РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ АРТИСТІВ ЕСТРАДНИХ АНСАМБЛІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ 122
2.1. Аналіз стану підготовки студентів естрадних спеціалізацій у вищих навчальних закладах культури і мистецтв (констатуючий експеримент) 122
2.2. Методика формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів (формуючий експеримент) 152
2.3. Результати дослідно-експериментальної роботи 174
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 186
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 193
ДОДАТКИ 216
ВСТУП
Актуальність дослідження: Естрадна музика посідає важливе місце в духовному житті сучасної людини. Естрадно-симфонічні та естрадні оркестри, ансамблі здійснюють значний внесок у розвиток української музичної культури, популяризують кращі зразки світової естрадної класики. Чисельні аматорські колективи є дійовим засобом залучення молоді до активної музично-творчої діяльності. Естрадна музика в Україні характеризується багатожанровістю, різноманітністю інструментальних складів оркестрів і ансамблів, унікальністю їх репертуару. Фактично, створена нова музична література на основі народної творчості із широким використанням регіонально своєрідної народної музичної культури.
Естрадна музика набула значної популярності внаслідок своєї динамічності, доступності, поліфункціональності, спроможності бути водночас серйозним і розважальним, безпосередньо творчим і прикладним мистецтвом, об'єктом активної виконавської діяльності і пасивного слухання.
Естрадна музика являє собою складне та своєрідне суспільне явище, що одночасно є світоглядом, способом музичного мислення і результатом творчості, об'єктом пізнання, засобом розваг, відпочинку, спілкування, виховання й освіти, а також емоційно-інформативним явищем. Естрадна музика інформує слухачів про почуття, закладені в ній, занурює їх у певний емоційний стан швидше, ніж інші музичні жанри.
На відміну від академічного музикування, в якому виконавська майстерність спрямована на розкриття змісту, музичного образу твору, в естрадному - вона ще й створює певні сценічні дії шляхом використання елементів інших видів мистецтв: театру, хореографії, сценографії тощо. Значна роль належить й зовнішньому оформленню - костюмам, освітленню та кольору, мізансценуванню, декораціям, реквізиту.
Розвиток естрадного мистецтва характеризується переважанням у ньому виконавської імпровізаційності, що виявляється, зокрема, й у виконавському трактуванні музичного твору, в урахуванні конкретних обставин концертного виступу - приміщення, склад аудиторії, настрій глядачів тощо. Та насамперед естрадному мистецтву властиве "зближення" виконавця з публікою, особливі відносини між ними. Виконавець під час виступу перетворює уважних глядачів-слухачів на активних партнерів, дозволяючи їм "багато чого" в їх реакціях на музику. У свою чергу, і естрадний виконавець дозволяє собі значно більше і свободи самовираження, ніж це передбачено "естетикою" академічного концертного і театрального виконавства.
Розвиток українського суспільства, демократизація і національне відродження викликають значні зміни в житті українського народу, оновлюють всі сфери його діяльності. Особливого значення набуває вирішення й проблема вдосконалення професійної підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах, на чому акцентує Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття).
Критично засвоюючи світовий досвід навчання і виховання, сучасна педагогіка прагне знайти таке співвідношення традиційних і новаторських підходів до розвитку особистості, яке б сприяло організації навчально-виховного процесу на принципах гуманності та демократичності, коли і викладачі, і студенти стають його активними учасниками. Такі спроби здійснюються і в музичній педагогіці, хоча є ще багато проблем, які належним чином не досліджені, зокрема, проблема вдосконалення підготовки артистів естрадних музичних ансамблів і особливо - формування їх виконавської майстерності.
Оскільки естрадна інструментальна і вокальна музика - явище надзвичайно динамічне, що активно розвивається, видозмінюється, професійна підготовка естрадних музикантів, зокрема, артистів оркестрів і керівників ансамблів, має свої особливості. Слід зазначити, що дана проблема належним чином не вивчалася, вона не набула належного наукового обґрунтування, внаслідок чого чисельні методичні рекомендації являють собою тлумачення емпірично-суб'єктивного характеру.
Навчання і виховання артистів естрадних ансамблів здійснюється в музичних училищах, інститутах та університетах культури і мистецтв. У навчальному процесі перед викладачами і студентами постають певні труднощі, зумовлені передусім відсутністю необхідної нотної літератури, навчальних посібників тощо.
Популярна естрадна музика досліджувалася музикознавцями, філософами, соціологами, педагогами, психологами та ін. Серед відомих дослідників естрадної музики слід назвати А.Болгарського, Б.Бриліна, Н.Коваленко, В.Кузнєцова, які розглядають переважно функціонування вокально-інструментальних ансамблів, естетичне виховання їх учасників. Готовність студентів до естетичної оцінки популярної естрадної музики аналізує О.Оленін, рок-музику як фактор розвитку культури другої половини ХХ століття досліджує Л.Васильєва, музично-естетичне виховання старшокласників засобами сучасної популярної музики розкриває О.Сапожнік. Питання камерного музикування висвітлювали Т.Вороніна, Т.Гайдамович, А.Готліб, В.Зеленін, А.Зибцев, М.Мільман, М.Моїсєєва та інші; народно-інструментального - П.Богонос, О.Ільченко, В.Лапченко, В.Лебедєв, І.Маринін та інші; естрадного вокально-інструментального - Б.Брилін, Н.Коваленко, В.Кузнєцов, В.Яшкін; естрадно-інструментального - А.Большаков, В.Кузнецов. Водночас питання естрадного музичного виконавства лишаються зовсім не висвітленими, зокрема питання формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних музичних ансамблів. Наукового обґрунтув