Ви є тут

Робота над відокремленими членами речення як засіб удосконалення мовленнєвих умінь студентів педагогічних коледжів

Автор: 
Стахів Марія Олексіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U003162
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СТАН ВИВЧЕННЯ ВІДОКРЕМЛЕНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕДЖІ
2.1. Відокремлені члени речення в діючих навчальних програмах і підручниках
Відповідно до провідних напрямів у сучасній лінгвістиці – комунікативного та
функціонального – вивчення відокремлених членів речення у педагогічному коледжі
повинно здійснюватися в двох аспектах: з одного боку, визначається їх місце і
роль у системі мови, а з іншого – розглядається їх місце в мовленнєвій
діяльності та роль у побудові мовленнєвих утворень (речень, зв’язного
висловлювання). Засвоєння теоретичних відомостей має сприяти формуванню в
студентів мовленнєвої компетенції, а також забезпечувати теоретичну й практичну
підготовку майбутніх спеціалістів до роботи в школі.
При опрацюванні теми “Речення з відокремленими членами“ в педагогічному коледжі
важливо добитися усвідомлення студентами смислового навантаження конструкцій з
відокремленими членами, які надають характеру додаткового повідомлення, роблять
напівпредикативними відношення між ними і пояснюваними словами. Звідси і
переакцентація мети – на перший план висувається завдання різнобічного
мовленнєвого розвитку, якому підпорядковується завдання системного вивчення
даної теми.
Планування навчального матеріалу (морфологічного та структурного) повинно
враховувати і зміну соціального статусу того, хто навчається мови. ”Соціальна
роль студентства значно відповідальніша. Воно є творчою і продуктивною силою
суспільного мозку, а значить, і розвитку. На ньому лежить відповідальність, чи
стане його інтелект реальним багатством суспільства і кожного особисто” [98,
24]. А сам процес формування національної самосвідомості, мовної особистості є
складним, багатогранним і поступовим. Усі ці аспекти повинні б знаходити своє
відображення в навчальних планах і програмах з української мови для вищих
навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.
Нині ж діючі програми [143; 144; 145] слабо відображають переваги
функціонально-комунікативного та особистісного підходів до навчання мови
взагалі і до вивчення досліджуваної теми зокрема. Щоб забезпечити належне
володіння студентами різними типами, стилями, жанрами мовлення з урахуванням
ситуації спілкування та функціонуванням у них відокремлених членів речення,
необхідно осмислити нову освітню мету, прийняти її, усвідомити, що вища
професійна школа (нефілологічна) повинна готувати не мовознавців-теоретиків, а
висококваліфікованих фахівців, освічених людей, які на належному рівні вміють
практично користуватися багатством мовних засобів у найрізноманітніших життєвих
ситуаціях як профільного, так і загальносуспільного характеру.
Модель сучасного навчального процесу у вищому навчальному закладі [49, 33]
вимагає спрямування навчально-виховної роботи на особистість кожного студента,
його комунікативні потреби, виховання любові до української мови, що повинно
знайти відображення у навчальних програмах з мови, але чого поки що немає. Адже
повсюдно, замість того, щоб навчати мови, програми передбачають вивчення
граматики мови, зокрема її лінгвістично-структурної сторони. В такому ж напрямі
планується і опрацювання досліджуваної теми у педагогічних коледжах.
Вивчення української мови в педагогічних коледжах України (спеціальність
5.010102 “Початкове навчання”) здійснюється за навчальною програмою з
української мови для педучилищ (1985р.), що морально застаріла і не відповідає
вимогам сучасної освіти в Україні. Цією програмою передбачено вивчення теми з
позицій структурно-пунктуаційного підходу до вивчення мови. Для розгляду
пропонуються питання, які в певній мірі дублюють шкільну програму, навіть
звужують її, не передбачаючи комунікативного спрямування вивчення теми:
”Відокремлені члени речення. Поняття про відокремлення. Синтаксичні умови
відокремлення. Морфологічні умови відокремлення. Семантичні умови
відокремлення. Відокремлені означення, прикладки, обставини, додатки. Розділові
знаки при відокремлених другорядних членах речення. Уточнюючі слова і звороти в
складі простого речення. Пунктуація при уточнюючих членах речення“ [144, 24].
Про комунікативну потребу функціонування цих мовних одиниць і не згадується,
адже ”Семантичні умови відокремлення“ і комунікативне навантаження
відокремлених членів речення - це різні сторони одного мовного явища. На
вивчення досліджуваної теми відведено 6 годин (5 годин – відокремлені
другорядні члени речення й 1 година – уточнюючі слова). На основі цієї програми
і планується вивчення теми ”Речення з відокремленими членами” за традиційною
методикою.
Через відсутність нової державної програми розроблені у педагогічних навчальних
закладах І-ІІ рівнів акредитації робочі програми різняться між собою як за
змістом, структурою, так і цільовою спрямованістю (аналізувалися робочі
програми Самбірського, Бродівського педучилищ, Львівського та Київського
коледжів). Що ж стосується суто педагогічних коледжів (ІІ рівень акредитації),
то спеціальної програми з української мови для цього типу навчальних закладів
ще немає. Це утруднює роботу викладачів, які змушені планувати навчальний
процес з вивчення мови взагалі і конкретної теми зокрема, спираючись на власний
досвід та своє розуміння суті даного мовного явища.
Подібна ситуація склалася з програмою з української мови і для спеціальності
5.010101 “Дошкільне виховання” [143, 17]. Для спеціальності 6.030500
“Англійська мова та література” є тільки назва навчальної дисципліни –“Сучасна
українська літературна мова”. Жодним державним програмним матеріалом вона не
забезпечена.
Не менш проблематичним є і забезпечення вивчення української мови дидактичними
матеріалами, в тому