Розділ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
В лісовому фонді Вінницького обласного управління лісового та мисливського
господарства загальна площа штучних насаджень сосни звичайної становить 2599
га, із них, які створені в свіжих дібровах 1575,2 га, у вологих дібровах –
48 га, у сухих судібровах – 643,7 га і у свіжих судібровах – 332,1 га.
Експериментальний матеріал по дубу звичайному, наведений в дисертації за
даними А.О. Бондаря [14, 15].
2.1. Об’єкти досліджень
Для вивчення стану та інтенсивності росту дерев сосни звичайної вибирали
6-100-річні штучні насадження, які створені в свіжих дібровах. Всі дослідні
насадження створені на довічно лісових землях, які розташовані в середині
лісового масиву. В усіх насадженнях, в яких закладали пробні площі, розміщення
посадкових місць в основному становило 2х0,5 м, 3х0,7 м та 4х0,5 м. В культурах
віком 6-12 років крона в рядах і між рядами зімкнулась, але в культурах віком
8-10 років появились поодинокі сухі дерева. В насадженнях віком 16-22 років уже
спостерігається куртинне відмирання дерев сосни і утворення галявин. В штучних
насадженнях цього віку зустрічаються дерева з обламаною вершинкою і утворення
викривлених стовбурів сосни (рис. 2.1). Характерною особливістю дерев 20-25
річного і старшого віку є те, що крона їх зріджена, що утворює сприятливі умови
для поселення самосіву граба звичайного, який майже в усіх штучних насадженнях
сосни з кінця жерднякового віку утворює досить густий підріст. Проте в жодних
насадженнях сосни, навіть пристиглого та стиглого віку, підріст граба не
досягає першого ярусу.
Для закладки пробних площ вибирали штучні насадження всіх вікових груп, в яких
збереглась велика кількість живих дерев сосни звичайної.
Рис. 2.1. Штучні насадження сосни віком 26 років, які створені у свіжих
дібровах Сумівського лісництва (кв. 58, вид. 5).
Будову кореневої системи сосни звичайної вивчали в насадженнях, в яких
відсутнє поновлення та підріст листяних порід. В цих же насадженнях відбирали
зразки для визначення вологості підстилки та ґрунту, визначення поживних
речовин в підстилці та фізико-хімічних властивостей ґрунту.
2.2. Методика збору експериментального матеріалу
Методи дослідження – закладка тимчасових пробних площ для визначення
таксаційних показників насаджень, розповсюдження дрібних корінців, закладки
ґрунтового розрізу, глибина якого залежить від потужності ґрунту (до глибини
залягання материнської породи), взяття модельних дерев, на яких вивчається хід
росту середніх дерев за висотою і діаметром, хід росту крони і гілок, вологості
заболоневої частини деревини.
Для вивчення вибирали ділянки штучних насаджень сосни по книгах лісових
культур і матеріалах лісовпорядкування, а також оглядом в натурі науковим
керівником теми досліджень. Вивченням охоплені соснові насадження всіх вікових
груп в типах умов місцезростання свіжі діброви.
Пробні площі закладали за загальноприйнятими у лісівництві і лісовій таксації
методиками [38, 51]. Тип лісорослинних умов встановлювали за видовим складом
трав’яних рослин, типу ґрунту та рельєфу [117].
Після візуального обстеження насаджень сосни, пробні площі закладали в
характерних місцях. Від полів, галявин, водоймищ та інших угідь, їх
розташовували в молодих культурах на віддалі 2-3 висот, а у жердинного і
старших віку на віддалі однїєї висоти дерев. Всі пробні площі прив’язували до
квартальної мережі. В натурі пробні площі обмежували визірами. З цією метою на
деревах, які знаходились вздовж межі, крейдою наносили помітки. На кутах
пробних площ викопували ямки розміром на ширину штикової лопати, глибиною 25-30
см, а вийнятий ґрунт розташовували поряд. Практика показала, що горбик і ямка
зберігається декілька років.
Розмір пробної площі визначався наявністю на ній не менше 200 дерев головної
породи – сосни звичайної. Тому величина її знаходилась в межах 0,15 до 1,0 га і
залежить від віку насаджень. В останніх, за умов, що середній діаметр дерев
головної породи не перевищує 11 см, перелік робили за двохсантиметровими
ступенями товщини, а в насадженнях старшого віку – за чотирьохсантиметровими.
За товарною структурою дерева розподіляли на ділові, напівділові і дров’яні. До
ділових відносили дерева, у яких довжина ділової частини в нижній половині
стовбура становила 6,5 м і більше, а для дерев висотою менше 20-ти метрів –
понад одної третини висоти дерева, до напівділових – дерева з довжиною ділової
частини від 2,0 до 6,5 м і до дров’яних – дерева з довжиною ділової частини до
2,0 м від кореневої шийки. Сухі дерева виділяли в окрему графу. Результати
переліку заносили в відомість, згідно з товарною структурою культур.
Під час переліку також відзначалась наявність плодових тіл збудників хвороб,
механічних пошкоджень стовбурів та крони.
Після суцільного переліку дерев всіх порід визначали висоти останніх
висотоміром у 15-20 типових дерев кожної ступені товщини. Результати замірів
заносили в таблиці і одразу будували графік висот, щоб виявити необхідність
додаткових замірів, якщо за наявними замірами важко провести криву висот.
Середній діаметр обраховували за ярусами для кожної деревної породи через
середню площу перетину стовбурів, середня висота визначалась за кривою висот.
За середньою висотою основного елементу лісу та його віку встановлювали клас
бонітету насаджень.
Відносна повнота розраховувалась окремо для кожної складової породи, як
відношення суми площ поперечних перетинів цієї породи на 1 га до її значення
для нормальних насаджень (за повнотою 1,0), при визначеній середній висоті та
віку і бонітету згідно з таблицями ходу росту [105]. Загальна повнота дорівнює
сумі відносних повнот всіх порід
- Киев+380960830922