РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНІ УМОВИ ТА ТЕХНОГЕННА СИТУАЦІЯ В РАЙОНІ ДОСЛІДЖЕНЬ
Зона відчуження - це забруднена радіонуклідуми внаслідок Чорнобильської
катастрофи територія України, з особливою формою адміністративного керування,
землі якої виведені з господарського обороту, населення евакуйоване. Вона
знаходиться на південному заході Східно - Європейської рівнини і відноситься до
фізико-географічної провінції мішаних лісів - Прип'ятського Полісся. Її
територія належить до водозбірного басейну р. Припять, що є притокою головної
водної артерії України - р. Дніпро.
Рельєф досліджуваного регіону рівнинний, максимальна висота над рівнем моря не
перевищує 200 м.
У грунтовому покриві переважають дерново - підзолисті і торф'яно-болотні
грунти. Грунти відрізняються невисокою природною родючістю. До 1986 р.
розораність території становила близько 25%; до 50% сільськогосподарських площ
було зайнято під природні кормові угіддя (злаково-осокові луки). У регіоні
переважало молочне і м'ясне скотарство.
Експериментальний водозбір, на якому проводились натурні дослідження,
розташований в 3 км на південь від ЧАЕС поблизу с. Копачі. Ця територія
належить до Чорнобильсько – Чистогалівського фізико – географічного району.
Характерна особливість району – наявність моренних пасм та горбів, які
утворюють смугу збезлісених підвищень, що досить помітно виділяються на фоні
Поліської рівнини. В низинах зустрічаються вологі лучні ділянки і низинні
болота.
Урочище Борщі відноситься до першої надзаплавної тераси р. Прип`ять. Алювіальні
відклади тераси - це шар пісків потужністю до 25 м з прошарками супісків та
суглинків. Грунти в урочищі - дернові глеєві, торфо-болотні та торф’яні -
займають приблизно однакові площі.
2.1. Геолого – геоморфологічна будова ближньої зони Чорнобильської АЕС
Наукові дані регіонального плану про територію, що зараз відноситься до так
званої ближньої зони відчуження (БЗ) ЧАЕС, наведені у роботах [69-85].
В останні роки роботи з вивчення геологічної будови неоген-четвертинної товщі
БЗ цілеспрямовано проводить відділ моніторингу геологічного середовища (ВМГС)
ІГН НАНУ у контакті з підрозділами Київського державного інституту інженерних
вишукувань та досліджень (КІІВ) “Енергопроект”, виконуючи наукове супроводження
буріння та різноманітних тематичних і прикладних робіт.
У цілому БЗ (рис.2.1) за особливостями вивченості можна поділити на три
райони: правобережжя, заплава р. Прип'ять і лівобережжя, а також промзона ЧАЕС
із водоймою-охолоджувачем та м. Прип'ять.
В районі промзони ЧАЕС з водоймою-охолоджувачем та м. Прип'ять за період з 1968
по 2000 р.р. включно пробурено близько 8 тис. інженерно-геологічних і
гідрогеологічних свердловин. Серйозною проблемою використання описів бурових
розрізів стала прив'язка свердловин. КІІВ "Енергопроект" виконав у 1993 р.
зведену прив'язку бурових матеріалів близько 7 тис. свердловин. По окремих
об'єктах було додатково прив'язано ще біля 400 свердловин. Водночас цілі блоки
розрізів, наприклад, по м. Прип'ять, використовувалися тільки як порівняльний
матеріал, бо їх не можна було прив’язати до місцевості.
"Блоки" розрізів були піддані розбраковуванню за ступенем надійності. Одним із
критеріїв непридатності описів для стратифікації був чисто піщаний розріз
свердловини і відсутність відомостей про зміни зернистості піску.
Треба визнати не відповідним дійсності літологічне визначення порід київської
світи як карбонатних глин – мергелів. За даними гранулометричного аналізу
відділу МГС ІГН НАНУ, а також фондових першоджерел їх треба
Умовні позначення до рис. 2.1
1 – межі між геолого-геоморфологічними районами;
2 – номери геолого-геоморфологічних районів;
3 – ізогіпси підошви неоген-четвертинних відкладів в метрах над рівнем моря
(проведені через 5 м);
4 – свердловини, які використані для побудови геолого-геоморфологічних
профілів, та їх номери;
5 – відслонення Прип’ятьський Затон;
6 – піщаний кар’єр;
7 – контури головних споруд ЧАЕС;
8 – контур водойми-охолоджувача;
9 – залізнична колія Чернігів – Овруч.
Стратиграфо-генетичні підрозділи неоген-четвертинної товщі, що характеризують
типові повні розрізи геологічних рійонів (див.п.2), зверху вниз:
1-3 – еолова середньоплейстоцен-голоценова світа, льодовикова
середньоплейстоценова (дніпровська) світа, пласт-маркер верхньопліоценових
червоно-коричневих глин та алевритів (генезис не визначений), алювіальні
верхньопліоценові серії;
4-6 – делювіально-пролювіальна голоценова світа, еолова
верхньоплейстоцен-голоценова світа, алювіальна верхньоплейстоцен-голоценова
серія, алювіальна нижньо-середьоплестоценова світа (вік здогадний, не
розчленована), алювіальні верхньопліоценові серії;
7-9, а також русло р. Прип’ять – еолова голоценова світа, алювіальна голоценова
світа, алювіальна нижньо-середьоплейстоценова світа (вік здогадний, не
розчленована), алювіальні верхньопліоценові серії.
Геоморфологічні райони та найбільші форми рельєфу
1-3 – межиріччя, полігенетична олігоцен-четвертинна рівнина:
1 – плоский та хвилястий льодовиковий рельєф середьоплейстоценового
(дніпровського) віку;
2 – льодовикові горби, пасма та кутовий масив морен натиску
середьоплейстоценового (дніпровського) віку;
3 – еолові масиви у межах рівнини, середньоплейстоцен-голоценового віку;
4-9 – долина р. Прип’ять:
4-6 – перша надлугова тераса високого рівня пізньоплейстоцен-голоценового віку:
4 – делювіално-пролювіальний шлейф;
5 – площадка власне тераси;
6 – еолові масиви та найбільші дюни у межах тераси;
7-8 – перша надлукова тераса низького рівня голоценового віку:
7 – площадка власне тераси;
8 – острови – осередки, ускладнені ео
- Київ+380960830922