Ви є тут

Економічний механізм формування і функціонування ринку продукції птахівництва в Україні

Автор: 
Гуренко Тамара Олексіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U000870
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СТАН ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРОДУКЦІЇ
ПТАХІВНИЦТВА
2.1. Практика формування і функціонування ринку продукції птахівництва
Ринок продукції птахівництва має свою історію та специфіку формування. Його
становлення і розвиток в Україні нерозривно пов`язано із зовнішнім середовищем
та дією механізмів державного аграрного протекціонізму.
До початку 90-х років зовнішнім середовищем для України був життєвий простір
Радянського Союзу. Географічними сегментами ринку виступали переважно
республіки СРСР.
Єдина економічна політика в межах цілісної держави “Радянський Союз” була
покладена в основу виділення республіканських та зональних спеціалізацій.
Основними виробниками продукції птахівництва були РРФСР та Українська РСР. На
продовольчому ринку цілісної держави їх доля була визначальною (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка питомої ваги виробництва яєць та поголів`я птиці в розрізі республік
СРСР, в процентах
Республіки
Р о к и
1961
1966
1971
1976
1981
1986
1990
Питома вага виробництва яєць
СРСР
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
РРФСР
57,2
57,8
57,9
58,1
58,2
57,4
57,8
Українська РСР
26,2
23,9
22,6
21,6
21,5
21,5
20,5
Питома вага поголів`я птиці
СРСР
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
РРФСР
55,8
55,0
54,9
53,7
54,6
53,9
53,8
Українська РСР
25,1
24,6
23,8
22,9
22,6
21,7
21,0
Примітки. За даними Центрального статистичного управління та Державного
комітету СРСР по статистиці
В середньому за 1976-1990 роки на долю РРФСР припадало 57,9% союзного
виробництва яєць. Частка Української РСР становила 22,5 відсотка. Стабільністю
характеризувалося і поголів`я птиці за питомою вагою. В середньому за 1961-1990
роки на долю РРФСР припадало 54,5% союзного поголів`я птиці. Частка Української
РСР становила 23,1 відсотка.
Тенденція щодо питомої ваги виробництва яєць та поголів`я птиці в розрізі
республік СРСР в динаміці носила стабільний характер. Серед них можна виділити
Білоруську РСР та Казахську РСР, питома вага виробництва яєць та поголів`я
птиці яких, становила відповідно 4,1 і 4,4 та 4,0 і 4,5 відсотка. На долю інших
республік припадало в середньому лише 11,2 відсотка.
Стабільним впродовж аналізованого періоду був і продовольчий ринок продукції
птахівництва за відносними параметрами і особливо питомою вагою в розрізі
республік. Характерною особливістю такого ринку було те, що в цілому по СРСР та
в Українській РСР зокрема в динаміці постійно забезпечувалася збалансованість
між темпами росту населення і продукції птахівництва з урахуванням можливостей
наближення до медичної норми споживання, яка в 1980 р. становила 295, а в 1990
р.- 291 штук яєць на душу населення (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Динаміка поголів’я птиці, виробництва яєць та чисельності населення в
СРСР
за 1961-1990 рр.
З даних рисунка 2.1 видно, що в процесі макроекономічного регулювання
виробництва продукції птахівництва враховувалися зміни в чисельності населення
та потреба в продукції птахівництва згідно з медичними нормами її споживання.
Практично темпи зростання виробництва (в даному випадку яєць) значно
випереджали темпи зростання чисельності населення. Так, з 1961 по 1990 рр.
населення СРСР зросло на 38%, а Української РСР – на 24 відсотки. Поголів`я
птиці за цей же період збільшилось відповідно в 2 і 1,9 раза, а виробництво
яєць - відповідно в 2 і 4 рази.
Аналогічні тенденції в темпах зміни названих параметрів збереглися в період
1961-1990 рр. і в Українській РСР (рис. 2.2).
Рис. 2.2 Динаміка зміни основних показників розвитку птахівництва в Українській
РСР
за 1961-1990 роки
Однак слід зазначити, що в Українській РСР темпи зростання виробництва в галузі
птахівництва були дещо нижчими, ніж в цілому по СРСР. Так, в республіці в 1990
р. порівняно з 1961 р. загальна чисельність населення зросла в 1,24 раза, а
виробництво яєць – в 2,42 раза. Таку розбіжність у тенденціях зростання
кількості населення та виробництва яєць в Українській РСР і в цілому по СРСР
можна пояснити тим, що в УРСР був вищий рівень насиченості ринку продукцією
птахівництва завдяки розвинутій системі птахофабрик.
Така тенденція базувалася на обгрунтованій цілі – забезпечення населення
продукцією птахівництва на рівні медичних норм споживання. В динаміці рівень
забезпечення населення продукцією птахівництва (зокрема яєць) в Українській РСР
в 1960-1990 рр. наведено в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Рівень забезпечення населення Української РСР продукцією птахівництва (яйцями)
в 1960-1990 рр. (в розрахунку на одну особу)
Показники
Роки
1960
1965
1970
1975
1980
1985
1990
Норма забезпечення, штук
365
328
365
336
295
280
291
Фактичне забезпечення, штук
137
124
156
210
239
274
272
Рівень забезпечення , %
37,5
37,8
42,7
62,5
81,0
97,9
93,5
Примітка. За даними [82]
Виходячи з даних табл. 2.2, можна зробити висновок, що в Українській РСР
фактичний рівень забезпечення населення продукцією птахівництва (зокрема
яйцями) з 1960 по 1970 рр. був низький в порівнянні з нормою забезпечення і
складав лише 137-156 штук яєць на душу проти 365. Причина такого стану полягала
в тому, що не дивлячись на поставлене завдання підвищення рівня життя населення
швидкими темпами, матеріальна база не дозволяла швидко в часі здійснити
відповідні перетворення. В окремі періоди проводилися експерименти у напрямі
насичення країни кукурудзою, що негативно позначилося на валовому виробництві
зерна. Крім того, не було фінансового підкріплення розвитку птахівничої галузі
шляхом будівництва птах