РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ГРУП У ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ
2.1. Ознаки та структури навчально-виховних груп у вищому
військовому закладі освіти
У ході дослідження виявлено, що військова група має специфічні ознаки і структури, а відтак і процес формування, потребує певних умов та засобів, що зумовлено характером військової справи.
Військова навчально-виховна група є первинним структурним утворенням цілісного військового організму вищого навчального закладу, члени якого об'єднані суб'єкт-суб'єктними відносинами співробітництва і співтворчості, кількість яких оптимальна для здійснення навчальних і виховних завдань, виконання основних вимог військової служби, що дозволяє виявляти можливості й задовольняти особистісні та професійні потреби кожного курсанта, як провідний чинник індивідуально орієнтованого формування особистості майбутнього офіцера, його професійного самотворення, один із головних інструментів модернізації Збройних сил на демократичних засадах.
Теоретичний аналіз, експериментальна робота, включене спостереження на основі індивідуального і групового підходів дали змогу виявити такі ознаки військової навчально-виховної групи на досліджуваній стадії її формування (перші шість місяців навчання):
1) наявність і сприйняття членами групи особистісно і соціально значущої мети;
2) особистісно орієнтована військово-професійна діяльність курсантів з її досягнення;
3) міжособистісні симпатії і суб'єкт-суб'єктні відносини, що почали складатися в групі;
4) наявність формального лідера, визначеного на інтелектуальному та емоційному рівні;
5) задоволеність курсантів груповою взаємодією, прагнення кожного до самовдосконалення і професійного самотворення на основі самоаналізу і групової об'єктивної оцінки.
На основі єдності у формуванні й функціонуванні групи особистісного і групового начала, базуючись на загальних принципах навчання і виховання, нами визначені специфічні принципи змісту діяльності військової групи і процесу її формування: особистісної орієнтації; індивідуальних можливостей; психолого-педагогічних особливостей взаємодії; науковості і творчості, громадянськості і патріотизму у змісті професійної діяльності; опори на національні і загальнолюдські вічні моральні цінності; поєднання традиційності і новаторства у поняттях "офіцерська честь" і "обов'язок"; педагогічного оптимізму; зв'язку із життям українського народу.
Дані теоретичного аналізу, включеного спостереження, власний досвід дозволили обґрунтувати внутрішню структуру військової групи (курсант, члени групи, лідер), а також її зовнішні структурні елементи (первинна сукупність військовослужбовців у складі підрозділу курсантів, роті і батальйоні).
Підсумковий аналіз теоретичних положень щодо основ формування військової навчально-виховної групи дозволив виділити 5 компонентів-ознак, які далі було використано під час наукового обґрунтування організаційно-функціональної моделі процесу:
- об'єктивні обмеження і можливості;
- інтелектуальні показники особистості;
- психолого-педагогічні особливості групи;
- фактори групового й особистісного навчання і виховання;
- стилі, рівні і моделі взаємодії викладача з курсантами.
На основі найважливіших факторів впливу на діяльність групи ми створили базисні складові військової навчально-виховної групи. Кожен із них тісно пов'язаний з іншими і не може бути виключений. Розглянемо їх детальніше.
Об'єктивні обмеження і можливості. До вступу на навчання до військового інституту кожен абітурієнт проживав у різних умовах, які слід враховувати при формуванні ВНВГ. З усіх абітурієнтів виділяли 2 групи: цивільну і ліцейну.
Значна концентрація ліцеїстів у групі негативно впливає на її діяльність: вони є основним фактором дроблення. Доцільно вибирати лідера з ліцейної групи, який би підійшов своїми якостями до основної групи. При цьому ліцеїстів, як засвідчує практика, повинно бути не більше 2-4-х, бажано з різних військових ліцеїв. За більшої кількості вони призведуть до руйнування діяльності групи, що негативно позначиться на навчанні і військовій дисципліні.
Представників цивільної і ліцейної підготовки слід формувати, як показує досвід, за їхніми розумовими якостями, з'ясуванням поведінки та дисципліни в останньому місці навчання, за місцем народження -- в селі чи в місті (цей фактор слід розглядати тому, що в більшості випадків непорозуміння виникають саме між цими людьми -- міські вважають себе кращими за сільських); спільними прагненнями, інтересами, мріями.
Отже, до об'єктивних обмежень і можливостей відносяться: здібності за спеціальністю, мова спілкування (українська чи російська), місце проживання до вступу (місто чи село), попереднє місце навчання (середня школа, технікум, ПТУ, військовий ліцей, строкова служба).
Інтелектуальні показники особистості включають здібності кожної людини, її талановитість. Вони залежать від накопиченого багажу знань, від здатності до мислення і дій, які можуть бути вродженими і набутими.
Було встановлено, що одні завдання потребують конкретного інтелекту, а інші -- абстрактного. Конкретний, або практичний інтелект допомагає людині вирішувати повсякденні проблеми й орієнтуватися у взаємовідносинах із різноманітними предметами. До першого рівня інтелекту відносять асоціативні здібності, що дозволяють використовувати певні навички або знання. Що стосується абстрактного інтелекту, то за його допомогою ми оперуємо словами і поняттями. Співвідношення між цими двома рівнями у кожної людини визначаються вродженими особливостями.
Психолого-педагогічні особливості групи передбачають вивчення кожної особистості, дослідження психологічної атмосфери, поведінки, темпераменту її членів та визначення потенціалу згуртованості, моральних норм, здатності до самоорганізації, мотивації діяльності. Дана ознака має три показники: а) склад групи; б) лідер групи; в) формальні і неформальні відносини у групі.
- Київ+380960830922