РОЗДІЛ 2
ОБГРУНТУВАННЯ ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДОЗНАВЧОЇ ОСВІТИ В
ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Майбутній учитель має чітко уявляти цілі і завдання підготовки до здійснення
природознавчої освіти у початковій школі. Крім того, упродовж навчання у вищому
навчальному закладі при вивченні дисциплін біологічного і
психолого-педагогічного циклів він має бути обізнаний із сучасними біологічними
і педагогічними концепціями, озброєний такими підручниками, методичними
посібниками, з допомогою яких він міг би знайти сучасні форми і методи навчання
молодших школярів природознавчим дисциплінам, формування наукового світогляду,
оволодів би новітніми технологіями для навчання і виховання підростаючого
покоління, що неможливе без ґрунтовної підготовки як з біологічних, так і з
дисциплін психолого-педагогічного циклу.
Тому в даному розділі визначаються сутність, цілі і завдання підготовки
учителів початкових класів до здійснення природознавчої освіти, аналізуються
існуючі навчальні плани і програми предметів педагогічного факультету у
контексті природознавчої освіти, висвітлюються питання щодо світоглядного
спрямування змісту природознавчої освіти в педагогічному вищому навчальному
закладі на основі існуючих біологічних і педагогічних концепцій; досліджуються
завдання підручника (посібника), його функції, теоретичні основи конструювання
програм і підручників (посібників) та їх роль у підготовці студентів до
здійснення природознавчої освіти в оновлюваній вищій і початковій школі,
розробляється концепція підготовки майбутніх учителів до здійснення
природознавчої освіти у початковій школі, тобто розглядаються певні теоретичні
засади даної проблеми.
2.1. Сутність, цілі й завдання підготовки студентів педагогічних факультетів до
здійснення природознавчої освіти в сучасній початковій школі
Нині в Україні відбуваються кардинальні зміни в соціальному, економічному і
політичному житті. Перетворення нашого суспільства потребують радикальних змін
у вихованні й навчанні підростаючого покоління, суттєвого вдосконалення всієї
системи освіти, у тому числі й природничонаукової.
В Українському педагогічному словнику С.У.Гончаренка під освітою розуміється
процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, при якому
вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання [91, с.241-242].
Освіта народу завжди була й буде важливим показником рівня розвитку
суспільства. Соціальна ж структура суспільства визначає зміст освіти, без чого
неможливий всебічний розвиток особистості. Доречно навести слова В.Г.Кременя
про значення освіти: “Освіта – це дзеркало соціально-економічного та
культурно-історичного стану країни” [196, с.14].
Під професійною освітою розуміють знання й навички, необхідні для виконання
робіт, передбачених даною професією, причому в такій мірі, яка необхідна для
забезпечення належної продуктивної праці. Внаслідок професійного навчання
набувається певна спеціальність і кваліфікація [304, с.101].
І.А.Зязюн відмічає: “У порівняльному цілепокладанні важливішої,
відповідальнішої, необхіднішої, важчої служби в державі за учительську не
існує. Учитель у державі – службовець Першого Рангу. Цивілізований світ
тримається на трьох китах – освіті, праці, капіталі. Два останні перебувають у
прямій залежності від першого” [143, с.292,294].
Зміни у суспільно-політичному і соціально-економічному житті в нашій країні
суттєво впливають на розвиток освіти. Зараз переглядаються цілі і завдання
освіти, щоб реалізувати потреби особистості у інтелектуальному, культурному,
моральному розвитку, створити умови для її професійного удосконалення.
Призначення освіти сьогодні – забезпечення умов для всебічного розвитку
особистості, виховання громадянина-патріота, а у стратегічному плані -
створення дієвої неперервної системи освіти як базису соціальної та професійної
мобільності населення, формування демократичного, консолідованого суспільства,
яке визнає освіченість, вихованість, культуру найвищими цінностями, незамінними
чинниками сталого і прискореного розвитку України.
Значну роль на сучасному етапі розвитку освіти відіграє вирівнювання умов
здобуття якісної загальної шкільної освіти, що передбачає: обов’язкове вивчення
інформатики у кожному освітньому закладі, підключення шкіл до мережі Internet,
належне комплектування бібліотек і шкільних кабінетів, забезпечення усіх шкіл
вчителями з вищою спеціальною освітою, тощо [367, с.44, 45].
У зв’язку з цим в освітніх закладах нашої країни сьогодні відбуваються
радикальні зміни. Змінюються основні парадигми, виникають оновлені форми
освіти, нові типи закладів освіти, різні форми власності закладів освіти
(державна, комунальна, приватна, колективна), а також оновлені типи освітніх
структур.
Велике значення в нш час набуває природознавча освіта – процес духовного
спілкування особистості з природою, що забезпечує гармонічне світобачення і
формує цілісну картину світу.
Зміни, які відбуваються в нашій країні, це – процес, який треба розглядати як
такий, що вже важко повернути назад. Головні напрями змін можна характеризувати
п’ятьма “Д”, які забезпечують: деуніфікацію; демократизацію; демонополізацію;
децентралізацію; декомунізацію [100, с.14].
Деуніфікація школи ґрунтується на визнанні права наших громадян мати різні
освітні інтереси і права кожної школи вчити по-різному, мати своє власне
обличчя, свою філософію освіти і концепцію розвитку.
Демократизація починається з відмови від авторитарної педагогіки на уроці і
закінчується ліквідацією командно-адміністративних методів управління школою.
Напрямки демократизації в освіті обґр
- Київ+380960830922