РОЗДІЛ 2
ВОКАЛЬНО-ІНТОНАЦІЙНА КУЛЬТУРА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРАКТИЦІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИХОВАННЯ У ПРОЦЕСІ РОБОТИ НАД МУЗИЧНИМ ОБРАЗОМ
2.1 Методика та процедура дослідження
Реалізація завдань виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів актуалізує необхідність вивчення рівня сформованості вокально-інтонаційної культури, її структурних компонентів, умов формування та розвитку. В основі вокально-інтонаційної культури лежить вокально-хорова діяльність молодших школярів. Мета такої діяльності - впливати на підвищення загальної культури школярів. У зв'язку з цим здійснення загальної програми підвищення культурного рівня молодших школярів вимагає відокремити особливості та умови виховання вокально-інтонаційної культури дитини з одного боку, а з другого - проаналізувати стан вокально-інтонаційної підготовки школярів на уроках музики.
Вокально-інтонаційна культура молодшого школяра характеризується мірою засвоєння ним вокально-хорового досвіду, у якому знаходять своє віддзеркалення соціальні, морально-естетичні поняття та погляди. Тому при виборі методики й у процесі організації експерименту ми використовували результати досліджень педагогічного, естетичного, психологічного характеру [41; 43; 44; 47; 212; 244; 246 та ін.]. При оцінюванні рівня вокально-інтонаційної культури дітей була застосована методика, що рекомендувала Н. Ветлугіна. Нами розроблена модифікація цієї методики, яка найбільше підходить до вирішення завдань нашого дослідження. Дана методика дозволяє визначити:
1. Особливості виявлення інтонаційних, слухових, голосових здібностей у процесі вокально-хорової діяльності на рівні інтелектуального, потребнісно-мотиваційного, діяльнісного, емоційного, творчого показників:
а) рівень інтонування звуків різної висоти;
б) виявлення вокально-інтонаційних умінь та навичок у процесі роботи над музичним образом;
в) виявлення творчих здібностей у процесі створення наспівів;
г) виявлення інтересу до вокально-хорової діяльності.
2. Вивчити стан питання у практиці шкільного початкового навчання:
а) наявність умов для виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів;
б) особливості роботи педагогів з виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів;
в) ставлення педагогів та батьків до проблеми виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів.
Наша методика ґрунтується на визначенні рівня вокально-інтонаційної культури за допомогою комплексу взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих специфічних та загальних компонентів.
Приведемо методики вирішення завдань констатуючого та формуючого етапу дослідження.
І. Методика інтонування звуків різної висоти
У процесі вивчення змістовної сутності вокально-інтонаційної культури ми виділили діяльнісний компонент, у якому знаходять реалізацію специфічні компоненти (вокальне інтонування та музичний слух). Неможливо виконувати пісню виразно та вільно, якщо нема навичок чистого інтонування. Для цього ми вибрали методику інтонування невеликих наспівів. У дослідженні дітям пропонувалися вокально-інтонаційні вправи з прямого наслідування звуків як на одній висоті, так і за принципом "відлуння". Пропонуючи дітям вокально-інтонаційні вправи, ми спиралися на теоретичні положення В. Попова [176], Д. Огороднова [159] про те, що використання вправ можливе при забезпеченні невимушеності дій голосового апарату, при відтворенні звуків різної висоти навіть у найслабшого учня в будь-який момент роботи протягом усього навчання співу.
Наводимо методику та зміст завдань.
Мета
Виявити в дітей рівень інтонування звуків (заданих педагогом).
1 завдання: відтворення наспівів на одній висоті. Дитині пропонують чотирьохтактові наспіви, що складаються з восьмих та четвертних нот:
а.
Па-дав сніг на по-ріг кіт злі-пив со -бі пи-ріг
б.
у-ле-та-ла у-ле-та-ла птич-ка в стра-ны, где-теп-ло
в.
ско-ро, ско-ро в во-ро-та за-сту-чит-ся к нам зи-ма
г.
бом, ти-ли бом, за-го -рел-ся кош-кин дом
Інструкція
"Інтонуй мелодію так само, як я. Спочатку я співаю, а ти уважно слухаєш, а потім сам (а) співаєш так само".
Дітям надавалося дві спроби виконання наспівів. У протоколі експериментатори фіксували чисте та фальшиве інтонування наспівів дітьми та їхню поведінку.
2 завдання: відтворення звуків за принципом "відлуння". Дитина відтворює задані звуки, інтервали, невеликі інтервальні послідовності після педагога.
Інструкція
"Повторюй за мною звуки на склад "ля", уявляючи, що ти відлуння".
Оцінка
Виконання 1-го та 2-го завдання оцінювалися у балах.
Оцінка "п'ять" балів виставлялася школяру при чистому інтонуванні двох завдань без додаткового показу та пояснень педагога.
Оцінка "чотири" бали виставлялася дитині при чистому інтонуванні першого завдання та деяких помилках при відтворенні другого.
Оцінка "три" бали виставлялася дитині при чистому інтонуванні першого завдання та додаткового показу педагогом другого завдання.
Оцінка "два" бали виставлялася при відносно чистому інтонуванні 1-го завдання та фальшивому - другого.
Оцінка "один" бал виставлялася при фальшивому інтонуванні двох завдань.
Оцінка "нуль" балів виставлялася у випадку відмови дитини від виконання завдань.
ІІ. Методика виявлення вокально-інтонаційних умінь та навичок у процесі роботи над музичним образом
Аналізуючи структуру вокально-інтонаційної культури дітей, ми відзначили інтелектуальний, потребнісно-мотиваційний, діяльнісний компоненти, у зміст яких включили оволодіння вокально-інтонаційними уміннями та навичками. Для визначення рівня вокально-інтонаційних умінь та навичок нами була вибрана модифікована методика Н. Ветлугіної, що дозволяє оцінити якість виконання дітьми вокально-інтонаційних вправ. Дана методика дозволила також визначити:
1) якісні характеристики ем