподіл хворих за наданням медичної допомоги показав, що консервативне
лікування з приводу НДСМ отримувало 51 пацієнт (69,9%) з 73, в яких були прояви
НДСМ. Варто наголосити, що 22 пацієнта (30,1%) з ознаками НДСМ зовсім не
отримували ніякого лікування. Консервативне лікування НДСМ, ускладненого
циститом або пієлонефритом, поділялося на 3 групи за призначенням: 1) повного
комплексу лікувальних заходів - детрузоростабілізуючих препаратів (ДСП),
антибіотиків, уросептиків, фітопрепаратів, ампліпульсу, електрфорезу, теплових
процедур; 2) тільки антибіотиків та уросептики 3) тільки антибіотиків та
фізпроцедур (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Розподіл хворих за методами консервативного лікування нейрогенної дисфункції
сечового міхура ускладненого та неускладненого запальним процесом сечової
системи
Методи ліку