РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ
НА РІВНІ ЛЕКСИЧНОЇ ПАРАДИГМАТИКИ
До найскладніших і найменш вивчених аспектів синхронного дослідження термінів належить питання їх системної організації на рівні лексико-семантичної парадигматики. Визначальними в системній організації термінів будь-якої галузі науки, у тому числі й фізики, є синонімічні, гіперо-гіпонімічні, антонімічні, полісемічні та омонімічні відношення, аналіз яких і подано в даному розділі.
2.1. Явище синонімії в сучасній українській фізичній
термінології
2.1.1. Синонімія в літературній мові і в термінології. Характеризуючи явище синонімії в сучасній українській фізичній термінології, слід відзначити, що під поняттям "синонімія" в літературній мові й термінології вчені розуміють не зовсім однакові явища, бо "на явище синонімії термін реагує зовсім не так, як слова, що не мають дефінітивної функції" [133, с. 68]. На думку деяких дослідників, у термінологічних системах роль синонімів як системоформувальних категорій менша, ніж у літературній мові, бо в них "реалізується переважно тільки різновид синонімії повного і часткового характеру" [136, с.180].
Питання синонімів у літературній мові, на думку А.І.Уйомова, має велике значення "для з'ясування співвідношення слова і поняття" [183, с.26]. Ще більшої ваги у зв'язку з цим воно набуває в термінології. Проблема термінологічної синонімії далека від розв'язання, бо ще й досі не з'ясовано, чи притаманні загалом синонімічні відношення термінам, чи для термінології характерна лише дублетність. А оскільки в нашій роботі йдеться про фізичну термінологію, в якій, на відміну від літературної мови, одному слову звичайно відповідає одне поняття, то проблема синонімії тут потребує окремого дослідження.
Недостатнє вивчення проблеми синонімів у термінології можна пояснити тим, що самe явище синонімії в загальновживаній мові по-різному тлумачиться дослідниками. Тому виникає необхідність розглянути підходи, що існують у сучасному мовознавстві щодо явища синонімії взагалі й термінологічної синонімії зокрема.
В україністиці проблемами синонімії займались В. В. Русанівський [155], Л. А. Булаховський [23], Л. А. Лисиченко [114], П. М. Деркач [53], В.С. Ващенко [26], А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук [164 ] та інші. Синонімію словотворчих афіксів вивчала Т. А. Івасишина [66]. Термінологічну синонімію досліджували А. П. Коваль [82], А.В.Лагутіна [110], Ф. О. Нікітіна [127], Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк [136]. Згадані тут дослідники термінологічної синонімії, всупереч думці деяких інших мовознавців, вважають, що синонімія може реалізуватися у термінології. Протилежну думку щодо цієї можливості зустрічаємо, наприклад, у роботі російської дослідниці В. Н. Прохорової [146].
Продуктивно вивчали синонімію зарубіжні (російські) дослідники. Так, Л. О. Новиков зазначає, що існує вузьке розуміння синонімії й широке [129]. При вузькому розумінні синонімії остання тлумачиться як властивість слів, що повністю збігаються у своєму значенні. Цей підхід, на думку вченого, має більшу цінність із точки зору семантичного перефразування висловлювань. При широкому розумінні синонімії увага акцентується на тому, що мовні одиниці мають не лише значну подібність, але й несхожість, яка нейтралізується в тексті. Широке розуміння синонімії зустрічаємо у працях А. Б. Шапіро [198], Д. М. Шмельова [201]. Цей підхід є досить цінним для осмислення того, як функціонують у тексті повністю або частково еквівалентні одиниці. На нашу думку, останній підхід доцільно використовувати лише для вивчення явища синонімії загальновживаної лексики.
Щодо об'єкта нашого дослідження, який є частиною літературної мови, вважаємо, що логічно тлумачити синонімію з точки зору першого, вузького розуміння цього явища.
У сучасному мовознавстві існує кілька підходів до тлумачення явища синонімії. Розглянемо їх.
При першому (традиційному) підході синоніми розглядаються з точки зору їхнього значеннєвого змісту як слова тотожні й слова, близькі значенням. Таке розуміння синонімів зустрічаємо, наприклад, у роботі Р.О.Будагова [20]. Зазначимо, що таке тлумачення синонімів є найбільш поширеним.
Прибічники іншого підходу (В. А. Звегінцев, В. К. Фаворін) у дослідженні синонімії спираються на логічні дефініції. Тут синонімія слів визначається з точки зору можливості їх взаємозаміни в тому самому контексті без зміни значення тексту в цілому. Так слова "наука", "предмет", "дисципліна", "фізика" є синонімами.
У працях Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк [136], О. М. Гвоздєва [35], В. П. Клюєвої [78], А. Б. Шапіро [198] синоніми тлумачаться як слова на позначення одного поняття або ряду тотожних понять. А. П. Євгеньєва щодо цього констатує, що таке ж розуміння синонімії склалося в багатьох європейських мовознавців [57].
Існує ще один підхід до тлумачення явища синонімії, прибічники якого розглядають синоніми як семантично тотожні слова, що мають різну стилістичну характеристику. Серед праць, у яких висувається на перший план різна стилістична характеристика слів при розгляді синонімії, відзначимо роботу Л. А. Булаховського [23].
Як випливає зі сказаного, найчастіше синоніми тлумачаться як схожі значенням слова. Тому вважаємо за необхідне наголосити на тому, що синонімами слова можуть бути і тоді, коли стосуються однакових денотатів (предметів), і тоді, коли відносяться до однакових сигніфікатів (понять). Ю.С. Степанов зазначає, що лінгвісти зазвичай дотримуються одного з двох протилежних поглядів на синонімію - або під синонімами розуміють слова, що називають один і той же предмет і виражають одне і те ж поняття про цей предмет, або під синонімами розуміються слова, що виражають те саме поняття чи різні "відтінки" того самого ж поняття. Зрозуміло, що як в тому, так і в другому випадку мовознавці не роблять необхідних висновків з особливостей слова, з того, що воно включає і відношення до предмета, і стосунок до поняття. Тут ми погоджуємося з думкою дослідника Ю.С.Сте