РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Експериментальні тварини
У дослідженнях присвячених механізмам виникнення, розвитку і припинення епілептиформної активності при кіндлінзі переважним об'єктом дослідження є мозок щура [183, 184]. Основні закономірності епілептизації мозку в умовах кіндлінгу, виявлені на даному експериментальному об'єкті, були підтверджені при формуванні кіндлінга у тварин інших видів, у тому числі на кішках [185, 186]. Виходячи зі сказаного, а також ґрунтуючись на цілях і задачах дослідження, у даній роботі експериментальними тваринами були обрані щури-самці лінії Вістар. Робота з експериментальними тваринами проводилася відповідно до вимог, викладених в "Міжнародних рекомендаціях із проведення медико-біологічних досліджень з експериментальними тваринами", запропонованих Радою міжнародних медичних організацій у 1985 р., розробленому на їх основі додатку до Наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР № 755 від 12.08.1977 р. "Про заходи щодо подальшого удосконалювання форм роботи з використанням експериментальних тварин", а також відповідно до зауважень, викладених в "Листі комісії з проблемі етики відношення до тварин" (Успіхи фізіологічних наук, 1993 - Т. 24, №4.- С. 108).
Експериментальна частина досліджень проводилася за умов гострого і хронічного експерименту на 734 білих щурах лінії Вистар масою від 160 до 320 г. Тварин містили в індивідуальних боксах з природною зміною світла і темряви, з вільним доступом до води і їжі. З метою приручення, щурів перед початком експерименту тримали в руках по 2-3 хв протягом 5 днів, що полегшувало наступні експериментальні дослідження з тваринами [187].
2.2. Моделі епілепсії: фармакологічний та електростимуляційний кіндлінг, вогнищева епілептична активність, гострий генералізований судорожний синдром
Для здійснення фармакологічного кіндлінга тваринам протягом 20-24 днів щодня одноразово внутрішньочеревно вводили пікротоксин у підпороговій дозі (0,9-1,1 мг/кг) [188-190]. Епілептоген вводили в об'ємі 0,10-0,20 мл в однакових умовах (у той саме час доби, у лабораторії з однаковою освітленістю, вологістю, температурою і шумовим фоном). Після ін'єкції конвульсанту щурів поміщали в індивідуальні прозорі пластмасові камери (10 см х 25 см х 30 см) і спостерігали протягом 60 хв. Тваринам контрольних груп в аналогічних умовах вводили однакову кількість 0,9% фізіологічного розчину NаСl (рН=7,4). Судороги визначали візуально й оцінювали в такий спосіб: 0 балів - відсутність судорожної реакції; 1 бал - міоклонічні здригування голови чи тулуба; 2 бали - клонічні судороги м'язів тулубу і кінцівок; 3 бали - підйом на задні кінцівки ("поза кенгуру"), повторні клонуси м'язів передніх кінцівок; 4 бали - генералізовані клоніко-тонічні судороги з падінням тварин на бік, вегетативними розладами і постприступною депресією; 5 балів - смертельні судороги або повторні генералізовані клоніко-тонічні напади [188-190]. Крім того, визначали латентний період перших судорожних проявів, латентний період генералізованих клоніко-тонічних нападів, а також число тварин з генералізованими судорожними нападами. Подальші дослідження здійснювали тільки на тих тваринах, у яких до 20-24 ін'єкцій пікротоксину відзначалися судороги 3-4 стадії.
Ураховуючи той момент, що в задачу дослідження входило вивчення патофізиологічних механізмів у резистентної фазі формування кіндлінгу, спостереження здійснювали через три тижні з моменту останнього кіндлінгового впливу, який викликав клоніко-тонічні судорожної реакції [14, 191].
Для формування електростимуляційного кіндлінгу щурам під нембуталовим наркозом (35 мг/кг) вживляли біполярні електроди (діаметр 0,10-0,15 мм; міжелектродна відстань 0,20-0,30 мм), виготовлені з константанового, ізольованого, крім кінчика, дроту, в базолатеральну мигдалину за координатами стереотаксичного атласу мозку щурів Paxinоs G., Watsоn С., (1982) (AP=-2,3; L=4,5; H=8,0) відповідно до описаної в літературі методики [183, 184, 187] за допомогою стереотаксичного апарату типу СЭЖ-5, а також апарату типу Ковача (Угорщина). Операція вживляння електродів полягала в слідуючому. Тварин, фіксованим за умов ефірного рауш-наркозу в стереотаксичному апараті, здійснювали розріз шкіри і м'яких тканин, видалення окістя і трепанацію кісток черепу за допомогою стоматологічної бор-машини БЭПБ-06М. Перед фіксацією електродів поверхня черепа оброблялася 5,0% розчином перекису водню. Електроди кріпили до черепа зубним цементом "Palavit-55" (Німеччина). З метою запобігання розвитку інфекції твариною протягом післяопераційного періоду (7-10 днів) внутрим'язово вводили натрієву сіль бензилпеніциліну (40000 МО/кг) чи біцилін-3 (50000 МО/кг). Електричні пожразнення (частота 60 Гц, сила струму 20-40 мкА, тривалість прямокутного імпульсу 0,25 с, тривалість роздратування - 1 с) починали здійснювати через 7-10 днів після вживляння електродів за умов вільної поведінки тварин. Інтенсивність подразнення підбирали індивідуально для кожної тварини, починаючи з 20 мкА і збільшуючи силу струму на 20% від первісної величини доти, поки в зоні ЕС не починав реєструватися післерозряд тривалістю більш 5 с. Сила струму, що викликала післеразряд, вважалася підпороговою. Надалі ЕС робили щодня два рази на день підібраною інтенсивністю стоимуляції. Тварин, яким ЕС наносилися силою струму більш 40 мкА, виключали з досліджень. В аналогічних умовах тваринам контрольної групи вживляли біполярні електроди з'єднували з електростимулятором у відсутності подачі електричного струму. Судорожні прояви оцінювали за шкалою, запропонованою Rасіnе R. (1972): 0 балів - відсутність судорожної реакції; 1 бал - міоклонічні здригування голови чи тулуба; 2 бали - клонічні судороги м'язів тулубу і кінцівок; 3 бали - клонуси м'язів однієї передньої кінцівки; 4 бали - білатеральні клонічні судороги передніх кінцівок, підйом тварин на задні кінцівки ("поза кенгуру"); 5 балів - генералізовані судороги з падінням тварин убік.
Джерелом прямокутних імпульсів був електростиму
- Київ+380960830922