РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
2.1. Аналіз оподаткування юридичних осіб за спрощеною системою
В Україні існують дві системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва юридичних осіб: загальна, яка складається з багаторівневої структури законів про оподаткування, та спрощена, що введена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (№ 727/98 від 03.07.98 р.) [75] із змінами, внесеними Указом Президента України № 746/99 від 28.06.99 р. [73].
Спрощена система оподаткування направлена на підтримку малого підприємництва через оподаткування. Згідно Указу Президента України від 3 липня 1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" дозволено окремим юридичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 10 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 250 тис. грн., перейти на сплату єдиного податку з 01.01.1999р. Такі підприємства (за винятком зазначених у статті 2 Указу) отримали право сплачувати єдиний податок у розмірі 6% обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Через півроку 24 червня 1999 р. Президентом України підписано Указ про внесення змін до зазначеного Указу від 3 липня 1998 р. Цим Указом значно розширені можливості малих підприємств за спрощеною системою оподаткування. Дозволено переходити на сплату єдиного податку юридичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 1 млн. грн., тобто збільшено порогові показники. Крім того, введено дві ставки єдиного податку: 6% від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість, і 10% від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Отже, на спрощену систему оподаткування можуть перейти малі підприємства, які відповідають наступним критеріям:
* сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.;
* середньоспискова чисельність працюючих за рік не перевищує 50 чоловік (при вирахуванні її за методикою, затвердженою органами статистики); при перевищенні чисельності або обсягу виручки підприємство повинно, починаючи з наступного року, перейти на звичайну систему оподаткування, обліку та звітності;
* частка учасників (засновників) - юридичних осіб, які не є суб'єктами малого підприємництва, у статутному фонді такого підприємства не перевищує 25%;
* підприємство не може бути довірчим товариством, страховою компанією, банком, іншою фінансово-кредитною і небанківською фінансовою установою;
* підприємство не має заборгованості перед бюджетом.
Вказані критеріальні вимоги можна представити схематично (рис. 2.1).
Суть спрощення оподаткування малих підприємств - в заміні багатьох податків єдиним. Вихідною основою для визначення розміру ставки єдиного податку була сума податків та платежів, включаючи ПДВ (за ставки податку 10%) та без ПДВ (за ставки податку 6%). Єдиний податок замінює сплату 14 (при ставці 6% єдиного податку і обов'язкової сплати ПДВ) і 15 (при ставці 10% без сплати ПДВ) податків і обов'язкових платежів, які сплачувались при загальній системі оподаткування.
Рис. 2.1. Схема критеріїв переходу МП на спрощену систему оподаткування
За сплати єдиного податку підприємства звільняються від сплати таких податків і зборів:
* ПДВ (якщо обрана ставка єдиного податку 10%);
* податку на прибуток підприємств;
* плати (податку) на землю (лише за земельні ділянки, які використовуються ними для провадження підприємницької діяльності);
* збору за спеціальне використання природних ресурсів;
* збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (з 01.01.1999 р. не справляється);
* збору до Державного інноваційного фонду (з 01.01.2001 р. не справляється);
* відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
* комунального податку;
* податку на промисел;
* збору на обов'язкове соціальне страхування;
* збору на державне пенсійне страхування;
* внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення (однак, при цьому потрібно враховувати, що звільнення від сплати зборів, обчислених від фонду оплати праці, не звільняє від обов'язку утримання з заробітної плати кожного найманого працівника прибуткового податку з громадян, зборів у пенсійний фонд і фонд зайнятості);
* внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
* збору на розміщення об'єктів торговлі та сфери послуг;
* плати за торгові патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Замість всіх цих податків та зборів юридичні особи, де кількість працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки, що вираховується за касовим методом (тобто, сума, фактично отримана на поточний рахунок або в касу за операції з продажу товарів, робіт, послуг) - не більш як 1 млн. грн. на рік, мають право обрати ставку єдиного податку:
* 6% від суми виручки (без врахування акцизного збору) якщо вони сплачують ПДВ;
* 10% від суми виручки (ПДВ окремо не сплачується).
Об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт,