РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ З БАТЬКАМИ УЧНІВ
2.1. Сучасні соціально-педагогічні тенденції та в науковій літературі та у практиці
На основі проведеного аналізу історичної, психолого-педагогічної та соціально-педагогічної літератури була відтворена логіка експериментальної роботи, виконаною згідно з розробленою програмою, що передбачала такі етапи:
1. Виявлення сучасних тенденцій та нових підходів у світовій та вітчизняній практиці щодо проблем сім'ї, дитинства, початкової школи, які зумовлюють особливості соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками.
2. Проведення констатуючого експерименту, мета якого полягала у виявленні позицій батьків, учнів, учителів початкових класів щодо названих соціально-педагогічних проблем.
3. Конструювання моделі соціально орієнтованої підготовки на основі проведеного аналізу досліджуваної проблеми в історії розвитку вітчизняної та зарубіжної думки.
4. Виявлення сучасного стану підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціально-педагогічної роботи з батьками у вищих педагогічних закладах.
5. Проведення діагностичного експерименту зі студентами-першокурсниками факультету підготовки вчителів початкових класів, що передбачає вивчення соціально-педагогічних мотивів, пошук соціальних детермінант, які зумовлюють подальший професійний розвиток студентів та їх інтерес до соціально-педагогічної діяльності.
6. Розробка технології соціально орієнтованої підготовки майбутніх учителів початкової школи та організація формуючого експерименту з метою перевірки ефективності розробленої моделі.
7. Аналіз і оцінка результатів формуючого експерименту, підведення підсумків роботи, узагальнення отриманих даних.
Досліджувана проблема є складною та багатогранною. Вона розвивається під впливом ряду тенденцій і має багато об'єктів дослідження: сім'я, молодші школярі, взаємодія батьків і дітей, взаємодія вчителя з батьками молодших школярів, підготовка майбутнього вчителя до соціально-педагогічної діяльності з батьками учнів.
На основі вивчення психологічної, соціологічної та соціально-педагогічної літератури були виявлені сучасні соціально-педагогічні тенденції проблеми, що досліджується (табл. 2.1).
Кінець XX - початок XXI століття характеризується такими світовими тенденціями щодо змін у структурі сім'ї:
- масова нуклеаризація сім'ї, зменшення сімей, що складаються з трьох поколінь;
- зниження кількості реєструємих шлюбів і збільшення частини нереєструємих співмешкань і питомої ваги позашлюбних дітей;
- збільшення кількості одиноких матерів (материнство поза шлюбом), зростання кількості сімей із одним із батьків і дітьми, розповсюдження повторних шлюбів, де один з батьків не є кровним і виховує чужих дітей, збільшення кількості сімей змішаного типу, в яких є діти від повторного шлюбу та від попередніх шлюбів кожного з подружжя;
- масова малодітність і однодітність сім'ї;
- значне та різке скорочення міжсімейних і навіть внутрісімейних контактів, зниження контактності, здатності до комунікації;
- зростання кількості розлучень;
- дестабілізуючий вплив пияцтва та алкоголізму, цинізму та бездуховності на стійкість сімейних стосунків.
Таблиця 2.1
Сучасні соціально-педагогічні тенденції підготовки вчителя початкової школи до роботи з батьками учнів
Нова соціокультурна ситуація в Україні
Актуальні проблеми
Сім'ї Дитинства Початкової школи
Соціально орієнтовані зміни
в підготовці
вчителів
початкової школи, зокрема до роботи з
батьками
Американські дослідники вважають, що в інституті сім'ї відбувається "психологічна революція". Американці більшою мірою почали займатися самоаналізом, стали більш уважними до своїх внутрішніх переживань, менше задоволення знаходять у традиційних сімейних функціях [ 235].
У західній науковій літературі Дж. Голдторп виділяє 6 критичних концепцій сучасної сім'ї:
* песимістичні твердження про занепад і руйнацію сім'ї, які виводяться з протиставлення сучасної сім'ї сім'ї патріархальній (Р.Флетчер);
* більш оптимістичною є точка зору про невідповідність інституту сім'ї сучасному індустріальному суспільству, але з надією, що сімейне життя зможе модифікуватися відповідно до вимог часу (Б. Мор);
* уявлення про те, що сім'я є гальмом на шляху суспільного розвитку, оскільки дітям у сім'ї прищеплюються погляди та переконання, які не відповідають соціальній реальності, що постійно змінюється. Виховані та підготовлені до певних умов життєдіяльності в суспільстві, діти, виходячи в соціальне життя, зустрічаються з новими умовами та ситуаціями, в яких вони не можуть адаптуватися. Саме тому вони неспроможні нормально жити в новому, зміненому соціальному оточенні й свідомо чи позасвідомо гальмують те нове, що зростає в суспільстві (В.Райх, Г. Маркузе);
* критика сім'ї як оплоту грубості та насильства. Ця точка зору аргументується статистикою сімейних злочинів;
* феміністська критика сім'ї як інструменту закріпачення жінки (К.Міллер, Дж.Мітчел);
* критика сім'ї за те, що вона частіше від інших соціальних інститутів створює передумови для психічних захворювань і розладів психічних станів внаслідок несприятливих сімейних обставин (Р.Лейн) [ 260, С. 10 -11].
Всі зазначені тенденції властиві й для сучасної української сім'ї. За даними Держкомстату в 1996 народжуваність в Україні знизилась до рівня, який не забезпечує простого відтворення пок