РОЗДІЛ 2
ФРАЗЕОЛОГІЯ РОМАНІВ ЙОЗЕФА РОТА
2. 1. Творчість Йозефа Рота та актуальність її дослідження
Творчість Йозефа Рота (2.09.1894 - 27.05.1939) займає помітне місце в літературному процесі першої половини ХХ сторіччя. Це визнаний романіст, новеліст, есеїст та фейлетоніст. Його високого рівня творчий доробок налічує 12 романів та повістей, 8 оповідань, три томи есе та понад 100 кореспонденцій. Становлення Рота-романіста відбувалося через поетичну творчість та журналістську діяльність. За неймовірно короткий час він зробив успішну журналістську кар'єру, став високоавторитетним журналістом Європи, якого друкували провідні періодичні видання Австрії, Німеччини, Чехії. Його блискуча репортерська діяльність не могла не позначитися на його творчості, зокрема, на численних романах. Журналіст і письменник Й.Рот зазнав успіху та слави при житті, однак вимушена еміграція та спалення книг після приходу Гітлера перервали зв'язок із читачем. У післявоєнний час, коли прийшла нова генерація літераторів, про нього забули, його твори не друкували. Й.Рот залишався відомим лише вузькому колу читачів і передусім науковцям [212, 215, 248, 259, 283, 288, 291, 296]. Нова хвиля інтересу до творчості Й.Рота припадає на 90-ті роки минулого століття і спричинена п'ятдесятими роковинами його смерті. І з цього часу зацікавлення до нього не згасає. Неповторність Й.Рота як людини і як письменника обумовлена дивовижним розмаїттям та суперечностями середовища, в якому він народився, виховувався і жив.
Йозеф Рот народився 2 вересня 1894 року на крайній східній околиці Австро-Угорської монархії, в місті Броди (тепер місто Львівської обл.), яке на той час мало славу "галицького Єрусалиму". Тут він зростав, мужнів та навчався в класичній гімназії, після успішного закінчення якої продовжив навчання у Львівському університеті, де вивчав германістику та філософію. Тогочасний переважно польськомовний Львів незабаром став для майбутнього німецькомовного та космополітичного письменника незатишним та "сірим". Тому він вирушає до "світлого", священного міста Відня, бере із собою, за висловлюванням С.Цвейга, "смиренну й водночас пристрасну, справжню й незрадливу любов до німецької мови" [183, с.468 ].
Народжений у єврейській родині, вихований без батьківської опіки, він із молоком матері ввібрав у себе неповторний колорит свого багатонаціонального краю, де зустрілись кілька культур, релігій та мов. У ньому поєднались три натури - слов'янська, єврейська та австрійська. Відповідно до першої, він був людиною пристрастей і крайностей. Йому була притаманна глибина почуттів та, на жаль, устремління до самознищення. За єврейською натурою, він мав ясний і критичний розум, справедливу й поблажливу мудрість, яка з острахом та любов'ю стежила за неприборканими та демонськими вибриками першої. Австрійське походження надавало кожному його вчинку вишуканої шляхетності. Він був приємним та привітним у спілкуванні, артистичним і музикальним у мистецтві [183, c.467 ].
Йозеф Рот належить до тих митців, у творчості котрих віддзеркалюється їх особиста доля в усій її повноті та суперечливості, у котрих зникає межа між реальною дійсністю та витвором фантазії, між особистим життям та життям літературних героїв. Майже неможливо розпізнати, коли Й.Рот справжній, а коли він перебуває у вирі фантазії. Факти свого життя він трансформовував у казкові оповіді й умотивовував це тим, що "[...] так звана людина-реаліст стоїть у цьому світі, як мур із цементу та бетону, а так званий романтик подібний до відкритого саду, в який за бажанням правда заходить і виходить [...]" [К, 56] (тут і надалі переклад наш - Н.Т.).
Ставлення до Рота-людини неоднозначне: одні його обожнюють, інші гостро критикують, маючи для цього чимало підстав, до яких Йозеф Рот особисто причетний [див. 210, 211, 266]. Але всі прихильники та опоненти цього "філігранного" автора визнають, що він оберігав та збагачував німецьку мову творив "чисту" німецьку прозу першої половини ХХ століття, незважаючи на свою непослідовність, на емоційні злети й падіння, на політичні вагання та уподобання. Він став класиком розповідної прози минулого століття [280, с.262]. Так, Генріх Белль називає Й.Рота письменником-класиком і зазначає в передмові до першого видання його творів у трьох томах, що у Рота була " уся мудрість єврейства, його гумор та гіркісний реалізм; уся туга Галичини; уся грація та меланхолія Австрії".
Про неповторність Рота-письменника у німецькомовній літературі ХХ сторіччя пише Людвіг Маркузе: " Немає іншого письменника, який володів би таким спостережливим мисленням, таким унікальним балансом чуттєвості та аналітизму, що втілені у висловлювання, які одночасно точно зображають і натякають, чарують мелодикою, є такі прозоро зрозумілі і водночас утаємничено нерозгадані" [263, с.54].
Значення Й.Рота полягає не тільки в його блискучій стилістиці та вишукано влучній, гострій, іронічній мові. Й.Рот створив неповторний епічний універсум, в якому переплелися вимисел і реальність, історична правда і творча фантазія, а також багатоголосся внутрішніх переживань людини. Географія подій, які розгортаються на сторінках його романів, виходять далеко за межі монархії на Дунаю - вони сягають від Сибіру до Америки, від Москви до Марселя. Й.Рот створює цілу галерею прекрасних образів людей, різних за соціальним походженням і майновим станом, освітнім та культурним рівнем, національністю та віросповіданням [див. 263]. "Його герої аж ніяк не подібні до рецептів, яких потрібно дотримуватися, щоб вилікувати всі суспільні недуги. Скоріше вони - то ми самі, і то не спотворені в кривих дзеркалах, а просто зображені яскравішими, конкретнішими барвами" ["Білі міста" Андрущенко, C.5-10]. Він - творець історій зворушливих і сумних, комічних і трагічних.
Оцінюючи творчу спадщину Йозефа Рота, серед багатьох влучних характеристик виділимо перш за все Comedie humaine [214, с.23], що належить перу Давида Бронзена. Так лаконічно та ємко охарактеризував ще в 1850 році Віктор Гюго письмен
- Київ+380960830922