РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРИЗАЦІЯ ФІСКАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ЗА ФОРМАМИ ОПОДАТКУВАННЯ ТА МЕТОДАМИ РЕГУЛЮВАННЯ
2.1. Податки на споживання: становлення, розвиток, принципи функціонування
Ознаками платоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності є не лише доходи й майно, а й загальні особливості витрат платника. На ідеї, що розмір і види споживання служать показниками платоспроможності, грунтується вся система непрямого оподаткування. Якщо прямі податки знаходяться у прямій залежності від величини доходу чи вартості майна, то непрямі - повитратні, залежать від обсягу споживання. Оскільки система опосередкованих податків спирається на потреби й закономірності споживання великих мас населення, зв'язок між оподаткуванням і платоспроможністю перетворюється тут у головне питання податкової політики.
Непрямі податки, як свідчить існуючий фіскальний досвід, безпосередньо пов'язані з ринковим механізмом. Високий акциз універсального типу неминуче спричинює загальне зростання цін. Причому процес підвищення цін відбувається і за незмінної товарної та грошової маси завдяки збільшенню кількості оборотів грошей, викликаних акцизом. Лише саме прискорення грошового обороту, спричинене оподаткуванням широкого асортименту товарів, навіть за тієї ж суми грошових доходів населення, здатне викликати рух цін. Але якщо при загальному зростанні цін їхнє співвідношення залишається незмінним, то виручка виробників буде нижчою за ту, яка була до введення акцизу. Цим пояснюється незацікавленість підприємців в існуванні акцизу на продукцію, що постачається на ринок для продажу.
Зазначені узагальнення зроблені на основі аналізу взаємодії ринкових відносин і державної системи податків у період непу [57, c. 1-14]. Аналогічні результати дали емпіричні дослідження західних економістів із використанням сучасного науково-пізнавального апарату, особливо формалізованих та економетричних методів [124, С. 320]. Одержані в різні часи і в різних країнах висновки перегукуються між собою, тому що закономірності інтеграції непрямих податків у природні процеси ринку є універсальними.
Проблема функціонування податків на споживання, використання різних їхніх комбінацій та модифікацій зводиться до вирішення класичного питання фіскальної теорії: хто в кінцевому підсумку сплачує податок? Особа, на яку такий обов'язок накладається законом чи кінцевий споживач? Природно, що фіскальний тягар перекладається на кожного наступного покупця, який створює джерело для сплати податку продавцем. Разом з тим податкова надбавка до ціни вражає ділові інтереси підприємництва, пригнічує виробництво підакцизних товарів і досить складно переноситься на споживача в умовах насиченого ринку. Для прикладу, мито часто сплачує експортуюча країна, що істотно шкодить міжнародній торгівлі, породжуючи міждержавні суперечності між індустріально розвинутими країнами; фіскальна монополія по суті означає конфіскацію державного прибутку виробника чи торговця.
Питання суттєво загострюється внаслідок дії побічних зовнішніх факторів. Останні за певних обставин можуть зумовити підвищення соціально-економічного тягаря оподаткування для суспільства при відносному зниженні фіскальної доходності для уряду. Обмежуючи кількісні параметри споживання (наприклад, високорентабельні й монопольні товари), непрямий податок разом з тим стає перешкодою для вигідного розміщення капіталу, скорочує заощадження. Отже, фіскальні вигоди держави можуть і не перекрити багатомірні витрати суспільства. Це перетворює проблему розподілу, ефекту податків та їх перекладання в одну з найскладніших у фінансовій науці. На нашу думку, механістичний поділ податків на перекладувані і неперекладувані є застарілими для сучасних умов ринкового середовища. Тому важливе завдання сьогодення - пошук і запровадження таких форм і модифікацій непрямих податків, які б забезпечували необхідний фіскальний ефект при відносній нейтральності щодо обсягів споживання.
Історично опосередковане оподаткування з'явилося пізніше за пряме і поступово перетворилося у відчутніший канал поповнення державних доходів. Це значною мірою зумовило неадекватне їх суспільне сприйняття. Вперше із засудженням акцизів виступив англійський парламент ще в 1628 р. Зокрема, в рішеннях парламенту акциз було охарактеризовано як "... беззаконна і страшна вигадка з найнебезпечнішими наслідками для держави", "...ознака рабства..." [54, С. 172]. Однак уже в 1643 р. було схвалено відповідний законодавчий акт про запровадження акцизу. Уряду вдалося обгрунтувати думку про більшу справедливість оподаткування за рівнем споживання, ніж за розміром доходу [54, С. 176]. Широке застосування мали непрямі податки у Франції за часів правління Наполеона та в Прусії за часів правління Бісмарка.
Водночас роздвоєність політичних оцінок суспільної та наукової думки щодо податків на споживання ніколи не зникала і залишається актуальною до сьогоднішнього дня. Особливого загострення проблема співвідношення між прямими та непрямими податками набула на рубежі 19-20 століть. Із беззастережною критикою непрямих податків як податків на бідних виступив марксизм. Таку ж думку поділяли й інші течії в соціал-демократії. Особливо прославився в цьому плані Ф. Лассаль. Він зробив висновок: "...прямі податки - це такі, які справляються з доходу і тому визначаються за величиною доходу чи капіталу. Непрямі - це ті, якими обкладаються деякі предмети споживання і окрема особа часто сплачує їх в ціні покупки, не задумуючись над тим, що вона сплачує податок, який збільшує ціну товару" [43, С. 8]. Таке узагальнення Ф. Лассаль обгрунтовує низкою тез:
1. "Непрямі податки припадають на окремих осіб непропорційно їх капіталу чи доходу і створюють додатковий тягар на бідні класи.
2. Вся маса непрямих податків у переважній більшості збирається з бідних класів народу.
3. До непрямих податків належать не лише загальноприйняті, але й ті, які припадають на окрему особу не на основі її власності, а в зв'язку з якою-небудь особливою потребо