РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ, ВИКОРИСТАНІ У РОБОТІ
2.1. Загальна характеристика досліджених хворих
Для вирішення завдань дослідження було проведено динамічне спостереження та
обстеження 138 хворих з ерозіями ГДЗ (75 жінок та 63 чоловіків, середній вік –
45,8 років). Усі хворі були поділені на 3 групи. Першу групу склали 63 пацієнта
з неповними ерозіями ДПК, другу – 40 осіб з неповними ерозіями Ш, третю – 35
осіб з повними ерозіями Ш.
Всім залученим до дослідження хворим проведено детальне клінічне обстеження на
початку дослідження, а також щоденне динамічне спостереження за клінічним
перебігом захворювання. Особлива увага приділялася характеристиці больового
синдрому, визначалася локалізація, ірадіація, інтенсивність, ритм болю. Окремо
оцінювалися також прояви шлункової та кишкової диспепсії, а також
астено-вегетативні симптоми. Визначався вплив тих чи інших лікувальних засобів
на динаміку клінічних проявів.
При зібранні анамнезу визначалися загальна тривалість захворювання, частота
рецидивів, тривалість загострень та ремісій. Враховувалися також головні
чинники виникнення та рецидивування хвороби: характер харчування, побутові
умови, професія, шкідливі звички пацієнтів, наявність стресів та інші, з метою
визначення анамнестичних факторів, які можуть бути найвагомішими у розвитку
захворювання.
2.2. Методика ендоскопічного дослідження слизової оболонки гастродуоденальної
зони
Для достовірної оцінки характеру змін СО стравоходу, Ш та ДПК використовувалася
езофагогастродуоденоскопія за допомоги фіброгастродуодено-скопів “Olympus” К-2
(Японія) та “Пучок” МТ-11 ВО “ЛОМО” (Росія).
Дослідження проводилися на базі Інституту гастроентерології АМН України. Хворі
були обстежені в перший день госпіталізації в клініку, а також, в середньому,
через 21 день від початку лікування. При проведенні відбору хворих на
ендоскопічне дослідження враховувалися відносні та абсолютні протипокази до
проведення ендоскопії, які відображені у методичних рекомендаціях [107].
При оцінці змін в стравоході виділяли незмінену СО, а у разі запалення та
дефектів СО визначалися 5 ступенів запального процесу (I – V) за критеріями
G.N.J.Tytgat (1990):
І – наявність вогнищевої або дифузної гіперемії та набряку СО при відсутності
дефектів;
ІІ – поява лінійних ерозій, що займають до 10% окружності стравоходу;
ІІІ – наявність зливних ерозій, що займають до 50% окружності;
ІV – наявність циркулярних ерозій;
V – поява ускладнень: рубцьові деформації, стриктури, виразки.
Зміни в СО Ш та ДПК оцінювалися згідно з критеріями, розробленими
П.Я.Григор’євим, І.І.Гриценко, Е.П.Яковенко [50]. При змінах СО Ш виділяли 3
основні форми гастритичного процесу [160]:
1) поверхнева форма – помірна набряклість СО, вогнищева гіперемія, легка
ушкодженість, збільшення слизоутворення.
2) атрофічна форма – витончення СО, зміна її кольору до блідо-сірого, виражений
судинний рисунок, зменшення розміру складок; можливий помірно виражений (з
чергуванням атрофічно змінених та незмінених ділянок СО) та різко виражений
ступінь атрофії (дифузне витончення СО, практично зникнення складок).
3) гіпертрофічна форма – потовщення та звитість складок СО, можливі помірна
набряклість та гіперемія, а також розростання на вершинах потовщених складок.
З урахуванням локалізації та розповсюдження ендоскопічних змін при гастриті
виділяють також вогнищевий гастрит, обмежений гастрит та дифузний гастрит.
Запально-дистрофічні зміни в СО ГДЗ можуть мати різний ступінь вираження, для
їх об’єктивізації нами використовувалися критерії П.Я.Григор’єва зі співавт.
(1985), згідно з якими існують 3 ступеня активності патологічного процесу:
1) І ступінь (помірно виражене запалення) – нерівномірний набряк СО та вогнища
гіперемії; помірна кількістю слизу;
2) ІІ ступінь (виражене запалення) – набряк та дифузна гіперемія, легка
ушкодженість СО, густе покритття слизом;
3) ІІІ ступінь (різко виражене запалення) – дифузні набряк та гіперемія, густе
покриття слизом, геморагій та дрібні ерозії.
Ерозивні зміни ендоскопічно оцінювалися за двома основними критеріями: форма та
локалізація.
За формою ГДЕ поділяли згідно класифікації K.Kawai (1970) на:
1) гострі (неповні, плоскі) –поверхневі дефекти СО різноманітної (частіше
округлої) форми діаметром 1-2 мм (рідко до 5 мм), покриті фіброзним чи
геморагічним налетом, що не піднімаються вище рівня СО та швидко
епітелізуються;
2) хронічні (повні, надпідняті) – підвищенні ділянки СО округлої форми у
вигляді папули з вдавленням в центрі діаметром до 5 мм, для яких характерний
тривалий перебіг [173].
За локалізацією ерозії розподіляли на стравохідні, шлункові (кардіальний та
фундальний відділи, тіло, антральний відділ) і дуоденальні. Також окремо
зверталася увага на розміри ерозивних роз’ятрень.
Окрім морфологічних змін при ендоскопії акцентувалася увага на деякі
функціональні зміни, що можуть бути виявлені за допомогою ендоскопії.
Насамперед, оцінювалася наявність гастроезофагального та дуоденогастрального
рефлюксів, а також їх комбінація.
Загалом, проводився аналіз закономірностей розвитку морфологічних та
функціональних змін СО ГДЗ при наявності ерозивних уражень різної форми та
локалізації.
2.3. Методика патоморфологічних досліджень біоптатів слизової оболонки
гастродуоденальної зони
Під час ендоскопічного дослідження хворих проводилася прицільна біопсія СО ГДЗ.
Біоптати бралися з тіла Ш, переважно по малій кривизні, з АВШ, а також з
цибулини ДПК.
Препарати для морфологічного дослідження забарвлювалися гематоксилін-еозіном.
Біоптати фіксувалися в 10% розчині нейтрального забуференого по Ліллі
формаліну. Матеріал залива
- Київ+380960830922