РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ ХАРКІВСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ
Харківський Лісостеп є західною частиною Середньоруської лісостепової
підпровінції [64]. Східна та північна межі регіону співпадають з державним
кордоном України, південна - з північною межею степової зони, а західна
проходить на південний схід від Білопілля, на захід від Лебедина, на північ від
Котельви, на схід від Краснокутська, на захід від Валок і до межі зі Степом
навпроти Старовірівки.
2.1. Геологічна будова і рельєф
Більша частина території Харківського Лісостепу розташована на південному схилі
Воронезького кристалічного масиву, а решта - у межах рифтової зони і
північно-східного борту Дніпровсько-Донецької западини. Найменша глибина
залягання кристалічного фундаменту 200 м, найбільша у межах регіону - 400 м.
Найпоширеніші і досить різноманітні тут четвертинні відклади. Форми рельєфу
типово платформенні. В геоморфологічному відношенні більша частина Харківського
Лісостепу - підвищена рівнина позальодовикової області, розміщена в межах
південно-західних відрогів Середньоруської височини. Вододільні простори між
ріками Псел і Ворскла, Сіверський Донець і Оскол являють собою
акумулятивно-денудаційну рівнину, розвинуту в межах плато. Особливістю рельєфу
є полого-хвилястий характер з сильною розчленованістю річковими і
яружно-балковими мережами. На північному заході і заході до території входить
частина лесової ерозійно-акумулятивної рівнини льодовикової області. Тут
активно проявляються ерозійні процеси, що супроводжуються утворенням сильно
розгалуженої яружно-балкової мережі. Перепади висот при цьому складають 60-80
м. Річкові долини також глибоко врізані, з добре розвинутими терасами.
Надзаплавних терас сім. Третя помітна біля рік Псел, Ворскла, Сіверський Донець
і Оскол. Друга надзаплавна тераса (борова) найкраще сформована в долинах
великих рік, але може бути і в долинах їхніх притоків. Заплавна тераса, або
власне заплава, є всюди, здебільшого на лівих берегах. Для великих рік
характерна значна кількість стариць звивистих обрисів. Місцями заплави
заторфовані. Русла дуже звивисті.
Великі геоморфологічні форми ускладнюються дрібнішими. На першому місці тут яри
і балки, що є на всій території Харківського Лісостепу і досить глибоко
врізаються у вододіли. Балки добре вироблені, глибокі (30-40 м), широкі і дуже
розгалужені. Схили їх круті (до 20-300), хвилясті, днище широке і часто
заболочене. Прохідні долини поширені в льодовиковому районі. Дюни та піщані
горби трапляються на борових терасах. На плоских ділянках плато поширені
просадкові блюдця. Там, де на поверхню виходять або залягають біля неї
верхньокрейдяні відклади, представлені білою крейдою, іноді утворюються
карстові воронки овальної і округлої форми, діаметром 3-6 м при середній
глибині 1-2 м [124, 136, 137, 138, 229].
2.2. Клімат
Клімат території помірно континентальний, з порівняно м'якою зимою та теплим
посушливим літом. Континентальність посилюється на південь і схід. Коефіцієнт
континентальності 45 %, тобто морські повітряні маси значно впливають на
клімат. Основний шлях повітряних мас в літній час - з заходу на південний схід.
Взимку повторюваність арктичних притоків холоду - 60 %, а теплих і вологих
атлантичних - 40 %.
Сумарна сонячна радіація складає 90-95 ккал/см2 на рік. У середньому за рік
буває 105 днів похмурих, без сонця. На рік сума радіаційного балансу складає
40-42 ккал/см2. Сила вітру звичайно невелика, швидкість до 5 м/с, але влітку
може досягати і 40 м/с.
Середні температури січня становлять -7,10...-80C. З квітня починається
інтенсивне підвищення середніх місячних температур до 5-160C. В липні середня
температура повітря досягає 18,60...20,10С і може підвищуватися до 320...370С.
Число днів у році із середньодобовою температурою близько 250...300C 4-5, а
морози нижче 250C спостерігаються 5-15 днів на рік. Відлиги досить часті,
продовжуються від 1-2 до 30 днів. Період з температурою повітря вище 100C
становить 155-161 день. Сума активних температур 2600-28000C.
Кількість опадів в окремі роки дуже змінюється. Середня сума за рік зменшується
з півночі на південь і на схід від 550 до 495 мм. Річний хід кількості опадів
характеризується одним максимумом і одним мінімумом. Місячні суми опадів
коливаються від 0 до 214 мм. Максимум опадів північніше м. Суми спостерігається
у липні, а південніше - у червні. Мінімум опадів припадає на лютий. Отже,
близько 60 % їх випадає в теплий період року. Сніговий покрив лежить близько
100 днів і має висоту 10-20 см. Коефіцієнт зволоженості території - 0,96.
Морські повітряні маси проникають досить часто, 149 днів на рік [138, 276].
2.3. Грунти
На території Харківського Лісостепу переважаючими грунтами є сірі лісові і
типові чорноземи. В річкових долинах розвинуті також комплекси лучних,
лучно-глеєвих, лучно-болотяних та болотяних грунтів. Сірі лісові грунти
покривають верхні і середні частини річкових долин, праві береги річок, схили
балок, іноді вододіли. Їх поширення пов'язане з широколистяними лісами,
здебільшого дубовими з домішком липи. Плоскі вирівняні плато займають типові
чорноземи (по горбках - карбонатні відміни, в пониженнях та передбалкових
улоговинах - вилужені). В місцях перегину між рівними плато і схилами поширені
змиті відміни чорноземів. На високих, добре дренованих вододілах та їхніх
схилах в типові чорноземи вливаються опідзолені. Це звільнені з-під лісу і
змінені землеробною культурою грунти. Основний фон на борових терасах утворюють
дерново-підзолисті грунти легкого механічного складу [228, 230]
- Київ+380960830922