РОЗДІЛ 2
ІДЕОГРАФІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
ГУЦУЛЬСЬКИХ ГОВІРОК
2.1. Витоки та основи ідеографічної класифікації
Дослідження семантики фразеологічних одиниць можна проводити в різних аспектах. Потреба ефективного впорядкування нового фразеологічного матеріалу, зібраного польовим методом, на основі зв'язку з реаліями навколишнього світу зумовила вибір ідеографічного опису, який підтверджує системний характер мови [171, 166]. Доцільність дослідження фразеологізмів за ідеографічним принципом, тобто в аспекті тих понять, що вони позначають, важливе не тільки для діалектології, а і для фразеології національної мови. Ідеографічний опис дає змогу виявити ті сфери дійсності, які знайшли відображення у фразеології, а отже, вказати на специфіку номінативної функції ФО у гуцульських говірках. Це дозволить простежити різноманітність системних відношень і зв'язків у межах тематичних об'єднань, виявити синонімію, омонімію, полісемію та ін. Окрім того, структура ідеографічної класифікації, - як твердить Ю. Караулов, - один із компонентів мовної картини світу [56, 259].
Власні спостереження свідчать, що опитування респондентів за ідеографічним принципом сприяє найкращому відтворенню ФО у пам'яті мовця. С. Кацнельсон, покликаючись на американських нейрофізиків В. Панфільда та Л. Робертса, стверджує, що "знання людини зберігаються впорядковано цілими тематичними групами, які належать до різних сфер чуттєвого досвіду" [цит. за: 145, 9]. А тому ідеографічну класифікацію покладено в основу нашого спеціально укладеного питальника для збирання фразеологічного матеріалу. Практичний інтерес до ідеографічного опису виникає ще й тому, що саме такий розподіл матеріалу здатний полегшити пошуки ФО на визначену тему та водночас сприяє цілісному відображенню фразеологічної системи.
Витоки ідеографії сягають своїм корінням епохи середньовіччя, коли було створено перші словники-тезауруси. Струнку систему ідеографічного опису слів у своєрідному "каталозі" вперше запропонував у 1852 році англійський хірург і винахідник П. Роже, який удосконалив ідеї Я. Коменського. Його вважають одним із засновників сучасної ідеографії [177, vii- xv]. Однак фразеологію в ідеографічних класифікаціях почали відокремлювати від лексики порівняно недавно. Деяка практика ідеографічного опису фразеологізмів існує і в Україні, і в сусідніх слов'янських країнах. Зокрема за ідеографічним принципом побудовані фразеологічні словники словацької мови А. Затурецкого [Zat], польської мови Т. Ігліковскої та Г. Курковскої [Іgl] та російської мови Р. Яранцева [Яр]. В українській фразеографії за ідеографічним принципом укладений словник М. Номиса [Ном].
Теоретичні засади фразеологічної ідеографії знайшли свій вияв у працях українських науковців, зокрема Ю. Прадіда [110], А. Івченка [54], Г. Доброльожі [46] та ін. Однак ідеографічний опис ставить перед дослідниками ще чимало проблем. Однією з найвагоміших є сегментація фразеологічної системи. "Самі пошуки методів членування ...системи на сегменти ґрунтуються на усвідомленні можливості виділення фрагментів системи, що відповідають ... "темам" чи "ідеографічним сферам" [37, 7]. Ще й досі точаться дискусії про визначальні критерії ідеографічної класифікації фразеологічного фонду. Одні вчені пропонують розподіляти матеріал за семантичними ознаками, інші в основу розподілу беруть граматичне значення ФО.
У сучасних дослідженнях із фразеологічної ідеографії існує тенденція класифікувати матеріал і за семантичним, і за граматичним принципом, при кількісній перевазі семантичних критеріїв ФО [34].
Залежно від зібраного матеріалу та принципів ідеографічного опису, дослідники виділяють різну кількість груп і підгруп фразеологізмів. Зокрема А. Аксамитов розподіляє фразеологічний склад білоруської мови на такі понятійні групи: предметність, кількість, стан, відношення, рух, взаємодія із зовнішнім світом [3]. Л. Івашко виділяє такі семантичні групи: 1. ФО, що характеризують людину ("Байдикувати", "Базікати", "Розумові здатності", "Риси характеру" та ін.); 2. ФО квантитативні ("Дуже багато", "Дуже мало", "Нічого" та ін.); 3. ФО темпоральні ("Ніколи", "Пізно", "Рано" та ін.) [51].
Ю. Прадід найголовнішим критерієм ідеографічної класифікації вважає семантичний, а саме: "спільна семантична ознака, яка є для даної мікросистеми інтегруючою". Дослідник також наголошує на необхідності врахування екстралінгвальних факторів [110, 213]. Він пропонує таку ідеографічну схему ФО: архіполе "Всесвіт", що об'єднує тематичні поля: "Жива природа" і "Нежива природа". Зорема в тематичне поле "Жива природа" входять такі підгрупи: "Флора", "Фауна", "Людина". Запропонована класифікація нагадує ідеографічну класифікацію лексичної системи, яку подає Ю. Караулов ("Всесвіт": "Небо і небесні тіла"; "Земля", "Рослинний світ", "Тваринний світ"; "Людина": "Людина як жива істота"; "Душа і розум"; "Людина як суспільна істота") [56, 36-39]. На нашу думку, така надмірна деталізованість класифікації, що стосується фразеологізмів, ускладнює її, а зосередження на екстралінгвальних чинниках призводить до відображення логічної моделі світу. Ю. Прадід зауважує, що "цілком не покриваються фразеологією такі тематичні системи, як: "Флора", "Фауна" [110, 213]. І це закономірно, зваживши, що фразеологія не відображає світ логічно, у всьому його різноманітті, так як це робить лексика. За влучним висловленням М. Кошкової, фразеологія - це радше наївне бачення світу [172, 120], коли людина ставить себе в центрі, навколо якого обертається світ. На такий антропоцентризм у фразеології звертають увагу всі дослідники (див. зокрема: В. Постовалова [107], В. Телія [134], М. Кошкова [172] та ін. Він притаманний і фразеології гуцульських говірок.
Важливою проблемою сучасної ідеографії є неодностайність у термінології на означення фразеологічних мікросистем. У сучасній теорії ідеографічного опису фразеологізмів найнижчою ланкою вважається об'єднання синонімних ФО, що називається семантичним рядом (А. Івченк