Стан ендокринної функції підшлункової залози при дії малих рівнів іонізуючого опромінення та стресу

РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Обгрунтування обраних напрямків дослідження і методичних підходів
Вирішення поставлених задач проводилось у двох напрямках:
– шляхом аналізу даних клініко-епідеміологічного регістру Наукового центру
радіаційної медицини АМН України
– шляхом виконання серії комплексних експериментальних дослід­жень на
лабораторних щурах з подальшим аналізом одержаних результатів
Проведення роботи за першим напрямком передбачало зіставлення результатів даних
клініко-лабораторних досліджень з даними щодо доз опромінення, якого зазнали
учасники ліквідації аварії на ЧАЕС. Відпо­відно до напрямку теми роботи були
відібрані дані, що стосувалися осіб, хворих на цукровий діабет. Це давало змогу
дослідити особливості стану різних систем залежно від тяжкості захворювання
(рівня глікемії натще) і доз опромінення. При цьому наявність, в ряді випадків,
даних щодо повторних досліджень тих самих осіб, дало змогу простежити в таких
хво­рих динаміку перебігу захворювання. Слід зауважити, що лише незначна
частина цієї бази даних включала результати дозиметрії, далеко непов­ними були
і дані стосовно результатів клініко-лабораторних досліджень, що звичайно
серйозно утруднювало проведення повного аналізу.
Проведення роботи за першим напрямком, однак не давало змоги дослідити
механізми виникнення захворювання, а враховуючи неповноту та неточність даних
дозиметрії і наявність впливу інших несприятливих факторів – провести цілком
коректну оцінку значущості радіаційного чинника у розвитку порушень
вуглеводного обміну і розвитку захво­рювання. Тому нами проведені комплексні
експериментальні дослідження в яких використовували зовнішнє тотальне
опромінення тварин у широ­кому діапазоні доз – від 0,1 до 5 Гр. Щоб оцінити
віддалені наслідки опро­мінен­ня, дослідження проводили в різні терміни: на
7-у, 30-у та 90-у добу.
Відомо, що стан вуглеводного обміну і ендокринна функція підшлункової залози
залежить від злагодженої роботи багатьох систем і органів, зокрема функції
печінки і активності контрінсулярних гормонів, таких, як, наприклад,
кортикостерон і адреналін. Тому, в своїх дослід­женнях ми не обмежувалися
визначенням тільки показників стану вугле­вод­ного обміну, але й досліджували
ряд інших систем. Так, для оцінки функції печінки проводили визначали
активність маркерних ферментів цитолізу гепатоцитів, вміст глікогену у її
гомогенатах. Для оцінки напру­женості функціонування кортико-симпатоадреналової
системи, в крові піддослідних тварин визначали вміст адреналіну і
кортикостерону. Спи­раю­чися на відомі дані щодо значущості оксидного стресу у
розвитку різ­них патологічних станів, у тканинах ряду ендокринних органів,
печінці та крові визначали вміст малонового діальдегіду, як показника
інтенсивності процесів ПОЛ.
Враховуючи недостатність даних літератури щодо морфо­функціо­нального стану
підшлункової залози у разі впливу на організм іонізуючого опромінення, особливо
за нелетальних доз, проведені світлооптичні та електронномікроскопічні
дослідження тканин цього органу. Окрім цього, вивчали також морфофункціональний
стан печінки, оскільки функція цього органу тісно пов’язана з іншими ланками,
що забезпечують гомео­стаз глюкози в організмі. Для кількісної оцінки змін, що
спостерігалися, використовували методи морфометрії.
Як вже згадувалося вище, за умов, що склалися після аварії на ЧАЕС, окрім
радіаційного чинника важливу роль відігравав і відіграє чинник хронічного
психоемоційного стресу. В наших експериментальних дослідженнях ми використали
іммобілізаційну модель стресу, яка досить широко використовується і може
дозуватися за своєю інтенсивністю.
2.2. Об’єкти досліджень
2.2.1. Аналіз даних клініко-епідеміологічного регістру
Були піддані аналізу дані, що їх занесено до клініко-епідеміоло­гіч­ного
регістру Наукового центру радіаційної медицини АМН України. На час проведення
цієї роботи до регістру було занесено дані на 5987 учасників ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС. Серед них відібрано дані на 423 особи з клінічним
діагнозом цукровий діабет. Частина цих людей (98) проходила обстеження у
клініці НЦРМ АМН України два чи три рази. Середній вік цих осіб (на час аварії)
становив 43,5±0,4 років. Серед них було 32 жінки.
Зазначимо, що серед відібраних осіб у 95-и не було гіперглікемії, а
ре­зуль­тати тесту з навантаженням глюкозою були у межах норми. Мож­ливо, що у
таких осіб ЦД був компенсований і хворі знаходилося у стадії ремісії. Не можна
звичайно і виключити можливість помилкової поста­нов­ки діагнозу. Тому, не
маючи змоги отримати більш детальні дані щодо стану здоров’я цієї категорії
УЛНА на ЧАЕС, ми розглядали цю групу окремо, як своєрідний контроль.
Слід сказати, що якщо результати визначення вмісту глюкози у крові були у всіх
цих 423-х осіб, то дані стосовно інших клініко-лабораторних обстежень були у
значно меншої кількості хворих. Ще менше з них мали дані щодо отриманої дози
опромінення – всього 114 осіб. Звичайно все це обмежувало можливості для
проведення повноцінного і коректного аналі­зу і у ряді випадків не давало змоги
дійти однозначних висновків.
В процесі аналізу всього масиву, окрім даних щодо вмісту глюкози у крові, нами
проаналізовано ряд показників, що характеризують функціо­нальний стан
гепато-біліарної системи, стан обміну білків та жирів. Так, враховані дані щодо
визначення білірубіну, сечовини, креатиніну, актив­ності аспартаттрансамінази,
аланінтрансамінази, лужної фосфатази, вміс­ту у крові b-ліпопротеїдів і
загального холестерину, враховували результати тімолової проби. При цьому
передовсім звертали увагу на частоту відхилення цих зн