РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ
СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ ТУРЕЦЬКОЇ МОВИ. ІНТЕГРАЦІЙНІ ЗАСОБИ СИСТЕМИ МІКРОСИНТАКСИСУ
2.1. Методична база дослідження словосполучень сучасної турецької мови
Оскільки пропонована дисертаційна робота являє собою дослідження
мікросинтаксису (словосполучень) у структурно-семантичному аспекті, основні
використовувані методи такі:
а) структурні методи, передусім дескриптивні [190; 8] [144 Див.: [190]
Bloomfield L. Language. – N.Y., 1935; [8] Апресян Ю. Д. Идеи и методы
современной структурной лингвистики. (Краткий очерк). – М., 1966.], відповідно
до яких одним з критеріїв вивчення та класифікації мікросинтаксичних явищ є
їхня форма, зокрема наявність чи відсутність морфологічних формантів при
конституюючих компонентах. Основний метод дескриптивної лінгвістики,
використовуваний у дослідженні – метод безпосередніх складових [192] [145 Див.:
[192] Chatman S. Immediate Constituents and Ixpension Analyses // Word. – 1955.
– V. 11. – № 3.], який застосовується для членування словосполучення на менші
(найменші) складові (компоненти), які у свою чергу членуються на відповідні
морфологічні форманти.
2) Генеративні методи [193; 212; 170] [146 [193] Chomsky N. Aspects of the
Theory of Syntax. – Cambridge, 1969; [212] Mac-Cawley J. An-Un Syntax // Syntax
and Semantics. – V. 13. – N.Y. – 1980; [170] Хомский Н. Синтаксические
структуры // Новое в лингвистике. – Вып. 2. – М., 1962.], передусім методи
породжувальної семантики, які використовуються на другому етапі дослідження.
Застосування методів породжуючої семантики зумовлене метою створення
структурно-семантичної класифікації, зокрема й генерування правил утворення
(породження) словосполучень від найменшої до найбільшої структурної та
смислової одиниці.
Відповідно до методів породжувальної семантики визнається, що словосполучення
інтегрується від найменшої структурно-смислової одиниці (два слова в ідеалі,
найбільшою мірою абстрактні з семантичного погляду, а відтак найменшою мірою
насичені формальними показниками) до більшої структури, причому на зовнішню
форму словосполучення впливає передусім його семантика, а також ряд додаткових
смислових, навіть понятійних і комунікативних факторів – у сукупності це є
пропозиція мовця. Відповідно до цього виводяться генеративні залежності, які
детально змальовуються в розділі 3 та висновках дисертаційного дослідження.
Визначити особливості системи мікросинтаксису в межах генеративних методів
допомагають методи трансформації [115] [147 Див.: [115] Падучева Е.В. О
семантике синтаксиса. (Материалы к трансформационной грмматике русского языка).
– М., 1974] та субституції (зміна або заміна складових елементів
словосполучення з метою виявлення його глибинних властивостей).
Окреслені лінгвістичні методи є основою дисертаційного дослідження; маємо
зазначити, що вони фактично являють собою окремий прояв загальнонаукових
методів аналізу (індукції) та синтезу (дедукції).
У дисертаційному дослідженні окрім власне лінгвістичних методів
використовувалися методичні розробки та концепції провідних світових учених,
зокрема теорія атрибутивних та предикативних зв’язків Є.Куриловича [86] [148
[86] Курилович Е. Основные структуры языка: словосочетание и предложение //
Курилович Е. Очерки по лингвистике. – М., 1962.], згідно якої визнається
можливість та необхідність розмежування словосполучень та речень як якісно
відмінних синтаксичних одиниць, інтегрованих на основі лінгвістичних явищ
атрибуції та предикації відповідно; відмінкова концепція Р.О.Якобсона [186]
[149 [186] Якобсон Р.О. К общему учению о падеже // Якобсон Р.О. Избранные
работы. – М., 1985.], зокрема в тій її частині, що стосується розмежування
відмінкової системи мови на центральні та периферійні відмінки; “відмінкова
граматика” Ч.Філмора [163] [150 [163] Філмор Ч. Дело о падеже // Новое в
зарубежной лингвистике. – Вып. 10. – М., 1985.], передусім положення про
можливість виділення, на противагу традиційному розумінню, відмінків, а відтак
і інших глибинних особливостей мікросинтаксичних одиниць, не на основі
зовнішніх морфологічних, а на внутрішніх (глибинних) семантичних та
синтаксичних ознаках; теорія частиномовних та семантичних полів і т.д. Окремі
методичні підходи також розкриваються у відповідних підрозділах дисертаційної
роботи.
Як зазначалось у вступі, специфіка роботи зумовила також активне звертання до
зіставного методу: факти турецької мови зіставляються з аналогічними
конструкціями української, яка є базовою мовою дослідження, а подекуди й
англійської мови.
2.2. Теоретичні принципи класифікації словосполучень. Допоміжні інтеграційні
засоби системи мікросинтаксису
2.2.1. До проблеми розмежування мікро- та мезосинтаксису. Термінологія викладу.
Ключовим питанням теорії синтаксису є диференціація його ярусів. У межах
системи синтаксису можуть бути виділені два основні складові рівні –
мікросинтаксис та мезосинтаксис. Вони безпосередньо пов’язані один з одним,
однак для теоретичного дослідження принципово важливим питанням є визначення
предмета кожного з них, оскільки відсутність чіткої межі між цими якісно
відмінними одна від одної системами призводить до багато в чому апріорних
теоретичних побудов, що можна спостерігати в багатьох розробках з теоретичного
синтаксису, зокрема у вигляді повного ігнорування або словосполучення або
речення. У деяких наукових працях можна також спостерігати дескрипцію одних і
тих самих явищ як об’єктів обох рівнів (мікросинтаксичного т
- Київ+380960830922