РОЗДІЛ 2
ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ
ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
2.1 Діяльність вчителя щодо забезпечення професійного самовизначення особистості учня
Підкреслюючи провідну роль вчителя у навчально-виховному процесі взагалі і особливу роль вчителя трудового навчання в сучасних умовах, Д.Тхоржевський наголошує на необхідності проведення уроків трудового навчання фахівцем, якому властиві такі риси, як висока фахова кваліфікація, серйозна психолого-педагогічна підготовка, любов до своєї професії [173, с.35].
Для того, щоб визначити структуру діяльності вчителя трудового навчання по забезпеченню професійного самовизначення, скористаємось висновком з підрозділу 1.4 (про пріорітетність уроків праці у загальношкільному навчально-виховному процесі для забезпечення реалізації професійного самовизначення школярів).
Насамперед слід врахувати, що педагогічний вплив учителя не може бути успішним, якщо він попередньо не конкретизує:
а) який досягнутий рівень розвитку (учня або колективу), що в його розвитку й у виконуваній ним діяльності може сприяти або заважати досягненню мети;
б) які чинники навколишнього середовища можуть забезпечити або ускладнити досягнення цілі;
в) які особисті надбання самого вихователя (знання, уміння, навички, особисті якості і т.д.), що можуть сприяти впливу або ускладнити його. Так одним із неминучих елементів діяльності вчителя стає аналіз тієї ситуації, у рамках якої здійснюється вплив.
Таким чином, у процесі експериментального дослідження нами використовувались розробки вітчизняних вчених [171; 173; 182], де обгрунтовано, що у сферу зазначеного виду діяльності учителя входить багато складових (визначення мети, аналізу ситуації, прийняття педагогічного рішення та ін.). Визначальним при цьому є насамперед конкретизація цілей відповідно до ситуації. В рамках представленого дослідження ми дотримувались того, що педагогом повинен здійснюватись вибір засобів відповідно до уточненої мети і фіксації плану дій, а саме:
-планування (уточнення завдань формування позитивної мотивації трудової діяльності, визначення змісту, форм і методів роботи з учнями на уроках трудового навчання, відповідно плануючи в календарно-тематичних планах песпективу забезпечення професійного самовизначення учнів);
-діагностування індивідуальної діяльності кожного учня як такого, що знаходиться під впливом педагогічних умов, які спрямовані на забезпечення процесу професійного самовизначення на уроках трудового навчання (знання теоретичних основ мотивації, вміння застосовувати діагностичні методики, ставити мету по забезпеченню процесу професійного самовизначення та формуванню позитивної мотивації учня як інтегративної якості особистості);
-організація активного мотиваційного середовища на уроках трудового навчання (як результат власної теоретичної і практичної підготовки, вміння забезпечити процес професійного самовизначення на основі духовних цінностей, що знаходить свій вираз у формуванні позитивної мотивації трудової діяльності школярів);
-спонукання учнів до здійснення професійного самовиховання.
Відомо, що теоретичну частину уроків трудового навчання можна використовувати для ознайомлення учнів з галузями народного господарства, з різноманітними професіями для визначення професійних намірів і сформованості відповідних якостей особистості майбутнього трудівника. Практична частина уроку визнана найбільш ефективною для створення підгрунтя для професійного самовизначення коли робота над об'єктом праці дозволить зрозуміти значення даної професії, її поширеність, вимоги професії до людини, умови праці і можливості професійного росту. На жаль, слід констатувати, що не всі вчителі усвідомлюють значення забезпечення професійного самовизначення школярів. Непоодинокі випадки, коли вчителі спрямовують свою виховну роботу в аспекті професійного самовизначення лише на орієнтацію учнів до вступу у вищі навчальні заклади. Це завдає великої шкоди насамперед тим, хто потребує іншого підходу, сподівається на розкриття власних професійних уподобань, схильності до того чи іншого виду трудової діяльності, здібностей, різних можливостей на шляху до опанування майбутньою спеціальністю. Адже відомо, що лише 20% від числа випускників загальноосвітніх шкіл зможуть продовжувати своє навчання у вузах. Стає очевидним недосконалість вмінь вчителя до забезпечення процесу професійного самовизначення, його складових, узгодженості всіх ланок.
Робота по професійному самовизначенню з учнями на уроках трудового навчання в основній школі здебільшого здійснюється шляхом проведення бесіди або розповіді [20, c.35]. Вибір конкретного засобу залежить від мети і змісту самого уроку і вимагає відповідної підготовленості учителя. Звісно, кожний урок має свої специфічні особливості для роботи по професійному самовизначенню школярів. Враховуючи вищезазначене, спробуємо виділити деякі найбільш застосовувані в ході експерименту складові такої роботи, а саме:
-професійна просвіта в процесі вивчення теоретичного матеріалу з застосуванням ігрових форм діяльності учнів;
-ознайомлення з особливостями конкретної професійної діяльності в процесі формування трудових прийомів і навичок, пов'язаних з даною професією, на основі результатів діагностики схильностей школярів до конкретних професій;
-формування уявлень про професію на основі духовних культурних цінностей та вивчення відповідних їй предметів і знарядь праці;
-розширення уявлень про професії в процесі виконання практичних завдань, аналіз професії;
-самостійна робота учнів з літературою, в якій містяться доступні для розуміння ними професіографічні матеріали;
-залучення батьків до роботи по професійному самовихованню їх дітей.
Ознайомлення учнів з профінформаційними матеріалами відбувалось в основному під час пояснення теоретичних відомостей та закріплення вивченого або в процесі підведення підсумків заняття [66, с.21]. Вибираючи конкретну форму, ми враховували тип