РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
УВТ як система термінів відбиває систему понять видавничої справи і зв’язків
між ними. Свідоме опрацювання терміносистеми з метою підвищення її
комунікативних властивостей варто розпочати з розгляду плану змісту
терміносистеми, зі з’ясування організації понять видавничої справи на
логіко-поняттєвому рівні. Для подальшого унормування термінології важливо
провести класифікацію УВТ, щоб виявити, наскільки точно й обґрунтовано сучасні
видавничі терміни виражають відповідну систему понять. Необхідно також
дослідити лексико-семантичну організацію термінів на рівні лексико-семантичної
парадигматики, а саме специфіку вияву в УВТ таких явищ, як полісемія, омонімія,
синонімія та антонімія.
2.1. Структура терміносистеми сучасної видавничої справи
Термінологія сучасної видавничої справи є складною й різноманітною сукупністю
назв, що відбивають систему понять галузі. Унаслідок стрімких змін в
організації видавничого процесу, які відбулися протягом останніх десятиліть і
були зумовлені впровадженням у видавничу справу новітніх комп’ютерних
технологій, суттєво змінилась поняттєва база фаху. Це, природно, спричинило й
значні зміни в УВТ, яка поповнилася великою кількістю нових лексичних одиниць.
Тому вивчення семантичного складу УВТ набуває сьогодні особливого значення.
Унаслідок комп’ютеризації змінилась сама структура видавничого процесу, схема
підготовки і випуску видань у світ. Деякі технологічні операції, що традиційно
виконувались на поліграфічному етапі, тепер здійснюються на етапі видавничої
підготовки (йдеться передусім про складання та верстання видань, які тепер
виконує видавництво, а не поліграфічне підприємство). Низка технологічних
операцій зазнала суттєвої модернізації, деякі з них, навпаки, застаріли.
Зміни торкнулися і самого видання: друкована книжка як матеріальний продукт
виробництва (її форма, основні структурні елементи) не зазнавала суттєвих змін
ще відтоді, коли використовувався рукописний спосіб книговиготовлення. На
сучасному етапі поряд з паперовою щоразу більше використовується електронна
форма видання, або електронна книжка (що від паперової успадкувала лише
принципи внутрішньої організації текстового та ілюстраційного матеріалу).
Водночас значно розширилась типологія видавничої продукції.
Унаслідок змін, яких зазнали видавнича справа й саме видання, швидкими темпами
поповнюється й збагачується термінологія видавничої справи. Значний пласт нових
видавничих термінів є поки що несистематизованим і неупорядкованим, багато
нових для видавничої сфери лексем побутує лише в усному фаховому мовленні.
Стрімка модернізація технологічного процесу, пов’язана з комп’ютеризацією,
подекуди випереджає осучаснення спеціальної підмови, що вона його обслуговує.
Видавці не завжди можуть точно відреагувати на зміни в логіко-поняттєвій
підсистемі терміносистеми видавничої справи, й на лексичному рівні починають
відбуватися певні деструктивні явища (як-от синонімія, багатозначність тощо).
Встановити чіткі межі УВТ і кількість термінів, що обслуговують видавничу
галузь, складно, по-перше, через швидкі темпи поповнення термінології новими
одиницями, а по-друге, через постійний процес вилучення з ужитку назв
застарілих понять.
УВТ, як уже зазначалось у вступі, тісно пов’язана з іншими галузевими
термінологіями, а найбільше з тими, які так чи інакше дотичні до циклу
книговиготовлення загалом або до якоїсь із його ланок. Передусім це
бібліотечно-бібліографічна термінологія, що об’єднує номінації, пов’язані зі
зберіганням, бібліографуванням і каталогізацією видань, книготорговельна
термінологія – сукупність термінів на позначення понять зі сфери поширення
видавничої продукції, а також поліграфічна термінологія, яка охоплює назви, що
стосуються власне виготовлення видань (див. додаток Б). Кожна із цих чотирьох
терміносистем – видавнича, бібліотечно-бібліографічна, книготорговельна та
поліграфічна – стосуються одного базового поняття – книги. Низка термінів
належить до термінополів, спільних для кожної з перелічених терміносистем й,
відповідно, фіксуються у словниках кожної з галузей.
Водночас значна частина термінів є спільною для УВТ і для термінологій інших
наук і галузей техніки, зокрема, для літературознавства (наприклад: авторський
аркуш, авторське право, епіграф, заголовок, композиція, передмова), мистецтва
(арабески, графіка, орнамент, рисунок), а також комп’ютерних технологій
(грикінг, інтерфейс, каталог, копія, меню, параметри, палітра інструментів,
символ, файл) тощо.
Аналогічні тенденції перехрещування притаманні терміносистемам багатьох наук і
галузей техніки, які постали на межі кількох сфер знань. Дослідники
відзначають, що „складні інтеграційні та диференційні процеси, які
характеризують сучасний етап розвитку наукового знання, неминуче викликають
міграцію спеціальних найменувань з однієї терміносистеми в іншу, перетворення
їх у міжгалузеві та загальнонаукові, що загострює проблему міжсистемної
термінологічної уніфікації” [149, с. 1].
Відповідно до семантики термінів та їх функціонального призначення у системі
сучасної УВТ виокремлюємо три найбільші термінополя (див. додаток В).
Термінополе, за О. О. Реформатським, це семантичне поле, одержане на
поняттєвій, а не на лінгвістичній основі, таке, що забезпечує той чи інший
склад лексико-семантичної групи у певній синхронії розвитку суспільства та мови
[253, с. 51]. Термінополя охоплюють семантично вужчі об’єднання –
мікротермінополя, що об’єднують поняття, пов’язані логічними зв’яз
- Київ+380960830922