Розділ 2. Укладання договору морського перевезення вантажу
2.1. Порядок укладання договору морського перевезення вантажу
Транспортування вантажів на морському транспорті залежить від рівня та характеру узгодження умов. Основне завдання узгодження таких умов полягає в забезпеченні найбільш доцільного та раціонального чи економічного використання перевізних засобів відповідно до потреб ринку та його кон'юнктури. Справа в тому, що коли перевізник наперед знає заздалегідь вид вантажу, його маршрут, то він заздалегідь може узгодити зустрічні перевезення і скоротити прогон порожняком транспортних засобів. А завдяки цьому можлива економічність морських чи інших перевезень вантажу, що в ринкових умовах має вирішальне значення для їх організації. Вимога щодо рентабельності перевезень спонукає перевізника до пошуку різноманітних способів забезпечення своїх економічних інтересів. Саме тому на транспорті й допускається планування перевезень, хоча воно в більшій мірі має для перевізника внутрішній або техніко-економічний, а не адміністративний характер.
До організаційних передумов перевезення вантажу відносяться зустрічні дії іншої сторони - подати під навантаження справні транспортні засоби, що пройшли відповідну обробку. Вантажовідправник повинен подати до перевезення вантаж. Ці передумови можуть мати юридичне оформлення: заявки (замовлення); договори про організацію перевезень (річні та навігаційні), а в окремих випадках і розпорядження державних органів. Інколи зазначається, що консенсуальна природа договору перевезення сама по собі передбачає організаційні передумови укладення договору. Все це дає підґрунтя для договору про організацію перевезень.
Договір про організацію перевезень застосовується при систематичних перевезеннях вантажів на довготерміновій основі. Аналіз контрагентів за такими договорами свідчить, що вони мають стабільні партнерські зв'язки зі своїми контрагентами та за загальним правилом працюють на умовах поставки [100]. ЦК РФ передбачає таку угоду. Відповідно до ч. 2 ст. 798 за договором про організацію перевезень вантажів перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а володілець вантажу - подавати до перевезення вантаж в обумовлених обсягах. В договорі також визначаються обсяги, строки надання транспортних засобів і вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови.
Українське законодавство й іншим шляхом передбачає можливість укладання довгострокових угод. Відповідно до ст. 971 ЦК України перевізник і власник (володілець) можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - подавати до перевезення вантажі у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезень вантажу визначаються обсяги, строки та інші умови надання транспортних засобів і подання вантажів для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезень. Іншими словами, такі договори є запорукою стабільних довготривалих партнерських відносин між сторонами, кожна з яких наперед упевнена в досягненні своєї мети у співдружності з іншою стороною.
Втім, порівняння двох наведених вище норм дає підставу вважати їх зміст ідентичним. Але називаються вони зовсім по-різному. В російському ЦК - договір про організацію перевезень, а в ЦК України - довгостроковий договір. На нашу думку, за своєю юридичною природою як той, так і інший договір укладаються в модель попереднього договору. Наведемо його конструкцію в ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК за попереднім договором сторони зобов'язуються у певний строк укласти в майбутньому договір на умовах, передбачених попереднім договором. Порядок погодження істотних умов майбутнього договору, не передбачених попереднім договором, якщо такий порядок не встановлено законом або іншими правовими актами, визначається сторонами у попередньому договорі. Таким чином, попередній договір стосовно майбутніх перевезень вантажу морським чи іншим транспортом може передбачати вид транспорту, обсяг вантажу, його напрямок, частоту тощо. Інша справа - ціни. І це доволі таки слабка позиція. Річ у тому, що тарифи на перевезення можуть змінюватися відповідно до фінансового становища, курсу національної грошової одиниці, курсу ціни транспортних перевезень тощо. Тарифи можуть змінюватися. Саме тому й ціна із суттєвих умов договору переведена у звичайні умови. В Україні тарифи на перевезення і портові послуги врегульовані наказом Мінтрансу України №392 від 31 жовтня 1995 р. "Про затвердження збірника тарифів на роботи та послуги, що надаються вантажовласникам морськими портами України" [101].
Як і в договорі про організацію перевезень чи довгостроковому договорі, в подальшому сторони не можуть ухилитися від укладення договору. Сторона, що допустила таке порушення своїх зобов'язань за попереднім договором, повинна відшкодувати іншій стороні спричинені порушенням збитки за умови, що інше не передбачено попереднім договором чи законом. Тому ми доходимо висновку, що за своєю юридичною природою передбачений ст. 971 ЦК довгостроковий договір є не чим іншим, як попереднім договором.
Але варто відзначити, що відповідно до ч. 3 ст. 128 КТМ України перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укласти довготермінові договори про організацію морських перевезень. Тому необхідно привести вказану норму у відповідність із законодавством. Нагадаємо, що понятя "термін" не зовсім чітко відображає сутність таких зв'язків. На наш погляд, вказану норму можна викласти у редакції: "Перевізник і вантажовласник для здійснення систематичних перевезень вантажу на довгостроковій основі можуть укласти попередній договір". Питання про те, як назвати договір - довготерміновим чи довгостроковим, виникло у зв'язку з тим, що ст. 204 проекту ЦК України передбачає строк - період у часі, зі спливом якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення, та термін - момент у часі, із настанням якого пов'язані пев
- Київ+380960830922