Генетична диференціація доместикованих та диких видів копитних

<p style="font-family: 'Times New Roman', 'Times', serif; font-size: 18px; background-color: #ffffff;"><span style="background-color: #ffffff;">РОЗДІЛ 2<br /> <br /> МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ<br /> <br /> Протягом тривалого часу практично всі таксономічні і еволюційно-філогенетичні дослідження тварин проводились за використання лише фенотипових ознак (морфолого-анатомічних і еколого-фізіологічних). Проте фенотипові відмінності часто виникають під впливом різних умов навколишнього середовища і не передаються наступним поколінням. Основна частина фенотипових ознак характеризується кількісними, а не якісними параметрами при досить значному розмаху мінливості кожної ознаки, за рахунок чого відбувається їх перекривання у різних видів, що ускладнює їх диференціацію. Імунологічні методи аналізу генетичної мінливості також не є ефективними, оскільки одна молекула білка може нести декілька антигенних детермінант; у формуванні однієї антигенної структури може брати участь багато генів; реакція антиген-антитіло - кількісна і її відсутність не завжди гарантує відсутність антигену. Подолання цих труднощів стало можливим після розробки і застосування у популяційних та еволюційних дослідженнях методів біохімічної та молекулярної генетики. Такі методи, а саме метод електрофоретичного розділення білків з наступним гістохімічним фарбуванням, метод полімеразної ланцюгової реакції з подальшим рестриктним розщепленням продукту ампліфікації, метод полімеразної ланцюгової реакції з використанням мікросателітних локусів як ділянок випалу праймерів (ISSR-PCR), були використані нами для генетичної диференціації доместикованих та диких видів копитних.<br /> Загальна схема досліджень представлена на рисунку 2.1, об'єм проведених досліджень відображений у таблиці 2.1. <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /><br /> <br /><br /> <br />Рис. 2.1. Загальна схема досліджень.<br />Таблиця 2.1<br />Об'єм проведених досліджень<br />ПоказникОдомашнені види тваринДикі види тваринДосліджено видів<br />Досліджено порід<br />Протестовано особин<br />Досліджено генетико-біохімічних систем<br />Проаналізовано зразків крові і органів за 30 біохімічними маркерами<br />Досліджено маркерів ISSR-PCR<br />Проаналізовано продуктів ампліфікації<br />Проаналізовано проб молока<br />Проведено аналізів молока6<br />12<br />533<br />30<br />15990<br />5040<br />62<br />86812<br />146<br />30<br />4380<br />7560<br />- <br /> 2.1. Характеристика об'єкта досліджень<br /> <br /> У даній роботі була вивчена генетична структура за різними типами молекулярно-генетичних маркерів (білки, маркери ISSR-PCR) 18 видів копитних ссавців, які належать до таксономічних груп, наведених у табл. 2.2. <br /> <br /> <br /> <br />У числі досліджених видів значне місце посідають доместиковані види - локальні породи великої рогатої худоби, овець, коней, свиней (табл.2.3). <br /> Таблиця 2.3<br /> Локалізація і кількість досліджених домашніх тварин<br />№ п/п<br />Порода<br />ЛокалізаціяКіль-кість, гол1.Білоголова українська порода великої рогатої худобиВАСТ "Антонінське" Красилівського району Хмельницької області292.Сіра українська порода великої рогатої худобиГосподарство "Маркеєве" Херсонської області, експериментальне господарство СВ РАН, Алтайський край34<br />1253.Лебединська порода великої рогатої худобиДослідне господарство Сумської державної обласної сільськогосподарської станції604.Бура карпатська порода великої рогатої худобиДослідне господарство Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН, село Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області215.Порода пінцгау великої рогатої худобиГосподарства Чернівецької області:<br />племферма ім. Федьковича, <br />господарство ім. Кірова, господарство "Вашківці" <br />40<br />35<br />306.Якутська порода великої рогатої худобиЕкспериментальне господарство СВ РАН, Алтайський край97.Гуцульська порода конейПрикарпатська дослідна станція238.Якутська порода конейЕкспериментальне господарство CВ РАН, Алтайський край (Росія)259.Асканійський багатоплідний каракульГосподарство "Маркеєве" Херсонської області3410.Кулундинська вівцяЕкспериментальне господарство СВ РАН, Алтайський край1811.Велика біла порода свинейСільськогосподарське ВАТ "Калита", смт.Калита Броварського району Київської області34 <br /> Критеріями віднесення порід у групу локальних були наступні:<br /> 1) порода не залучена до сучасних форм заводської роботи;<br /> 2) порода має унікальний генофонд в силу впливу культури і традицій народу, який її створив;<br /> 3) порода тривалий час розводиться без схрещувань із представниками інших порід, тому її існування пов'язане з коадаптацією і збалансованістю її структури.<br /> <br /> 2.1.1. Доместиковані види тварин<br /> <br /> Бiлоголова українська худоба є однією із локальних порід, що перебувають на межi зникнення. Першi згадки про неї датованi 1895 роком, коли Є.А.Богданов зазначив про поширення у Волинськiй, Київськiй та частково в iнших губернiях бiлоголових корiв чорної та червоної мастi, якi користувалися великим попитом у населення. Мiсцем найбiльшого поширення худоби у той час була станцiя Голендри Вiнницької областi, де розмiщувалися переселенськi колонiї. Встановлено, що бiлоголова українська порода походить вiд схрещування мiсцевої худоби з чорно-рябою гронiнгенською, завезеною сюди переселенцями з Гронiнгенської провiнцiї Голландiї у 1791 роцi [23, 70, 135, 165, 203]. <br /> Питання про участь гронінгенської худоби у походженні білоголової української породи є спірним. Для вияснення цього питання В.Я.Мещеряков [135] здійснив порівняння поліморфізму еритроцитарних антигенів білоголової української породи і гронінгенської худоби. Встановлено, що жоден із алелів системи В у порівнюваних порід не є спільним. Групи крові тварин білоголової української породи також відрізняються від груп крові більшості досліджених європейських порід. Це дає змогу стверджувати про самобутність походження цієї породи.<br /> Породу затверджено у 1926 році, вдосконалювали у процесi подальшої селекцiйної роботи.<br /> Білоголова українська порода пройшла через так звану горловину відбору. До 1960 року т</span></p>