РОЗДІЛ 2
ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ ЯК ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ІСТОРІЇ НАРОДУ
Мова, думка, історія і культура невіддільні одна від одної. Життя суспільства
відображається в його мові, а отже, народ виражає себе найповніше й найточніше
у формі своєї національної мови [28,11].
Відомо, що запозичення лексики перебуває в прямій залежності від руху
денотатів. Тому зрозуміло, що легко запозичуються назви тих предметів і явищ,
які передаються від одного етносу до іншого. Це явища духовної культури
(релігія, обряди, звичаї та традиції) та предмети матеріальної культури
(сільськогосподарські знаряддя, одяг і взуття, рослини тощо). Різнонаціональний
склад населення та міграції в період утворення й формування географічних назв
теж помітно позначаються в галузі міжмовних контактів.
У роботі досліджується топонімія міста Ужгорода та його околиць, де протягом
багатьох століть проживали і проживають представники різних національностей,
зокрема, у топонімічних назвах збережена їх культура, мова, історія, звичаї
тощо.
Географічна назва виникає у зв'язку з потребою людини орієнтуватися у
навколишньому середовищі та в більш далеких краях. Виходячи з цього,
географічними назвами вважаємо власні назви окремих точок поверхні землі, більш
- менш заселених або незаселених територій , назви гір, гірських хребтів,
лісів, полів, земельних ділянок, назви прикордонних частин, окремих будівель,
хуторів, доріг, вулиць, сіл, міст, річок, озер, трясовин, місцевостей,
адміністративних одиниць (напр. жупа), назви провінцій, колоній, держав, частин
світу і т.д. [54,203].
Час існування топонімів, як правило, прямо співвідноситься з тим, на якій за
величиною території вони побутують, наскільки вони відомі окремим прошаркам та
колам суспільства. Назви, що охоплюють великі території, відомі широкому
загалу, вони випробувані часом. До таких назв, наприклад, можна віднести назви
великих водоймищ (річок, озер, трясовин) та більших поселень (сіл, міст).
Коротше життя мають, наприклад, назви земельних ділянок, що вказують на
прикордонні частини окремих населених пунктів.
Найдавніші географічні назви виникли ще перед здобуттям угорцями своєї нової
батьківщини і є запозиченими з інших мов. Ці назви угорці перейняли від народів
(етнічних груп), з якими вони вступали в контакти, і включали ці назви у власну
мовну систему. Серед цих назв живуть не тільки угорські, але й їх прадавні
варіанти, що зрештою потрапили до багатьох інших мов : напр. лат.: Dапиbius -
угор.: Dиna, нім.: Dопаи, слов.: Dипаj, рум.: Dипаrе, укр. Дунай….i т.д.
Науковцями доведено слов'янське походження назв: Веsztеrcе (слов. быстрь),
Кrаsznа (польск. Кrаsnа, укр. Красна}, Ваrапуа (болг. Брана}, Котбrот (слов.
комар}, Тіhапу (слов. Тйхон}, Тароlса (слов. топлица},... Порівняно мало
географічних назв німецького походження, що виникли до здобуття угорцями нової
батьківщини, серед них Lаjtа (нім. Leitha)- назва річки; назва Кьkьllх
(тур.Kьkьlliг) – турецького походження та інші.
Звичайно, здобуття угорцями нової батьківщини сприяло утворенню на
угорськомовній території назв іншомовного походження, які з'являлися внаслідок
заселення цих територій чужими етнічними групами. Серед них є назви
слов'янського, німецького, румунського і, звичайно, невизначеного чи сумнівного
походження (наприклад Вrаssу, Мопоr) та інші.
Ранній період (до здобуття угорцями батьківщини) творення власних географічних
назв в угорській мові невідомий через відсутність мовних пам'яток цих часів. У
населених пунктах області, які вже були до приходу угорців і де компактно
проживає зараз угорськомовне населення, цілком природно, що назв угорського
походження, утворених до часу здобуття угорцями своєї батьківщини немає; так
само як народи, що оселилися на давніх місцях проживання угорців, своїми
власними назвами поступово витіснили із вживання цілком імовірні давні угорські
топоніми та типи їх творення. Це результат того, що давньою формою життя
угорців було мандрування. Про утворення власне угорських географічних назв як
про мовну реальність в цілому можна говорити тільки після здобуття угорцями
своєї нової батьківщини.
Визначну роль у формуванні назв топонімів відіграла історія стародавнього
Ужгорода та його околиць.
2.1. Коротка історія Ужгорода
Історія Ужгорода сягає часів ще до здобуття угорцями своєї вітчизни.
Археологічні розкопки довели, що в районі міста вже 12 тисячоліть тому жили
люди. У часи переселення народів тут побували кельти, ґалли, римляни, куни,
лонґобарди, слов'яни, аварці, болгари тощо.
Місто отримало назву річки Уж (Унґ), яка протікає через нього. Значення та
походження цього слова є спірними. Учені в різні часи по-різному пояснювали
його. Згідно з першими етимологіями, сучасна форма цієї назви має угорське
звучання, але, за окремими припущеннями, найдавнішою була “Гун –ґа”, “Вур”, що
вказує на походження від назви гунів. У перекладі на українську “Гун –ґа”
означає “виходець із землі гунів” [69,6]. За Петром Совою слово Унґ
слов'янського походження. Його значення – швидкий. Але припускають походження і
від слова “уг”, “угол”, що по-українськи означає куток. [26,11]. Спираючись на
це тлумачення, вважають, що річка дістала назву за формою, яку набуває. Так
пояснюють і значення назви Ужок.
Старі люди знали й інший варіант, за яким назва міста походить від імені грека
Оноґена. За легендою, імперіатор Теодор відправив посла Оноґена до Атілли,
короля гунів. Саме грек Оноґен заснував Ужгород і панував у ньому [125,5].
Історія поселення переплітається з історією замку, яких було аж три. У
стародавні часи в ги
- Київ+380960830922