РОЗДІЛ 2
СИНТАГМАТИЧНІ ТА ПАРАДИГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ
МІЖ ПРИКМЕТНИКАМИ, ЩО ПОЗНАЧАЮТЬ ЗОВНІШНІСТЬ ЛЮДИНИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
2.1. Частотні характеристики досліджуваних семантичних підкласів
прикметників
2.1.1. Вступні зауваження.
При відборі матеріалу для даного дослідження виникла необхідність визначення суті та границь прикметника як частини мови, з одного боку, і семантичної класифікації ад'єктивної лексики - з другого. Розглянемо коротко кожну з проблем окремо.
Прикметник як частина мови
Незважаючи на тривалу історію вивчення частин мови на матеріалі різних мов, дана проблема, на думку І.Р. Вихованець [56], не може вважатися розв'язаною й на сьогодні ні щодо складу, ні щодо принципів класифікації. Особливі труднощі виникають при виділенні прикметників в англійській мові, де єдиною морфологічною ознакою даного класу слів є в основному наявність ступенів порівняння, яку до того ж мають не всі ад'єктивні слова [229, c. 7].
В англістиці досі немає однозначного вирішення питання про включен-ня в ад'єктивну лексику на основі функціональних властивостей займен-никових слів різного типу; існує проблема тлумачення числівників як особли-вого класу прикметників; дискусії відносно границь між прикметниками і прислівниками; дискусії про статус першого компонента в конструкціях типу stone wall та musical clock.
Отже, "категорія прикметника в англійській мові є надзвичайно дифузним класом, у який можуть бути включені на тих чи інших підставах найрізноманітніші типи слів, починаючи з артиклів, різних груп займен-никових слів, числівників, слів, що розділяють характеристики іменника, а також слів, що тяжіють до класу прислівників" [229, c. 8].
У лінгвістичній літературі неодноразово робилися спроби переглянути традиційну систему частин мови в англійській мові. Однак по суті, результати цих спроб - це деякі уточнення і видозміни вже існуючої традиційної класифікації, які не вносять до неї суттєвих змін. Будь-яка процедура поділу слів на частини мови зводиться врешті-решт до встановлення критеріїв, за допомогою яких відбувається цей поділ.
Питання про застосування одного або декількох критеріїв при класифікації частин мови протягом тривалого часу було і залишається в сучасній лінгвістиці центральною проблемою наукової граматики [56, c. 3]. Прибічники гомогенної класифікації визнають єдиним критерієм розподілу слів за частинами мови лексичний, морфологічний або синтаксичний критерій. Послідовним представником лексичної класифікації частин мови виступав Ш. Баллі [24]. Прибічником морфологічної класифікації нині є, зокрема, А.М. Мухін.
Гетерогенна класифікація відображена у працях Л.В. Щерби, В.В. Вино-градова, В.М. Жирмунського, В.Г. Адмоні, В.І. Кодухова, І.К. Кучеренка та ін. [53, с. 38-44; 100, с. 265-270; 243, с. 78-81].
Слідом за представниками гетерогенної класифікації ми дотримуємося точки зору, що об'єднання слів у лексико-граматичні класи, які називаються частинами мови, відбувається на основі врахування сукупності декількох факторів: лексико-граматичного значення, морфологічних властивостей, синтаксичних функцій. "Тільки комплексний критерій - семантичний, синтак-сичний і морфологічний - дає можливість здійснити всебічну класифікацію слів", - стверджує І.Р. Вихованець [56, c. 5]. Тут треба відзначити ієрархію вказаних критеріїв, підпорядкованість їх одному основному критерієві. Таким виступає семантичний критерій, який "вказує на глибинні семантичні чин-ники, на яких формуються синтаксичні і морфологічні ознаки слів" [там же].
Семантичний критерій розглядається у трьох вимірах [56]: а) у площині найменування, позначення певних об'єктів навколишньої дійсності; б) у плані лексичного значення слова; в) в аспекті категоріального значення частини мови (характеризує синтаксичні потенції слова).
Враховуючи сказане вище, до прикметників слід віднести слова, які характеризуються категоріальним значенням ознаки, граматичними катего-ріями ступенів порівняння, роду, відмінка, числа, синтаксичним вживанням у функції означення (атрибутивна функція) і предикативного члена та розвину-тою системою словоутворювальних моделей [22, с. 357]. Але набір граматич-них категорій прикметника залежить від мови та способу опису прикметників [251; 252]. В англійській мові, наприклад, прикметники мають лише ступені порівняння, для утворення яких характерні аналітичні форми [263; 277].
У нашому дослідженні ми дотримуємося традиційного поділу всіх слів англійської мови на частини мови (noun, adjective, adverb, verb, article, pronoun, preposition, conjunction, interjection). При докладному вивченні стає очевидним той факт, що групи слів, за рахунок яких створюється розмитість границь ад'єктивної лексики, є закритими і малочисельними за своїм складом підсистемами [290]. Їм протистоїть відкритий і численний розряд прикметників, семантичні характеристики якого стали основою семантичних визначень прикметника у різних граматиках. Саме цей клас ад'єктивних слів, слів типу green, big, beautiful є об'єктом нашого дослідження.
Лексична семантика прикметників
Оскільки суть будь-якого явища можна пізнати через його ознаки, то й опис зовнішності людини зводиться врешті-решт до виділення у неї певних якостей, ознак, властивостей. А дослідження мовних засобів, які при цьому використовуються зводиться до виявлення у текстах лексичних одиниць, які називають ці ознаки.
Звичайно, прикметники не вичерпують позначень усіх якостей та ознак семантики іменників, з якими вони сполучаються. Поняття ознаки в мовознавстві досить широке. Різні типи ознак можуть виражатися такими частинами мови, як прикметник, дієслово, прислівник.
Мета даної роботи - дослідження тільки одного виду ознак, якими може бути описана семантика іменників, і які фіксуються у текстах як прикметники.
Як правило, у текстах назви ознак найчастіше представлені прикметниками. Прикметник є тією частиною мови, в якій означальна властивість виявляється найяскравіше. У