РОЗДІЛ 2
ОНОМАСТИЧНІ ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ КОМІЧНОГО
2.1. Заголовок – головний компонент ономастичного простору художнього твору
Назва художнього тексту будь-якого жанру – найактуальніша його прикмета, це
словесний комплекс, значення якого імпліцидно проектується на зміст усіх
текстових рівнів і його частин, на його загальну, наскрізну ідею. Естетичне
значення заголовку особливо тісно пов’язане з глибинною семантикою і образом
автора в тексті [267, 63].
У першій частині трилогії Євгена Гуцала (“Позичений чоловік”) вагому
ідейно-смислову роль виконують назви розділів, у яких “містяться і пояснення
чергового епізоду з “многотрудних” днів Хоми Прищепи, а часто й сюжетний
стрижень розділу” [168, 111]. Через своєрідні “формули” – називання розділів,
Є.Гуцало показує “буяння” українського народного слова, мудрості народу.
За структурними особливостями та етимологічними характеристиками заголовки
поділяємо на:
1. Заголовки-загадки: Крізь землю пройшов, червону шапку знайшов (гриб) [80,
8]; За білими березами талалайко плеще (язик за зубами) [80, 11].
Назва розділу “Крізь землю пройшов, червону шапку знайшов” не виконує
номінативного значення, і далі вона актуалізується. Головний герой Хома Прищепа
порівнює себе з грибом-маслюком:
Спершу, як був хлопчиком, то нагадував молодесенький грибок- маслючок, який
тільки минулої ночі виткнувся з землі, брилик його блищить від слизу, а на тому
брилику ще й голка глиці зеленіє. Як підріс, то став чималим грибом-маслюком,
якого й самого, либонь, вистачило б, щоб засмажити на сковороді та смачно
закусити після добрячої чарки. Тепер я ще нівроку гриб-маслюк, не струхлявів
зовсім, не поточила черва ні мого брилика, ні мою ніжку [80, 10].
У розділі, де Є.Гуцало розповідає про дружину Хоми Прищепи, вказується на
довгий язик Мартохи як прикметну рису її характеру і звідси назва розділу “За
білими березами талалайко плеще”. Тобто, за допомогою винесення цього в
заголовок, автор акцентує на розгадці.
2. Заголовки-каламбури: Одне до ліса, друге до біса, а на п’яті перстень [80,
87]; Хо-хо, лизь-лизь, та й далі [80, 225]; Такий я добрий голий, як він без
сорочки [80, 195]; Коли б не вмер Варава, то довго жив би [80, 125]; Кваша під
боки взялася, а кисіль вуса закрутив [80, 21]; Легко буде лежати, пером землю
держати [80, 118]; Ой там на долині жуки бабу повалили і сорочку зняли [80,
156]; Мене, винного-невинного двома батогами бито [80, 246]; Бодай не казати, а
говорити можна [80, 266]; Літаючою тарілкою та й свічку рубати [80, 39];
Вродили верби, зацвіли ряски, поспіли в’юни [80, 95]; Воно б дуже добре, та
нікуди не годиться [80, 143].
В основі гуцалівських каламбурів – використання таких стилістичних тропів, як
оксиморон, стилістичної фігури – тавтології (винного-невинного), повтору
(лизь-лизь, хо-хо), синонімії (казати – говорити; контекстуальних синонімів –
зацвіли, вродили, поспіли), антонімів (вмер – довго жив) і т.д.
Розділ, де розповідається про розбіжності інтересів, думок, про відсутність
взаєморозуміння між Хомою і Одаркою Дармограїхою (жінкою, яка виміняла телицю
на Хому) названо “Одне до ліса, друге до біса, а на п’яті перстень”.
“Ой там на долині жуки бабу повалили і сорочку зняли” – неймовірність у назві і
неймовірність опису цієї частини твору, де Хомі приписують те, що для нього не
властиве і чим він не володіє і т.д.
3. Заголовок-прокльон: А якби нас грім убив та блискавка спалила [80, 240].
4. Заголовок-скоромовка: Був собі цебер перецебрився, мав діти
цебренята-перецебренята [80, 101]. Опис чудасій при відвідуванні Хомою
ярмарку.
5. Заголовок-примовляння: Верзи, верзице, поки верзеться [80, 14].
Розповіді про язик Мартохи: “Якось пішла до молодиці на сусідній куток позичити
глечик молока, вцідили їй свіжого з-під корови вранці, а поки повернулась
Мартоха додому ввечері, то молоко в глечику скисло…” [80, 16].
6. Заголовки-фразеологізми: Не кортить до баби з кованим носом [80, 3]; Чи не
доведеться йти на базар по другу голову? [80, 48]; Й навіщо коневі зав’язувати
хвоста? [107]; Коли земля під ногами горить на косовий сажень? [80, 68].
Назви заголовків тут складаються як з ФО, зафіксованих словниками, так і з
“осколків” ФО. Наприклад, заголовок “не кортить до баби з кованим носом”
використовує осколок фразеологізму “кований на всі чотири ноги” (тобто дуже
досвідчений, бувалий) [269, 383].
Заміна складників ФО проходить у заголовку: “Й навіщо коневі зав’язувати
хвоста” (пор.: котові хвоста зав’язати – уміти будь-що робити, бути здібним до
всього [269, 302]). Зміст у розділах із заголовками-фразеологізмами залежить
від семантики ФО.
7. Заголовки-порівняння: І, нарешті, все вийшло, мов камінь із води [80, 151];
А якби я запишався, як кобила до будяка [80, 230].
8. Заголовки-антропоніми: Не Півторакожуха й не Чортийогобатька [80, 5].
9. Заголовки-топоніми: Не з Грижинець і не з Газопровідного [80, 7], Три
доземні поклони рідній Яблунівці [80, 317].
10. Заголовки-приказки: Мужичу честь чоловічу дьогтем полито [80, 289]; Межи
двома своїми сокира пропала [80, 210]; Не сито з собачого хвоста [80, 63]; Таки
не можна сонце мішком зловити [80, 78]; Подарунки за Дніпром без штанів ходять
[80, 16].
11. Заголовки-прислів’я: Зітхни та охни, полюби та й сохни [80, 275]; І на
мудрому дідько на лису гору їздить [80, 25]; Жартуй глечичок, поки не луснув
[80, 57]; Живемо, щоб їсти, а їмо щоб жити [80, 35]; Лучче око золота, ніж
камінь олова [80, 52]; Відняло розум – і коваль не вкує [80, 74]; Чисто брешемо
з дідом Гапличком – віяти не треба [80, 111]; Буде лихо, то найдеться й розум
[80, 164]; Не поговоривши з головою, не беріть руками [80, 177]; Надавали
скарби на гріх, та й покинули на смі
- Київ+380960830922