РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГРУПОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА ОСНОВІ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ
2.1. Загальні питання організації експериментального дослідження диференційованої групової навчальної діяльності молодших школярів
З огляду на складність досліджуваного явища (диференційованої групової навчальної діяльності молодших школярів), його мультідисциплінарну природу (психологія, дидактика, методика), дослідження проводили на основі системного підходу. "Ці загальні задачі троякого роду: всяка освіта потребує, щоб були повідомлені відомі пізнання, були розвиті відомі спроможності, пробуджені відомі інтереси" [120, с.164]. Відомо виділення навчальних, розвиваючих та виховних завдань освіти.
В розділі 1 вже було підкреслено, що одним з важливих шляхів розвитку системи освіти України є індивідуалізація начання. Переорієнтація з "усередненного" виховання та навчання до домінації індивідуального підходу є необхідною, оскільки, за ствердженням К. Юнга, "поголовне усереднення народу як цілого шляхом пригнічення природньої аристократичної або ієрархічної структури неминучо - рано чи пізно - призводить до катастрофи" [195, с. 161].
Індивідуалізація навчання може бути реалізована за рахунок його диференціації або спеціалізації, причому із віком школяра значення і питома вага першого шляху зменшується, а другого - навпаки, підвищується (рис. 2.1). Диференціація навчання базується на різному рівні засвоєння школярами обов'язкового матеріалу (кількісна характеристика результату навчання), а спеціалізація - на спрямованості школяра на різні галузі знань, різні навчальні предмети, різні сфери суспільно-корисної діяльності (якісна характеристика результату навчання). Відтак для здійснення диференціації навчання потрібно ураховувати успішність навчання школяра, а для здійснення спеціалізації - його позанавчальні інтереси, інтерес до окремих предметів.
Дві останні характеристики визначаються цілою низкою якостей особистості школяра, які можна об'єднати у спрямованість особистості і здібності (в вузькому значенні терміну) особистості. Розглядають загальні і спеціальні здібності, причому останні визначають успішність діяльності у досить вузькій сфері (музичні, спортивні, художні). При цьому загальні здібності (інтелект, творчі здібності, організаційнй здібності, комуникативні здібності тощо) впливають, в основному, на успішність навчання, а спеціальні - на спрямованість школяра на ту чи іншу сферу діяльності.
Спрямованість особистості включає цінності, мотиви, інтереси, потреби школяра тощо. Якщо обмежитись для розв'язання завдань дисертації першими двома групами показників, то успішність навчання залежить, головним чином, від сформованості інструментальних (за американським дослідником М. Рокічем) цінностей і сили мотивів школяра. В той же час сформованість термінальних (за М. Рокічем) цінностей, а також структура мотивів впливають на навчальні і позанавчальні інтереси школяра (див. рис. 2.1). Системний розгляд і подання шляхів індивідуалізації навчання (диференціації і спеціалізації), а також їх особистісних передумов (спрямованості особистості і здібностей школяра) дозволили вивчити поставлену проблему більш широко, в різних аспектах і взаємозв'язках.
Для забезпечення достатньої доказовості результатів і, одночасно, урахування реальних умов навчання в початковій школі сучасного Донбасу сполучали "клінічні" і "лабораторні" методи дослідження [65, 158]: використовували включене спостереження при проведенні автором уроків математики в якості вчителя й експериментальні методи - тестування, анкетування, соціометрія [5].
В запланованому експерименті, крім незалежних (рівневої диференціації програм, методики добору груп і організації керування ними) і залежних перемінних (успішність навчання) зафіксована сукупність проміжних перемінних психологічного характеру, без урахування яких неможливо зрозуміти механізм впливу незалежних перемінних [43]. Необхідно з'ясувати не тільки, як впливають дидактичні умови на дидактичні результати, але і за рахунок чого. Для цього в роботі дослідженню піддавали сукупність показників, що включала як дидактичні (успішність, швидкість читання, результати тесту з математики), так і психологічні (стан учнів, міжособистісні відношення) показники.
Оскільки в нашому експерименті спілкування учнів на уроці нормується і значно інтенсифікується, природно припустити, що спостережені зміни торкнуться не тільки особистості окремих учнів, але і їх взаємовідносин. Таким чином, об'єктом експерименту стає не тільки учень, а і клас, що характеризується певною структурою взаємовідносин, і, відповідно, навчальною працездатністю [158, 189, 190]. При цьому учня описували особистими змінними - з психології особистості, а клас - соціометричними даними, що прийняті в соціальній психології.
Так, серед цілого ряду тестових методик, використаних у школах м. Маріуполя, соціометрія виявилася найбільш ефективним методом виявлення неблагополучних школярів [130]. Певне, і в нашому випадку вона може бути ефективно використана для рішення завдань дослідження. Крім того, на користь цього методу говорить його достатня теоретична обгрунтованість [117] і практична відпрацьованість [82].
Важливим елементом системи забезпечення вірогідності результатів педагогічного дослідження є формування вибірок [64], при цьому значимі як їх обсяг, так і однорідність щодо релевантних (у нашому випадку, це рівень інтелекту і спроможність до спільної навчальної роботи) якостей [189, 190].
При дослідженні пізнавальної діяльності учнів виділяють "4 генеральних чинника: зміст і структура навчального матеріалу, організаційно-педагогічний вплив, навченість учнів, безпосередні і непрямі витрати часу" [81, с. 19]. У нашій роботі з певною мірою умовності можна вважати перший і останні чинники незмінними, а сутністю гіпотези - шукана оптимальна відповідність створеного організаційно-педагогічного впливу виявленому рівню нав