РОЗДІЛ 2
ҐЕНЕЗА УКРАЇНСЬКОГО КООПЕРАТИВНОГО РУХУ НА ВОЛИНІ У 20-Х РОКАХ
2.1. Політичні та соціально-економічні умови розвитку
Кооперація - один з найцікавіших феноменів суспільного життя ХІХ-ХХ ст. Її звичайно визначають як спеціальну форму економічної співпраці людей для покращення матеріальних умов їх існування та зменшення гостроти суперечностей суспільного устрою.
Кооперативи є, з одного боку, масовими суспільними організаціями, пов'язаними з соціально-політичним, ідеологічним, правовим та культурним життям суспільства, а з іншого - господарськими підприємствами, які базуються на колективній (груповій) формі власності і належать до економічної сфери суспільного життя. Терміни "кооператив" і "кооперація" не потрібно ототожнювати, оскільки вони мають різне значення. Якщо під кооперативом розуміємо окреме підприємство, організацію, то кооперація означає сукупність первинних товариств і їх спілок. Функціонування кооперативів як громадсько-масових організацій і господарських підприємств породило кооперативний рух.
Кооперативний рух - це громадська діяльність членів кооперативів, які мають конкретну мету. Як громадський рух, він виник під впливом економічних і соціальних умов розвитку суспільства. Метою кооперативного руху є насамперед захист економічних інтересів своїх членів через організаційну, громадську, освітню діяльність у формі пропаганди та агітації, просвітництва, через законодавчу ініціативу, матеріальне та трудове сприяння, утворення й розвиток специфічних громадсько-господарських організацій - кооперативів.
Отже, кооперативний рух - це організаційно-масова, громадсько-політична, культурно-освітницька й інша діяльність у формі пропаганди кооперативних ідей і принципів, агітації за кооперативну форму організації господарства, розробки проектів законів про кооперацію та статутів, а також у формі матеріальної та трудової участі в утворенні й розвитку кооперативів, їх спілок і підприємств, різних кооперативних установ. Термін "кооперативний рух" часто вживається, коли говорять про групу кооперативів і їх сукупність як громадських організацій, складових частин суспільного життя. У всьому світі кооперативний рух став суттєвим явищем економічного й суспільного життя.
Розглядаючи процес становлення кооперативного руху на Волині в складі Другої Речіпосполитої слід зазначити, що його зародження відбулося в кінці ХІХ століття, в час, коли Волинська губернія перебувала під владою Російської імперії. Перше кооперативне товариство було засноване у 1881 р. в м. Житомирі. Незабаром воно закрилося. Другим було товариство у м. Звягелі, під назвою "Новоград-Волинське споживче товариство", статут якого затверджено 29 листопада 1899 р. /109/1). До 1907 р. кооперація на Волині розвивалася дуже повільно і заснування товариств мало випадковий характер /110/2). З 1899 по 1904 рр. було засновано 19 кооперативів /109/3).
Після революції 1905-1907 рр. на українських етнічних землях Російської імперії настав новий етап. Характерними рисами його були формування системи кооперативних організацій та утвердження кооперації як самобутнього явища економічного і суспільного життя. Цей етап пов'язувався з якісними змінами в Російській імперії, викликаними завершенням промислової революції і перетворенням країни з аграрної в аграрно-індустріальну. Як наслідок у 1907-1914 рр. кооперація із явища "для народу" перетворюється у всезростаючий народний рух /111/4). На Волині на початку 1912 р. діяло 454 кооперативи. З них на повіти, що увійшли до складу Польщі, припадало 190 спілок /112/5). Найкраще розвивалися споживча і кредитна кооперації.
Волинська споживча кооперація за 1914-1917 рр. утворила в кожному повіті об'єднуючі, регулюючі і контролюючі її працю центри - повітові союзи кооперативів, з головним центром - Волинським об'єднанням споживчих союзів (Губсоюзом) у м. Житомирі. Останній підпорядковувався Дніпросоюзові в Києві.
Поряд з споживчою активно розвивалася кредитна кооперація. У Волинській губернії в 1915 р. було 414 товариств, з них 333 - кредитних, 81 - ощадно-позичкове /113/6). Для їх координаційної роботи в 1917 р. був створений Волинський кредитний союз кооперативів - Союзбанк /114/7). На початку 1918 р. в ньому було об'єднано 111 кредитних і позичково-ощадних товариств, а інші з різних причин зареєструватись не встигли /114/8). Таким чином, кількість кооперативних товариств на Волині у 1917 р. була досить значною.
Оцінюючи в цілому період з кінця ХІХ ст. до 1918 р. в історії кооперації Волині зазначимо, що це був час виникнення і становлення самостійної кооперативної системи, унезалежнення її від господарської, організаційної та громадської діяльності російських кооперативів. Кооперативний рух в цілому мав значні досягнення у масовості й результативності. Була створена широка мережа кооперативних установ. За декілька років було нагромаджено значні кошти і матеріальні цінності, підготовлено велику кількість кооперативних працівників.
Проте розвиток кооперації суттєво стримали Перша світова та громадянська війни. "Рік 1914 - велика війна народів - пересікли дорогу організаційній праці, знищили й довоєнний доробок спілок в краю", - писав Ю. Павликовський /115/9), видатний кооперативний діяч Західної України. Військові дії на Волині ускладнили перевезення, торгівельні контакти, обмін продукцією, зв'язки між товариствами. Впродовж шести років (1914-1920) через територію Західної України проходили кілька разів воєнні фронти. Було завдано значних людських і матеріальних втрат, загинуло близько 500 тис. осіб, зруйновано біля 1 млн. житлових і господарських будівель, 3617 шкіл, 246 церков /116/10). Відповідно діяльність кооперативів була перервана і на початку 1920 р. кооперативної організації на Волині практично не існувало. Незважаючи на це, серед населення залишилася певна кооперативна традиція, яка пізніше допомогла відродити кооперацію уже в новій польській державі.
Після поразки українських національно-визвольних змаган