РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА СТАТИСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ НА СИНТАКСИЧНОМУ РІВНІ
2.1. Умови проведення стилестатистичного експерименту
Статистичний метод (чи просто статистика) - це комплекс прийомів та принципів, згідно яких відбувається збір, систематизація, обробка та інтерпретація статистичних даних з метою отримання наукових та практичних висновків. Статистичними даними при цьому називають відомості про деяке число об'єктів у будь-якій сукупності, одиниці якої володіють тими чи іншими загальними ознаками, здатними змінити свій якісний та кількісний стан [140, с. 19].
Статистичний аналіз проводять у чотири основних етапи:
перший етап - загальна підготовка до наміченої роботи, яка полягає у точному визначенні предмета і мети дослідження, виділенні одиниць дослідження, встановленні рівня надійності статистичних розрахунків, чіткому визначенні порядку статистичної обробки матеріалу, що вивчається, і встановленні інших аспектів суто організаційного характеру;
другим етапом є отримання експериментальних статистичних даних;
третій етап полягає в обробці отриманих статистичних матеріалів у відповідності з методами математичної статистики і з урахуванням поставленої мети;
четвертий етап передбачає оцінку отриманих у результаті такої обробки даних, їх аналіз з наступними висновками, які повинні відповідати на питання, що стало поштовхом до проведення статистичного дослідження [166, с. 27].
Звернімося до детальнішого опису умов проведення накреслених пошуків.
2.1.1. Відбір мовленнєвого матеріалу. Процедура відбору мовленнєвого матеріалу будувалася так, щоб забезпечити, по можливості, однозначне включення текстів в окремі вибіркові сукупності. Так, серед художніх творів відбиралися лише прозові, що включали романи та оповідання.
Одним із основних завдань лінгвостатистичного опису є порівняння отриманої моделі з моделями інших стилів [152, с. 9]. Таке завдання ставили і ми. У пропонованому дослідженні отримана модель художнього мовлення порівнюватиметься з публіцистичним стилем, представленим вибіркою з газетних статей. Виходячи з вимог стилістичної та жанрової однорідності вибірки, матеріалом дослідження слугували тільки тексти редакторських статей провідних газет, оскільки в плані текстової побудови редакційний коментар масових англомовних газет якісно відрізняється від проаналізованого нами матеріалу і, нашу думку, до жанру редакторської газетної статті не відноситься.
До сукупності газетних статей потрапили лише статті політичного характеру, протиставлені вузькоспеціальним матеріалам (спорт, кіно, музика, наука тощо).
Під генеральною сукупністю в описуваному експерименті маємо на увазі множинність усіх ознак, що перебувають в колі зору в
1) авторському мовленні романів, діалогічному мовленні персонажів та невласне-прямій мові в творах Т. Драйзера, Е. Хемінгуея, А. Кроніна, Дж. Стейнбека та Ф. Фіцджеральда;
2) публіцистичному мовленні, представленому газетною публіцистикою.
Виділені генеральні сукупності можна розглядати в статусі практично безкінечних (N>10*n, де N - обсяг генеральної сукупності, n - загальний обсяг вибіркової сукупності). Це припущення надзвичайно важливе при використанні вибіркового методу, оскільки дає можливість не брати до уваги величину N при інтерпретації результатів вибору.
У нашому дослідженні застосовувалися обидва основні методи статистичного спостереження - суцільний (повний) і вибірковий. Методом вибіркового обстеження були проаналізовані, зокрема, художні тексти, оскільки обсяг останніх не дозволяє провести суцільне обстеження.
Суцільному обстеженню піддавалися тексти з публіцистичних джерел. Цитати виключалися лише в тих випадках, коли вони становили самостійну частину тексту.
Для художніх текстів загальний обсяг вибіркової сукупності склав 5124 підрядних речення; для публіцистичного - 2843 відповідні синтаксичні одиниці.
Враховуючи, що в проведеному дослідженні функціональні та індивідуально-авторські стилі членувалися на типові з точки зору жанрово-тематичної спільності, то обраний нами спосіб відбору мовленнєвого матеріалу можна назвати типовим.
2.2. Метричний статус стилю через синтаксис
Лінгвістичний аналіз стилю як системи, на думку багатьох вчених, найдоцільніше проводити за мовним рівнями.
Спостереження показують, що практично всі рівні беруть участь у стилетворенні, але синтаксичний рівень, зазвичай, визнається найпомітнішим у цьому плані. Такої думки дотримуються ряд мовознавців. Зокрема, О.І. Єфімов переконаний, що "ключ к слогу писателя в его синтаксисе" [86, c. 415]; такої ж думки В.А. Кухаренко [124, с. 53]; Т.І. Коновалова [113, с. 8]. Те, що синтаксис безпосередньо співвідноситься з процесом комунікації, виступаючи в ролі найважливішої ланки не тільки вивчення й опису мови, але й її функціонування при цьому охоплює як зовнішню, так і внутрішню, інтелектуальну й емоційну сфери життя стверджують С.В. Кабанова, Г. О. Золотова; В.Д. Аракін, Н.В. Гуйванюк [96, с. 6; 89, с. 38; 13, с. 139; 71, с. 88].
Синтаксис - учення про принципи і способи побудови речень. Метою синтаксичного дослідження мови є побудова граматики, яку можна розглядати як своєрідний механізм, що породжує речення цієї мови [234, с. 415]. При цьому під мовою Н. Хомський розуміє множинність (конечну чи безкінечну) речень, кожне з яких має свою довжину та побудоване із конечної сукупності елементів [234, с. 416].
Все сказане дає змогу зробити висновок, що синтаксис - це вчення про всю мову в цілому, оскільки він займається вивченням механізму породження речень, а мова є не що інше, як сукупність речень. Отже, вивчати речення, як зауважує В.А. Звегінцев, - це означає вивчати мову і навпаки: вивчати мову - значить вивчати речення [87, с. 153].
На користь такої думки можна висунути ще декілька аргументів:
1) синтаксис належить до числа найбільш досліджених рівнів мови, а
- Київ+380960830922