Регулювання ринків цінних паперів у країнах з перехідною економікою

РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
У КРАЇНАХ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ
2.1. Економіко-організаційні питання розвитку ринку
державних цінних паперів в умовах системної трансформації економіки.
У даному підрозділі мова йтиме про взаємодію заходів контролю та регулювання державного боргу, що його утворено у вигляді державних позик, із розвитком ринку цінних паперів країни в цілому. Зокрема, аналіз концентруватиметься на негативних та позитивних наслідках існування державного боргу щодо умов ресурсного забезпечення фондових ринків країн Центральної і Східної Європи та Росії у перехідному періоді.
Дискусія в економічній літературі, що точиться навколо проблеми впливу дефіцитів державного бюджету на розвиток економіки країни, дедалі загострюється. Економісти кейнсіанського напрямку (Ф.Моділ`яні, Дж.Кейнс, Д.Тобін) вважають, що дефіцити стимулюють економічне зростання, хоча і можуть викликати інфляцію надлишкового попиту [69;70;71]; монетаристи (М.Фрідман, Р.Бароу, Т.Сарджент, Р.Лукас) твердо дотримуються думки щодо руйнівного ефекту бюджетних дефіцитів і категорично виступають проти великих державних боргів [72;73;74;75;76;77]. Незважаючи на розбіжності у підходах до вирішення питання про державний борг, незмінними залишаються сам факт його існування майже в усіх країнах світу і, як наслідок, активна участь державного сектору у конкуренції за інвестиційні ресурси фінансового ринку.
Державне позичання здійснюється на фінансовому ринку, який представляє собою особливу форму організації руху грошових ресурсів від їх власників до користувачів, на базі придбання цінних паперів або надання кредитів. Таким чином, джерелом для державного позичання у вигляді державних позик виступає ринок цінних паперів, а у вигляді прямих кредитів - ринок позичкових капіталів. У рамках даного дослідження особливого значення набуває отримання позик державним сектором через механізми ринку цінних паперів. Фінансування дефіциту бюджета шляхом емісії державних цінних паперів спирається на ринкові засади і не носить інфляційного характеру.
Державні позики формуються за рахунок залучення тимчасово вільних грошових ресурсів фізичних та юридичних осіб шляхом емісії та реалізації державних цінних паперів. Логічно, що в умовах вільного ринку одним із головних напрямків активізації державного регулювання у сфері фінансового ринку стає необхідність оформлення правових, економічних та організаційних основ ринку державних цінних паперів.
Регулювання ринку державного боргу здійснюють найвищі органи державної влади (уряд, фінансова установа, центральний банк). Функції менеджера з питань керування державним боргом у більшості країн виконує головна фінансова державна установа, наприклад, Міністерство Фінансів. У межах оперативного керування державним боргом така установа визначає генеральні умови емісії окремих позик (рівень відсоткових ставок, форму власності і термін погашення), порядок випуску та обігу боргових зобов`язань, дату і умови наступної емісії. До компетенції менеджера з питань керування державним боргом належить організація первинного та вторинного ринків державних цінних паперів, організація процедури сплати прибутку та погашення боргових зобов` язань.
Цивілізована практика керування державним боргом передбачає вирішення наступних задач:
* утримання розміру внутрішнього та зовнішнього боргу на рівні, безпечному для збереження економічної безпеки країни;
* виконання боргових державних зобов` язань на фоні стабільного фінансування соціально-економічного розвитку;
* мінімізація вартості боргу на основі подовшення терміну позичань і зниження прибутковості державних цінних паперів, використання різноманітних фінансових інструментів та залучення широкого кола інвесторів;
* підтримка стабільності та можливості прогнозування ринку державного боргу;
* досягнення ефективного та цільового використання отриманих позичкових ресурсів;
* збереження за державою репутації першокласного позичальника для зміцнення міжнародних економічних відносин.
Розглянемо найбільш специфічні приклади розбудови і розвитку ринків державних цінних паперів у таких країнах з перехідним типом економіки, як Польща, Росія, Словаччина і Угорщина. Визначимо, як заходи державного регулювання у сфері розвитку ринків державних цінних паперів зазначених країн вплинули на розвиток інших сегментів ринків цінних паперів, і які наслідки вони мали щодо стабілізації фінансових систем взагалі.
Первинним імпульсом для розвитку ринку державних цінних паперів Росії став колапс фінансової системи, спричинений програмами лібералізації 1991 року. За рік курс рубля впав майже у 7 разів: з 23 руб. за 1 амер. дол. до 159 руб. за 1 амер. дол. [78]. За умов регульованих цін темпи інфляції зросли до 11% за місяць. Зростаючий рівень інфляції, який спочатку спричинювався накопиченим запасом грошей, непокритих товарами та послугами, вимагав від Центрального Банку проведення рестриктивної грошово-кредитної політики. Дефіцит консолідованого бюджету Росії за 1991 рік становив 23% від ВНП [79]. За таких умов держава вдалась до цивілізованого методу фінансування дефіциту федерального бюджету: шляхом емісій державних цінних паперів.
Першим кроком у процесі формування ринку державних цінних паперів можна вважати появу державних облігацій у березні 1991 р. на біржових торгах у фондовому відділу Московської товарної біржи. На той час фінансовий ринок Росії лише започатковувався, і не існувало адекватної альтернативної системи проведенню торгів на валютній біржі. Таким чином, з багатьох причин було вирішено зосередити проведення всіх угод по державних облігаціях на Московській Міжбанківській Валютній Біржі (ММВБ). До переваг прийняття такого рішення стосовно місця проведення угод по ДКО можна віднести наступне:
1) державні короткострокові облігації (ДКО) орієнтувались спочатку на попит значних інвесторів, розкиданих по всій території Росії, а такий фактор вимагав створення системи централізованої біржової торгі