РОЗДІЛ 2
ДІЄСЛОВА РУХУ ЯК ТЕКСТОВА ДОМІНАНТА СПОРТИВНОЇ ПРЕСИ
2. 1. ПРАГМАТИКО-КОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВИ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ СПОРТИВНОЇ ПРЕСИ
Преса, як джерело інформації, виникла в епоху Відродження. Завдяки технічному прогресу сучасна людина може вибирати між інформацією радіо, телебачення чи газет і журналів. Варто зазначити, що однією з переваг радіо і телебачення перед пресою є оперативність у сповіщенні новин, тобто здатність використовувати прямий ефір. Крім того, перевага телебачення навіть перед радіо полягає в наочності повідомлення - поєднанні мовленнєвої інформації з образною. Всього цього, здавалося б, достатньо для витіснення радіо чи телебаченням друкованих видань. Однак, як свідчать сучасні дослідження, загальний тираж газет і журналів у світі зростає. Людей не задовільняє стан пасивності по відношенню до інформаційного потоку в процесі його споживання. До того ж радіо і телебачення, на відміну від преси, не дають можливості своїм абонентам повернутись назад до незрозумілого місця і прочитати його кілька разів до повного засвоєння [109; 158; 54].
Взаємодія ЗМІ між собою, а також міра їх впливу на потенційних абонентів - споживачів інформації залежить як від ідеологічних, соціальних чи психологічних причин, так і від конкретних умов даної країни. Зокрема, у теперішній Франції позиції четвертої влади (як нерідко називають пресу) традиційно міцні, незважаючи на конкуренцію з боку інших ЗМІ, оскільки преса посідає чільне місце у політичному і культурному житті країни. Французька преса поділяється на: presse d'information i presse d'opinion [102]. До І-ої належать усі щоденні газети. Тижневики чи видання з відкрито вираженими політичними чи ідеологічними уподобаннями відносять до presse d'opinion [102]. Останнім часом за висновками соціологів відбувся певний перерозподіл читацького інтересу на користь щотижневих видань. Стосовно щоденних газет можна стверджувати, за висловом Є. М. Чекаліної, що пересічний житель Франції віддає перевагу не їм, а інформації, яка надходить з телерадіопростору: одержаних таким чином новин цілком достатньо для більшості французів, а ті, хто бажає отримати більш детальну інформацію, звертаються до тижневиків, напр., Humanite Dimanche, Express, Nouvel Observateur, Canard Enchene, де події, крім простого викладу, піддаються ще аналізу та різного роду коментарям і узагальненням [102].
Суперником загальновідомих центральних видань віднедавна стала провінційна преса, яка у боротьбі за читача вміло поєднує міжнародну, національну та вузько регіональну інформацію. Таке висвітлення подій, звичайно ж, впливає на читача у виборі газети, і він віддає перевагу саме "своїй", місцевій газеті.
Преса і надалі залишається авторитетним джерелом інформації, незважаючи на значний стрибок у розвитку за останні десятиріччя таких нових ЗМІ, як супутникове і кабельне телебачення, а також комп'ютерів, які здатні видавати інформацію у вигляді друкованого тексту на екрані телеприймача (телетекст). Тобто телевізор тепер стає чи не найдоступнішим і найоперативнішим передавачем інформації. Але це не є перешкодою для щорічного (приблизно на дві сотні) збільшення кількості французьких газет. Правда, згідно із статистичними даними, І/4 припиняє своє існування протягом першого ж року [171] 1). Отже, французька друкована преса налічує понад 3000 видань, які формують своє обличчя з урахуванням читацького інтересу. Відповідно, кожен номер газети несе в собі "закодований" у текстах образ свого потенційного читача.
Не останнє місце у системі друкованої преси займають спортивні видання. Як і інші, вони поділяються на щоденні і тижневі, загальнонаціональні і регіональні і належать в основному до типу presse d'information. Найвідоміші з них - це такі популярні газети та журнали, як Alpinisme, Franсe-football, Sport et vie, Tennis, Velo. Спортивні видання є вузько спеціалізованими і рзподіляються відносно того, який вид спорту вони висвітлюють. Наприклад, France-football "займається" лише футболом, Alpinisme - відповідно альпінізмом. Проте, така газета, як Equipe не спеціалізується на якомусь одному виді спорту, а розповідає про них у цілому. Це справді масові видання не лише за величиною своїх тиражів, але й завдяки авторитету в широких читацьких колах. До думки цих видань прислуховуються провідні тренери і спеціалісти. Так кращого футболіста континенту щорічно визначають згідно з опитуванням, яке проводить Franсe-football. Посилання на Franсe-football має значну вагомість. З ним у галузі футболу може сперечатися хіба що авторитетний англійський World soccer.
Мова спорту досягла сьогодні певної рівноваги, певної межі свого розвитку. Нею розмовляють мільйони уболівальників та спортсменів, які представляють усі соціальні верстви суспільства; вона популяризується пресою, широко поширюючись і проникаючи у літературну мову.
Спортивні тексти розподіляються на три типи: І-й повідомляє про змагання, які ще не відбулися, і має за мету викликати цікавість читача до майбутньої події. До цього типу належить майже половина спортивних рубрик газет. Такі тексти відзначаються позитивним оцінюванням та надією на успіх настановою на завершеність [50].
Тексти ІІ-го типу, що відображають подію, оцінюючи її позитивно, значно чисельніші порівняно з текстами негативнооцінного плану. Проте кількість тих і тих залежить все ж таки від успіху чи невдачі улюбленого спортсмена, команди тощо. Властивою функцією даного виду текстів є пропаганда спорту в цілому.
У І-му типі газетного спортивного тексту журналіст акцентує увагу читача на сильних і слабких місцях суперників, уміло порівнює їхні шанси на перемогу тощо. Тексти, які оцінюють подію, що відбулася, з позитивного боку, в основному показують сильні сторони переможця (недоліки майже не згадуються) та менше висвітлюють гру переможеного. У текстах ІІІ-го типу, навпаки, широко відображаються недоліки команди (спортсмена), що програла.
Публікації спортивного характеру зустрічаються