РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Облікова політика підприємства як фактор управління доходами і фінансовими результатами діяльності
Термін "облікова політика підприємства" увійшов до лексикону українських бухгалтерів в кінці вісімдесятих років як переклад англійського словосполучення "accounting policies", яке використовується в стандартах, що видаються Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Під обліковою політикою (accounting policy), наприклад, в США розуміють загальні принципи і прийоми відображення господарських операцій в обліку, згідно з якими ведуться рахунки окремого підприємства [4, с. 41].
До початку ринкових реформ необхідності в розробці облікової політики підприємств не виникало, так як законодавство, що регулює організацію бухгалтерського обліку, не передбачало можливості декількох варіантів відображення в обліку та звітності одних і тих господарських операцій. В зв'язку з розширенням видів господарських зв'язків та організаційно-правових форм підприємств з'явилась необхідність та можливість використання декількох підходів до визначення фінансових результатів різних операцій, а, відповідно, і варіантів їх відображення в обліку.
Облікова політика може регулювати баланс інтересів користувачів бухгалтерської інформації в процесі її формування. Процес формування облікової політики включає в себе вибір конкретного способу ведення бухгалтерського обліку із декількох, що допускаються загальновизнаними стандартами (зафіксованих в системі нормативного регулювання). Якщо стандарти не встановлюють способів ведення обліку по окремих питаннях, то формування облікової політики полягає в розробці підприємством індивідуальних способів виходячи із загальних вимог законодавства.
Облікова політика, що є реалізацією одного і того ж методу бухгалтерського обліку, обов'язково буде відрізнятися на різних підприємствах. Можливість вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, складу та порядку ведення рахунків, форми бухгалтерського обліку тощо - все це в цілому складає ступінь свободи підприємства в формуванні облікової політики. З іншого боку, недопустимо, щоб деякі фактори враховувались і розумілися по-різному на підприємстві та податковими органами в різні моменти часу. Тобто, облікова політика - необхідний інструмент регулювання бухгалтерського обліку на конкретному підприємстві.
Більшість авторів К.С. Безруких, В.Б. Івашкевич, Н.П. Кондраков [34], О.А. Єфремова [67], С.О. Ніколаєва [146] при визначенні поняття "облікова політика" дотримуються законодавчого трактування, згідно із ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність": облікова політика - сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. В Росії, згідно із ПБО 1/94 "Облікова політика підприємства": облікова політика - прийнята підприємством сукупність способів ведення бухгалтерського обліку: первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності.
На наш погляд, дане визначення, наведене в ПБО 1/94, повністю дублює поняття методу бухгалтерського обліку.
Професори О.С. Бакаєв і Л.З. Шнейдман [13, с. 5] тлумачать термін "облікова політика" як "сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, які були вибрані підприємством як відповідні умови господарювання". Р.А. Алборов також визначає облікову політику як сукупність способів ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження, вартісного вимірювання, поточного групування та підсумкового узагальнення фактів господарської (статутної та іншої) діяльності [4, с. 4].
Інше визначення облікової політики виходить з того, що вона є певними принципами і правилами ведення обліку в даній установі. Цієї точки зору дотримується, наприклад, С.О. Ніколаєва. Вона пише: "Облікова політика підприємства є сукупністю принципів і правил, що регламентують методичні і організаційні основи бухгалтерського обліку на підприємстві в умовах чинної нормативної бази на поточний момент часу" [146, с. 3]. Таке саме визначення зустрічаємо і у В.М. Пруднікова в "Настольной книге бухгалтера" [140]. Подібної думки дотримується і проф. І.О. Белобжецький: "Облікова політика установи - це принципи, процедури і правила, на підставі яких у відповідності до чинного законодавства ведеться бухгалтерський облік в установі" [17, с. 5].
Ще одна точка зору ґрунтується на тому, що облікова політика є методами і формами ведення бухгалтерського обліку підприємства. "Облікова політика - це сукупність конкретних методів і форм ведення бухгалтерського обліку, що встановлюється підприємством, виходячи із загальноприйнятих правил і особливостей своєї діяльності", - таке визначення наводять професори П.С. Безруких, М.П. Кондраков, у підручнику з бухгалтерського обліку
[34, с. 112]. Таке саме визначення надано і в підручнику з основ бухгалтерського обліку під редакцією Б. Саца [155, с. 138], та в "Теорії бухгалтерського обліку" проф. Ф.Ф. Бутинця [31, с. 95] (табл. 2.1) (Додаток Е).
Таблиця 2.1
Характеристика терміну "облікова політика" в різних літературних джерелах
Група авторівСукупність засобів ведення облікуПринципи і правила бухгалтер-ського облікуФорми і методи ведення облікуАлборов Р.А. [4], Бакаев А.С., Шнейдман Л.З. [13]+--Безруких П.С., Кондраков Н.П., Палій В.Ф. [34], Бутинець Ф.Ф. [31], Сац Б. [155]--+Белобжецький І.О. [17], Прудніков В.М. [140], Ніколаєва С.О. [146]-+-
Однак, на нашу думку, неправильно розуміти облікову політику як робочий інструмент в організації бухгалтерського обліку безпосередньо на підприємстві, як це, наприклад, робить О.А. Єфремова. Вона пише: "Облікова політика оформляється у вигляді комплексу взаємозалежних документів, кожний з яких є її невід'ємною частиною і затверджується в порядку, визначеному в цілому для облікової політики. Цей комплекс документів містить: наказ про обл
- Київ+380960830922