РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ АВТЕНТИЧНИХ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ ДЛЯ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ СЕРЕДНЬОГО СТУПЕНЯ ВЗО УСНОГО МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ
У цьому розділі розглядаються характерні риси автентичних художніх фільмів як виду відеофонограми, виділяються базові положення використання автентичних художніх фільмів для навчання усного монологічного мовлення; визначаються основні принципи відбору АХФ для використання їх у навчанні, обгрунтовуються теоретичні засади для створення комплексу вправ та надається опис такого комплексу вправ з прикладами, вивчаються питання створення моделі навчання усного монологічного мовлення із застосуванням автентичних художніх фільмів.
2.1.Основні характеристики автентичного художнього фільму як виду відеофонограми
Враховуючи психофізіологічні особливості студентів середнього ступеня (добре розвинуту емоційно-чуттєву сферу, сприйняття, здатність до швидкого переключення уваги), вважаємо за доцільне під час навчання УММ використовувати відеофонограму АХФ, яка, на наш погляд, не тільки значно полегшить сприймання нового мовного та мовленнєвого матеріалу, а й виступатиме стимулом створення монологічних висловлювань, відтворюючи природні мовленнєві ситуації. Основи застосування ВФГ для навчання УММ слід розглядати у декількох аспектах.
Однією з психологічних особливостей використання ВФГ є здатність пред'являти мовленнєвий матеріал одночасно у двох модальностях - зоровій та
слуховій, доцільність їх використання в навчанні іноземних мов була досліджена в роботах багатьох психологів і методистів [19; 22; 32; 43; 152; 159; 196; 205; 245].
Враховуючи різноманітність арсеналу сучасних технічних засобів, для використання та відбору їх для адекватного навчання усномовленнєвої іншомовної діяльності, слід, насамперед, залучати дані сучасної психологічної науки щодо роботи слухового та зорового каналів сприймання. При цьому основними повинні стати положення про ефективність одночасного слухового та зорового впливу, а також доцільності закриття одного з каналів зв'язку для підвищення дієвості іншого [13; 36; 118].
Відомо, що зорова модальність реалізується у зоровій невербальній (зображення дійових осіб: вираз обличчя, поза, міміка, жести, поведінка) та зоровій вербальній (письмове мовлення, титрування, написи тощо) наочності, яка представлена у вигляді смислових та мовленнєвих опор. Слухова модальність реалізується у слуховій невербальній (музика, шуми, звуки, інтонація голосу, паузи, зітхання) та слуховій вербальній наочності. Встановлення зв'язку між вербальним та наочно-чуттєвим образом дійсності - одна з цілей застосування наочності [86:157]; інформація, що надходить як у вербальній, так і в образній формі, є більш стійкою, ніж інформація, що зберігається лише в одній формі [103:58].
Засобом, що забезпечує реалізацію вищевказаних видів модальності та сприяє інтенсифікації навчання, є ВФГ, оскільки саме вона забезпечує полісенсорне введення та переробку інформації, сприяє розвитку образного мислення студентів, полегшує розуміння, є засобом підвищення особистісної активності студентів. ВФГ - це допоміжний засіб, який синхронно або послідовно спрямовує лінгвістичну та екстралінгвістичну інформацію по аудитивному та візуальному каналах сенсорної системи індивіда [193:29]. ВФГ сприяє виникненню у студентів прямих асоціацій між виучуваними мовними та мовленнєвими одиницями та ситуаціями мовлення в результаті взаємодії зорового та слухового аналізаторів. Тому ВФГ найбільш адекватно відображає специфіку усного мовлення, оскільки в ній студентам пропонуються синхронізовані зорові та слухові образи.
Ось чому в теперішній час значне місце у процесі навчання усномовленнєвої іншомовної діяльності відводиться роботі з ВФГ як одному з найбільш доступних та широко розповсюджених у повсякденній практиці технічних засобів навчання ?227; 234;239; 241; 245; 246; 255; 260; 261; 262; 269; 278; 286; 289; 297; 301?. Описана в науковій літературі методика навчання усного мовлення, в основу якої покладено ВФГ [19; 45; 52; 109; 223], базується головним чином на статичній ВФГ, що має ряд недоліків у порівнянні з динамічною ВФГ. Переваги динамічної ВФГ зокрема, художнього фільму, в порівнянні зі статичною ВФГ полягають у динамічності зображених у фільмі життєвих ситуаціях та в тому, що ця динамічність викликає природне бажання студента відтворити або обговорити побачене у словесній формі.
Як виходить з гіпотези про роль міжаналізаторних зв'язків [22; 77; 201], під час вивчення іноземної мови слід спиратися не тільки на слухові відчуття студентів, але й на інші мовленнєві відчуття, що супроводжують мовлення та його сприйняття, враховуючи, що мовленнєвий синтез відбувається в значній мірі за рахунок діяльності зорового аналізатору. За даними вчених, більшість актів комунікації мають зорову опору на мовця і в значній кількості актів комунікації учасники спілкування самі не говорять, а лише слухають співрозмовників [33; 215; 259]. Зорове відчуття, як відмічає В.А.Артьомов, є досить суттєвим для сприйняття усного мовлення, оскільки воно тісно пов'язане з мімікою та жестами мовця [11]. Так, зовнішнє положення м'язів обличчя, видима позиція губ та язика, загальна енергійність вимови - все це помітно на обличчі мовця. Тому зорове сприйняття обличчя мовця допомагає віднайти правильні моторні відчуття, оскільки викликає потрібні іннервації органів артикуляції під впливом зорових відчуттів ?259?. Використання ВФГ з опорою на видимого мовця може стати ефективним засобом навчання монологічного мовлення. Ефект використання такої ВФГ обумовлюється існуючою методичною типологією джерел пред'явлення аудіоматеріалів [33; 109]. В ієрархії джерел подання сприймання та розуміння ВФГ із зоровою опорою на видимого мовця значно легше, ніж без нього, та й умови типової форми комунікації передбачають існування двох (або більше) комунікантів, що легко моделюється за допомогою відеозапису.
Безперечним є факт полегшення сприйняття та розуміння мовлення в умовах аудіо-візуального пре
- Київ+380960830922