РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕФЛЕКСІЇ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА
(НА ПРИКЛАДІ ПРЕДМЕТІВ ЕСТЕТИЧНОГО ЦИКЛУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ)
2.1. Сугестивний вплив мистецтва на формування національної рефлексії
В процесі виховання духовності молодших школярів в українській національній школі важливим є вивчення психологічного змісту духовно-виховного потенціалу мистецтва, який сприяє поглибленню етнокультурних та етнопсихологічних сторін самосвідомості особистості. Важливим чинником у цілеспрямованому формуванні національної рефлексії є уже наявний зміст характеру особистості, у зв'язку з чим нами використано культурно-антропологічний метод дослідження. Аналіз національних особливостей українців дає підстави констатувати ефективність формування стрижневих рис українського національного характеру засобами мистецтва (методом сугестії). Розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів сприяє така організація навчання, при якій учень діє активно, вирішує питання проблемного характеру, що обумовило застосування методу творчого підходу та методів дитячої народної педагогіки.
Предмети естетичного циклу : література, музичне та образотворче мистецтво, а також позакласне прилучення до мистецтва у найрізноманітніших формах, спрямовані, насамперед, на духовний, художньо-естетичний розвиток всіх учнів.
Психологічні механізми сугестивного впливу мистецтва загострюють світовідчуття людини, роблять його емоційним, готують психіку до активного сприйняття інформації. Методи сугестії є важливими при формуванні національного світобачення. Навіювання пов'язане з такою притаманною всім людям особливістю психіки, як навіюваність, ступінь якої необхідно враховувати, залежно від віку, життєвого досвіду, рівня культури, психологічного складу, особливостей характеру. Діти від народження різняться емоційною збудливістю, здатністю відповідати на численні впливи навколишнього життя, переживаннями більшої або меншої сили, стійкості, що впливає на процес прийняття виховних дій.
Як відомо, засобами національного виховання є: а) рідна мова - самобутній спосіб мислення, пізнання дійсності й формування внутрішнього світу людини (національної психології, характеру, світогляду); б) етнопедагогіка, яка містить в собі відшліфовані віками і перевірені досвідом багатьох поколінь народні виховні традиції, родинна етнопедагогіка (культура сім'ї); в) усна народна творчість, міфологія, фольклор.
Український народ має велику схильність до художнього відображення світу, є естетично чутливим. Сукупність рис українського національного характеру є сприятливою, корелятивною для художньо-естетичної чутливості. Тому мистецтво є засобом сугестивного впливу на формування національної рефлексії.
Психологічною особливістю молодшого шкільного віку є рефлексія, усвідомлення своїх внутрішніх емоційно-моральних якостей і станів, орієнтація у власних переживаннях. Особистість усвідомлює свою причетність до етносу, нації, народу, засвоюючи культурно-історичний досвід та виявляючи індивідуальну здатність знаходити власні неповторні засоби самодіяння, що спонукає її до національного самоздійснення й самовиповнення.
У процесі пізнання особливостей інших людей, своїх зовнішніх проявів у діяльності й поведінці, ставлення до себе інших, дитина співвідносить ці окремі аспекти пізнання об'єктивного і здійснює оцінку самої себе.
У молодшому шкільному віці у дитини формується словесно-логічне і творче мислення, вміння керувати своєю поведінкою. Виконання дій знаходиться під самоконтролем дитини, яка постійно співвідносить свої можливості з умовами реалізації певної дії. В цьому віці формується вміння спостерігати власні психічні процеси і пояснювати їх для себе, оцінювати власні зміни. Це вміння лежить в основі рефлексії, дитина може аналізувати свої судження з точки зору їх відповідності меті й умовам діяльності. Тому так важливо саме в цей віковий період у процесі навчальної діяльності проводити цілеспрямовану роботу для визначення національного типу народного ідеалу, усвідомлення та сприйняття учнями особливостей національної самосвідомості.
Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі загальноосвітніх шкіл міста Рівне. У дослідженні взяли участь 205 учнів початкових класів, батьки та 10 вчителів. На етапі констатуючого експерименту проводилось цілеспрямоване спостереження за учнями в процесі навчальної діяльності, вивчались всі види учнівської діяльності й поведінки, використовувались спеціально розроблені опитувальники.
У процесі дослідження було виявлено усвідомлення респондентами етнокультурних особливостей свого народу (40%), психологічних особливостей етносу (25%), підстав ідентифікації з нацією (13%), власних етнопсихологічних особливостей (12%), усвідомлення себе суб'єктом свого етносу (10%). В учнів початкових класів переважає усвідомлення етнокультурних та етнопсихологічних особливостей, як це видно з рис.2.1.
Рис.2.1. Діаграма процентного співвідношення усвідомлення національних компонентів.
Проведена робота сприяла доповненню критеріїв рівня сформованості національної самосвідомості особистості (додаток А). Нами були проведені індивідуальні бесіди з учнями на тему "Кого називають українцем?" (додаток Б), анкети з метою визначення особистісних якостей (додаток В). Систематизація даних стосовно рівня сформованості національної самосвідомості дозволила констатувати, що в учнів початкових класів домінує низький рівень розвитку національної самосвідомості (62%), середній рівень зафіксований у 31% обстежених, і високий - у 7%.
З метою визначення розуміння молодшими школярами найсуттєвіших рис українського характеру, ми застосували метод незакінчених речень, провели анкетування. Перед учнями ставилось завдання закінчити речення, розкрити при цьому суть певної риси характеру та її прояв: "Проявляти людяність - це значить... Бути доброю людиною - це не тільки проявити