РОЗДІЛ 2.
Ефективність функціонування внутрішнього і зовнішнього ринків продукції тваринництва
2.1. Сучасний стан функціонування внутрішнього і зовнішнього ринків м'ясо - молочної продукції
Вирішення проблеми впровадження ринкових механізмів при формуванні ринків продовольства мають ґрунтуватися на структурній перебудові сільськогосподарського виробництва та збуту продукції аграрної сфери з метою стійкого задоволення потреб споживача з врахуванням демографічного фактора та регіонального аспекту на всіх рівнях: держава - область (автономна республіка ), область - район, район - село (населений пункт). У цьому проявляється соціальна орієнтація ринкової економіки. Забезпечення людей їжею є однією з найважливіших складових Загальної декларації прав людини, а продовольча безпека сучасної правової держави - фундаментальною основою агропродовольчої політики ?16, 39?.
На рівень продовольчої безпеки впливають численні чинники, зокрема потужність і здатність національного АПК адекватно реагувати на кон'юнктуру продовольчого ринку, надійність ресурсного забезпечення і кооперативних зв'язків АПК, платоспроможність населення і доступність продовольства для всіх громадян, ступінь захищеності вітчизняних товаровиробників продовольчих товарів від імпортних інтервентів тощо ?5, 40, 60, 133?.
Проблема підвищення рівня продовольчої безпеки України вимагає від держави дійових заходів по двох головних напрямах;
- стимулювання інвестицій у розвиток сільського господарства, переробних підприємств та інфраструктури АПК;
- раціональне поєднання ринкових та позаринкових механізмів розвитку АПК.
Так, в 1999 році загальний обсяг експорту в Україні склав 11581,6 млн. доларів США (100,0%), в тому числі живі тварини 274,1 млн. дол. (2,4%), продукція рослинного походження 723,2 млн. дол. (6,2%), жири і масла тваринного та рослинного походження - 113,3 млн. дол. (1,0%), продукція харчової промисловості - 307,9 млн. дол. (2,7%). Загальний обсяг імпорту відповідно став 11846,1 млн. дол. США (100,0%), в тому числі живі тварини 194,3 млн. дол. (1,6%), продукція рослинного походження - 187,6 (1,6%), жири і масла тваринного та рослинного походження - 76,0 (0,6%), продукція харчової промисловості - 443,8 млн. дол. (3,7%).
Оборот зовнішньої торгівлі України товарами у січні-квітні 2001 року становив 9962 млн. дол. США і проти відповідного періоду 2000 року збільшився на 8,7%. При цьому обсяг експорту збільшився на 21,1%, імпорту зменшився на 2,1% і становили відповідно 5177,7 млн. та 4784,3 млн. дол. при позитивному сальдо зовнішньої торгівлі товарами 393,4 млн. дол. проти негативного 611,3 млн. дол. у 2000 році ?97, 98, 101?.
Економічне пожвавлення, що виникло на сучасному етапі, показує, що процеси економічних реформ привели до змін і в зовнішньоекономічній діяльності, потребують розробки механізмів щодо забезпечення їх стійкого розвитку.
На даному етапі розвитку економіки майже відсутні принципово нові наукові підходи до формування товарних ринків продовольства і сільськогосподарської сировини, що призводить до обмеження внутрішнього регіонального споживання продуктів харчування не тільки за раціональними, а й за мінімальними фізіологічними нормами. Тому розробка методологічних положень щодо економічної оцінки стану і пропозицій розвитку регіонального сільськогосподарського ринку набуває важливого значення, особливо в кризовій ситуації, яка ускладнена занепадом і розоренням господарств аграрної сфери, скороченням обсягів сільськогосподарського виробництва, падінням грошових доходів населення та його платоспроможності, рівень якої становить лише 16,5% порівняно з 1990 роком. Обсяги середньодушового споживання харчових продуктів та енергетичний вміст добових раціонів стали недостатніми для підтримання на належному рівні здоров'я, працездатності й демографічного відтворення населення. З іншого боку, на сучасному етапі долучається все більша потреба врахувати в реформуванні економіки обставини і тенденції глобалізації.
Глобалізація світової економіки і торгівлі не залишає в ізоляції практично кожну з країн світу, а тому формування і функціонування національних ринків в тому числі аграрного так чи інакше відбувається у взаємозв'язку з розвитком продуктивних сил і суспільних відносин держави.
На сучасному етапі Україна є недостатньо інтегрованою у світогосподарські процеси, особливо щодо інновацій і інвестицій. Глобалізація економічного процесу вимагає від України зусиль щодо гідних умов участі у світовій кооперації, науково-технічному обміні та захисту її економічних інтересів від негативного впливу зовнішніх чинників.
Світове співтовариство регулює торговельні відносини між країнами через Всесвітню торговельну організацію (ВТО), існують блоки, або групи країн, що мають "спільний" ринок і зокрема країни Європейської спільноти (ЄС). Організація спільних ринків є багатогранним і складним як економічним, так і політичним процесом оскільки всі країни разом відстоюють не тільки спільні, але і власні інтереси у конкурентній боротьбі, яка має постійне місце. На аграрному ринку задіяні такі організаційно-економічні механізми, які мають свої характерні риси стосовно того чи іншого продукту, оскільки організація наприклад, ринків молочної продукції відрізняється від формування ринків фруктів і овочів, або м'ясопродуктів ?32, 104, 113, 119?.
В економічному відношенні аграрний ринок - це сфера взаємодії суб'єктів ринку по забезпеченню виробництва і вільного руху сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів, технологій, засобів виробництва і послуг для агропромислового комплексу, аграрної науково-технічної продукції спеціального призначення тощо.
Продовольчий ринок є частиною національного ринку, на якому предметом купівлі - продажу виступають сільськогосподарська продукція та продовольство. Кінцевою метою і завданням функціонування продовольчого ринку є забезпечення продовольчої безпеки держави.
Світовий досвід доводить, що формування ефективного